Презентаці "Притча про блудного сина. Біблія як Святе Письмо й художній текст"

ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ПРИТЧІ

Чому у притчах говориш? "І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них? А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите... Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули." (Матвія 13:10-17)

У перекладі з грецької мови «притча» – це «йти пліч-о-пліч», себто притча – це історія, у якій поряд стоїть відоме з невідомим. У притчах історії подавалися у символах, образах та алегоріях. Си́мвол (з грец. знак) — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. Образ - будь-яке явище, творчо відтворене в художньому творі. Алегорія (від грец. Allegoria – іносказання) – це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу.

Притча про сіяча "Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро." (Матвія 13:3-8) Розказавши цю притчу, Ісус закликав людей: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!». Коли люди розійшлися й Ісус залишився з Дванадцятьма, то запитали Його учні: – Як розуміти цю притчу? Що вона означає? Чому Ісус притчами говорить?

– Ось що означає ця притча, – продовжив далі Ісус. Зерно – це Боже Слово. Сіяч сіє слово. Те, що край дороги, то це ті слова, котрі люди почують, але зразу або незабаром приходить до них сатана і забирає з серця слова, посіяні в цих людях, щоб не увірували ці люди і не спаслися (Лк. 8. 12). Слова, що посіяні на кам’янистому ґрунті, то це ті слова, що почуті людьми і вони з радістю їх зразу ж схоплюють і сприймають. Але ці слова не мають коріння і непостійні. Згодом, коли наступає утиск чи переслідування за слово, то ці люди зразу ж спокушаються. Ці люди вірують не довго, а коли наступають часи переслідування за віру, то вони зрікаються віри. Між терен посіяні слова – це ті, що слухають слова, але клопоти земні, омана багатства, ілюзії збагачення, різні бажання, життєві розкоші, пристрасті заглушають слова і плодів вони не дають. Посіяні в добру землю слова – це ті, що слухають слова, сприймають їх, бережуть їх у щирому і доброму серці та приумножують, навчаючи інших, родять в тридцять, шістдесят і сто раз (Мр. 14 – 20). Ці люди приносять плоди в терпеливості (Лк. 8. 15).

Притча - це стисла історія в прозі чи віршах, яка ілюструє один або кілька повчальних уроків чи принципів. Притча відрізняється від байки тим, що в байках в якості персонажів використовуються тварини, рослини, неживі предмети або сили природи, тоді як притчі мають людські характери.

  11 У одного чоловіка було два сини; 12 І сказав молодший із них до батька: отче! дай мені таку частину маєтку. І батько розділив їм маєток. 13 Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далеку сторону, і там розточив маєток свій, живучи розпусно. 14 Коли ж він прожив усе, настав великий голод у тій країні, і він почав потребувати; 15 І пішов він, пристав до одного з мешканців тієї країни, а той послав його на поля свої пащі свиней. 16 І він радий був наповнити черево своє ріжками, що їли свині, але ніхто не давав йому. 17 А прийшовши до тями, сказав: Скільки найманців у мого батька надміру хлібом, а я вмираю з голоду; ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА (Євангеліє від св. Луки 2:22-40)

18 Встану, піду до мого батька і скажу йому: Отче! я згрішив проти неба і перед тобою 19 і вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене до найманців твоїх. 20 Встав і пішов до свого батька. І коли він був ще далеко, побачив його батько його та змилосердився; і, побігши, упав йому на шию і цілував його. 21 Син же сказав йому: Отче! я згрішив проти неба і перед тобою, і вже недостойний називатися сином твоїм. 22 А батько сказав рабам своїм: Принесіть найкраще вбрання й одягніть його, і дайте перстень на руку його та взуття на ноги. 23 І приведіть відгодоване теля, і заколіть. станемо їсти та веселитися! 24 Бо цей мій син був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.

25 А старший його син був на полі. і повертаючись, коли наблизився до будинку, почув спів і тріумфування; 26 І, покликавши одного з слуг, запитав: Що це таке? 27 І сказав він до нього: Прийшов твій брат, і твій батько заколов теля теля, бо прийняв його здоровим. 28 Він розгнівався і не хотів увійти. А батько його, вийшовши, кликав його. 29 Але він сказав у відповідь батькові: Ось я стільки років служу тобі і ніколи не переступав наказу твого, але ти ніколи не дав мені й козеня, щоб повеселитися з друзями моїми. 30. А коли твій син твій, що розточив маєток свій з блудницями, прийшов, ти заколов йому відгодоване теля. 31 Він же сказав йому: Сину мій! ти завжди зі мною, і все моє твоє, 32 А тому треба було радіти й веселитися, що брат твій цей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. 

Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне(Мф. 19, 14)

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!