Презентація "Антон Чехов" Товстий і тонкий"

Антон Чехов «Товстий і тонкий» У людини повинно бути все прекрасне:і обличчя , і одяг , і душа, і думки. Антон Чехов

Мета: Ознайомити учнів зі змістом оповідання А. П. Чехова “Товстий і тонкий”, закріплювати навички аналізу гуморис-тичних оповідань А. П. Чехова; приділяти увагу теоретичному матеріалові: портрет, діалог, антитеза, комічне, їхній ролі в розкритті ідейно-художнього смислу твору,розкрити моральні проблеми, підняті у творі, навчити розуміти суспільне значення твору;формувати вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки; висловлювати власні міркування; розвивати усне мовлення, творчі здібності учнів;виховувати в учнів повагу до своєї особистості, вміння володіти собою за різних обставин.

Паспорт твору«Товстий і тонкий»– сатиричне оповідання російського письменника Антона Павловича Чехова. Рік написання – 1883р. Жанр “Товстий і тонкий” – оповідання (Розповідається про один епізод із життя героїв). Тема “Товстий і тонкий” — зустріч друзів дитинства на вокзаліІдея — висміювання чиношанування, самоприниження і підлабузництва. Головна думка – викликати огиду до підлабузництва і догоджання як до найнижчої ідеології в світі.

Гумор і сатира в оповіданні «Товстий і тонкий» А. П. Чехов«У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки», — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзо-ність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспіль-ство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бід-ності, людської біди, людей, які через ті чи інші обставини не змогли підня-ися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у жи-тті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменнику. Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні «Товстий і тонкий», де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, а інший — тонким. Проте головне тут не фізичні особливості друзів, а їх духовні якості. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з’ясовують, чого зумів досягнути в житті кожен з них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. «Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем». «Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав’ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею».

Друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо та нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо та щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище не має значення. Головне — дружба. Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився, замкнувся. Куди й подівалася його радість! У його мові з’являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб’язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію. Чиношанування, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні. «Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є», — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду. Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які не можуть викликати співчуття.

Художня деталь В оповіданні Чехова «Товстий і тонкий» настільки багато деталей, що коли їх розшифровувати, замінивши розгорнутими описами чи роздумами, то оповідання обсягом у півтора аркуша перетворилося б на значно розлогіший твір. На вокзалі зустрічаються два колишніх шкільних товариші. Хто вони такі, нам поки що невідомо. Але одна деталь допомагає зрозуміти, що на момент зустрічі товстий і тонкий належать до різних соціальних прошарків: перший багатий, а другий рахує ледь не кожну копійку. Яка ж це деталь? Автор пише, що від товстого «пахло хересом і флердоранжем», тобто дорогим вином і парфумами, а від тонкого — «шинкою і кавовою гущею». У XIX ст. небагаті чиновники, купці та міщани, щоб не витрачати гроші в дорозі, зазвичай брали із собою з дому шинку. А дешеві сорти кави, яку, очевидно, щойно випив герой, мали забагато кавової гущі, тобто відходів цього напою. І уважний читач за цими деталями-натяками бачить, що товстий і тонкий — птахи різного польоту. Цікавою деталлю є й те, як тонкий розмовляє. Щойно він дізнався, що його шкільний товариш є таємним радником (а це приблизно відповідає посаді сучасного міністра), як його розмова різко змінюється. Спочатку він звертається до товстого на «ти», пригадує дитинство і розповідає про своє життя, використовуючи звичайну й доречну в цій ситуації розмовну лексику. Коли ж тонкий дізнається про високу посаду товстого, його мовлення миттєво й різко змінюється. До свого шкільного товариша він запопадливо звертається на «ви», вживає книжково-канцелярські штампи, неначе вони не на вокзалі, а в офіційній обстановці: «Милостива увага вашого превосходительства… ніби життєдайна волога…» До багатьох слів додає «с»: «приємно-с», «хі-хі-с», «ви-с». Цим тонкий хотів підкреслити своє особливе шанування високого чину товстого. Адже в Російській імперії визнання переваги співрозмовника відбувалося шляхом додавання після слова звуку «с», який був скороченням, першим звуком слова «сударь» (порівняйте: «государь»). Але надмірне вживання цього «с», та ще й до шкільного товариша, є ознакою свідомого підлабузництва, самоприниження, чиношанування і запопадливості. Тобто підкреслення того, що людина, до якої звертаються, є набагато вищою та можновладнішою, ніж той, хто звертається. Це був спосіб підлеститися, про що дуже добре знали обидва співрозмовники. Та й, мабуть, жінка і син тонкого. Така різка зміна поведінки тонкого дуже не сподобалася товстому, адже від друга дитинства він її зовсім не вимагав. Більше того, товстий спочатку навіть «захоплено дивився на друга», адже щиро зрадів зустрічі з ним. Проте така ганебна поведінка, внутрішнє рабство тонкого спричинили холодне прощання колишніх товаришів.

