Мета: ознайомити учнів з історією свята, поглибити знання про Нестора Літописця, його внесок у становлення та розвиток української мови. Спонукати дітей більше дізнаватися про життєпис української мови, виховувати любов до рідної мови, шанобливе ставлення до історичних постатей. Дана презентація зі звуковим супроводом, зокрема: музика, дикторський текст автора. Також у презентації вмонтовано відео про Преподобного Нестора-Літописця.
* * День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Його встановлено Указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».
* * Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.
* * Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».
* * Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом Преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».
* * Кирилиця — слов'янська азбука, за іменем її творця вживалася протягом сотень років, є основою сучасної азбуки всіх слов'янських народів. Нею написані «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім », інші твори Київської Русі. Імена Кирила і Мефодія навічно записані в історію слов'янських народів.
* * 1840 рік, коли вперше видано "Кобзар" Т.Г.Шевченка – можна вважати доленосним: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху були і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів і доньок України.
* * Неначе Фенікс , воскресала. І знов знімалася у вись. І дітям все своїм прощала, Які від тебе відреклись… Від часів царизму наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Але рідна мова — вистояла! Тепер вона — державна мова, а Україна та її культура святкують сьогодні своє відродження.