Презентація "Василь Сухомлинський – видатний педагог і письменник"

Тема. Василь Сухомлинський –Видатний педагог і письменник. Василь Олександрович Сухомлинський — український радянський педагог, публіцист, письменник, поет. Василь Олександрович Сухомлинський1918-1970 роки

Народився 28 вересня 1918 року в с. Василівці Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Місце знаходження села. Василь Сухомлинський біля батьківської хати

Спочатку вчився в Кременчуцькому медичному технікумі, але незабаром пішов звідти та вступив у педагогічний інститут заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, повернувся в рідні місця та працював викладачем української мови та літератури в Онуфріївській середній школі. Василь Сухомлинський (перший ряд посередині) з вчителями Онуфріївської середньої школи, 1938 р. Онуфріївська середня школа, 2020 р.

У 1941 року призваний в армію. На фронті був тяжко поранений під Ржевом. У червні 1942 року був призначений на пост директора в Уванській середній школі (Удмуртська Республіка), де пропрацював до березня 1944 року. Уванська середня школа, 1950 р. Василь Сухомлинський

Після визволення України від фашистів поверну-вся в рідні краї. У 1948 став директором Павлиської середньої школи і беззмінно працював протягом 23 років до кінця своїх днів. Павлиська середння школа, 2019 р. Василь Сухомлинський

Найважливіші наукові та публіцистичні праці присвячені навчанню і вихованню юного покоління:«Серце віддаю дітям»«Павлиська середня школа»«Сто порад учителеві»«Листи до сина»«Батьківська педагогіка»«Як ми виховали мужнє покоління»«Духовний світ школяра»«Праця і моральне виховання»«Моральний ідеал молодого покоління»«Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості»

Василь Сухомлинський – майстер коротких оповідань , основаних на морально-етичних повчальних епізодах з життя; казок; притч. Посмертно видані його оповідання «Гаряча квітка»(1978) і «Куди поспішали мурашки»(1981), «Пшеничний колосок» (1985).

Твори Василя Сухомлинського – у шкільних програмах із читання для всіх класів початкової школи. В останні десятиліття побачили світ упорядковані Ольгою Сухомлинською (дружиною педагога) збірки його притч, казок, оповідань «Казки Школи під Голубим Небом»(1991), «Чиста криниця:казки, оповідання, етюди: для сімейного читання»(1993), «Вічна тополя»(2003) та «Вогнегривий коник»(2008).

Серед художніх творів Василя Сухомлинського для дітей – пізнавальні оповідання про природу, які вчать спостережливості і бережливого ставлення до навколишнього світу («Осінні сни клена», «Як змінюється колір снігу», «Синій світ», «Райдуга в бурульці», «Гаряча квітка», «Квітка сонця», «Як дзвенять сніжинки», «Безродний дятел», «Куди мурашки поспішали», «Їжачок», «Зайчик і горобина», «Сергійкова квітка»).

Оповідання про реальний та уявний світ, ігри, дитячий спосіб мислення та безпосередність сприйняття («Ледача подушка», «Лялька під дощем», «Я вирощу внучку дідусю»). Я вирощу внучку, дідусю

Оповідання про стосунки між людьми, добрі і погані вчинки, ввічливість, вихованість, моральні якості людини («Конвалія», «Бабусині руки», «Образливе слово», «Мед в кишені», «Суниці для Наталі», «Скажи людині: «Здраствуйте!», «Чого ж ти вчора не шукав моїх окулярів?», «Кінь утік», «Соромно перед соловейком», «Як Павлик списав у Зіни задачу», «Як Наталя у Лисиці хитринку купила», «Горбатенька дівчинка», «Усмішка», «Про що думала Марійка», «Покинуте кошеня», «Красиві слова і красиве діло»).

Оповідання про працю («Скільки ж ранків я проспав», «Найкраща лінійка», «По волосинці», «Гвинтик»).

Оповідання патріотичного звучання («Дідова колиска», «Пшеничний колосок».

Оповідання – осмисленя проблем людського буття («Який слід повинна залишити людина на землі?», «Навіщо кажуть «спасибі?»»).

Казки повчального та виховного змісту («Флейта і вітер», «Камінь», «Дуб під вікном»).

У творах Василя Сухомлинського – чіткий сюжет, діалогічна мова, психологічні і діалогічні цікаві сюжети та образи виразного педагогічного звучання. Розказаними історіями він торкався серця малих читачів, спонукав їх аналізувати власну поведінку, знаходити шлях моральності, людяності, етизму.

«Казка, – любив повторювати Василь Сухомлинський, – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки – у глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже в тому, що вона – творіння народу» Додатково

СИВА ВОЛОСИНКАМаленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.- Мамо, у Вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик. Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.- Мамо, - сказав Михайлик здивовано, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три... Чого це посивіла ще одна волосинка?- Від болю, - відповіла мати. - Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка...- А від чого ж у вас боліло серце?- Пам'ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла. Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:- Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

ДІДОВА КОЛИСКАОдного разу батько шукав щось на горищі. Знайшов стару дерев'яну колиску. Дивна така — помережана, різьбою прикрашена. Ще й буквами старовинними вирізано: «Мир і хліб».— Це дідова колиска,— сказав батько. Він довго дивився на неї, а потім витер пил і заніс до хати.— Хай зберігається... Я не знаю свого дідуся. Батько показав мені тільки його могилу на кладовищі... Коли я чую слово Батьківщина, мені пригадується старовинна колиска. В ній лежав дідусь... Батьківщина — це люди, які жили на нашій землі до нас. Вони орали землю й сіяли, раділи й плакали, співали пісні. Це наші предки. Ми повинні знати минуле нашої Батьківщини. Хто забув про колиску, в якій лежав його дідусь, той не може бути справжнім патріотом. А наша колиска — це наше рідне село, рідна хата, мати й батько. З рідної хати починається для мене Батьківщина.

ГАРЯЧА КВІТКАТого року була рання весна. В середині квітня зацвіли сади. Настав травень. Одного ясного ранку Оля вийшла в сад і побачила велику червону квітку. Вона прибігла до мами й радісно сказала:— Мамо, червона троянда зацвіла. Мама прийшла, подивилась на червону квітку й усміхнулася. Потім глянула на небо — й занепокоїлась.Із півночі сунула чорна хмара. Повіяв вітер, хмара заступила сонце. Стало холодно. Мама з Олею сиділи в кімнаті й з тривогою дивилися в вікно. Мов білі метелики закружляли сніжинки. Все довкола побіліло. Згодом вітер ущух. Сніжинки вже спадали м’яко, тихо, поки й перестали. Мама з Олею вийшли в сад. На зеленому листі були снігові шапки. Землю покривав білий килим. Тільки троянда червоніла, мов велика жарина. На ній блищали крапельки роси.— Вона гаряча, їй не страшно, — промовила Оля.