Словникова робота. Департамент – в дореволюційній Росії відділ у ряді установ, інодісамостійний орган управління. Чиновник – державний службовець, який має чин, службове звання. Чин – звання, титул. Лютеранин – той, що сповідує лютеран-ство; лютеранство – напрямпротестантизму в християнстві.

Сенс назви оповідання А. П. Чехова “Товстий і тонкий” В оповіданні А. П. Чехова “Товстий і тонкий” йдеться про зустріч двох приятелів дитинства. Ця зустріч приємно здивувала і “товстого”, і “тонкого”. Щирість та радість заполонила їхні душі. Приємна несподіванка піднесла друзям настрій, вони розчулено згадували роки навчання у гімназії. Потім друзі почали розповідати про свої досягнення на службі. Під час цієї розмови з’ясувалося, які чини посідають зараз колишні приятелі. Один з них має чин набагато вищий, ніж у другого. Поведінка та зовнішній вигляд чоловіка, який мав нижчийчин, відразу змінилась: він зблід, скам’янів, обличчя скривилось в усі боки розлогою усмішкою. У його мові з’явився принижений тон. Його друга неприємно вразила ця зміна. Він хотів заперечити, але на обличчі першого було написано стільки благості, нудно-солодкої шанобливості, що його стало нудити. Він недбало простяг руку та відвернувся. Чехов називає першого друга “тонким”, а другого “товстим”. Цим автор підкреслює різницю в їхньому добробуті, поглядах на життя. На початку оповідання ми дізнаємося, що від “товстого” пахне добрим вином та чудовою їжею, а від “тонкого” –шинкою та кавою. Чоловік “тонкий” асоціюється з людиною заздрісною, дріб’язковою, жовчною, здатною на лестощі. З оповідання ми дізнаємося, що “тонкий” ще в дитинстві був наклепником. Його дріб’язковість проявляється в тому, що він хизується виготовленими підцигарниками, скаржиться на своє життя. Після несподіваної звістки про високий чин “товстого” “тонкий” згорбився, зіщулився. Його родина перейняла цей настрій: підборіддя жінки стало ще довшим, син виструнчився. А. П. Чехов спостеріг, що у житті товстий чоловік асоціюється з людиною доброзичливою, привітною, щирою. “Товстий” першим помітив свого друга, радісно гукнув його, назвав “голубчиком”. Його радість була щирою. “Товстий” зморщився на підлабузництво “тонкого”. “Товстому” не сподобалось приниження друга.

Прислів’я та приказки про дружбу Нема друга — шукай, а знайшов — бережи. Дружба та братство — найбільше багатство. Скарб — не друг , а друг — скарб. Дерево міцне корінням, людина — друзями. Дружба — найбільший скарб. Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш. ТНе той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже. Без вірного друга велика туга. Друзі пізнаються в біді. В лиху годину узнаєш вірну людину.реба і в пеклі приятеля мати.