Презентація "Антон Павлович Чехов. "Хамелеон", "Товстий і тонкий"

Антон Павлович Чехов«Хамелеон», «Товстий і тонкий»Підготувала вчителька зарубіжної літератури. Ріпкинського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Ріпкинської селищної ради Тетяна Коваленко

Народився 17 [29] січня 1860 в Таганрозі в сім’ї купця. Російськомовний майбутній письменник українського походження. Батько письменника (1823–1898) — Павло Ігорович Чехов — українець, народився у селі Вільховатка Полтавської губернії, жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Бабуся А. Чехова Єфросинія Шемко, в якої він часто гостював, розмовляла українською мовою, тому у творах А. Чехова так багато українізмів, які з'являлися підсвідомо, під впливом ментальності*. В сім’ї Чехових було семеро дітей. Навчання проходило в грецькій школі-гімназії, що була однією з найпрестижніших. Почав там писати перші оповідання. Сім’я Чеховых. Зліва направо: стоять - Іван, Антон, Микола, Олександр та Митрофан Єгорович; сидять - Михайло, Марія, Павел Єгорович, Євгенія Яківна, Людмила Павлівна та її син Георгій. *Мента́льність, менталіте́т — спосіб мислення, загальна духовна налаштованість. Т. В. Коваленко

1879 року він вступив до університету Москви на медичний факультет. Протягом усього навчання Чехову доводилося всіляко підробляти: він був репетитором, співпрацював з журналами, писав гуморески. Т. В. Коваленко

Розповіді Чехова були вперше видані книгою в 1884 році («Казки Мельпомени»). На творчість Чехова того періоду значний вплив зробили твори Л. Толстого. Після закінчення інституту він займається лікарською практикою. Т. В. Коваленко

Потім Чехов здійснив довгу подорож на Сахалін. Там письменник вивчав життя засланців. Твори Чехова «На засланні», «Острів Сахалін», «Палата № 6» відбивають його враження про поїздку. Т. В. Коваленко

1892 року Чехов купує помістя в Меліхово, веде громадську діяльність, допомагає людям. У той час були написані п’єси Чехова «Вишневий сад», «Три сестри». Твори Чехова «Чайка», «Дядя Ваня» також є одними з найвидатніших. У травні 1897 р. Чехов одружився з О. Л. Кніппер — відомою російською акторкою Московського Художнього театру. Дітей у шлюбі не було."Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко", — писав А. Чехов. Т. В. Коваленко

Потім у Чехова різко загострився туберкульозний процес і він переїжджає до Ялти, де у нього в гостях бувають Л. Толстой, Купрін, Бунін, Левітан, Горький. Твори Чехова виходять двома томами в 1899-1902, а також 1903 роках. Т. В. Коваленко

Влітку 1904-го через загострення хвороби письменник їде до Німеччини (курорт Баденвайлер) для проходження лікування, де 2 [15] липня 1904 помирає. Т. В. Коваленко

Словникова робота. Т. В. Коваленко

Хамелеон (Chamaeleonidae) —ящірка, що здатна змінювати колір тіла, пристосовуючись до світла та оточення. Т. В. Коваленко

Оповідання А. Чехова “Хамелеон”Експозиція – зображення базарної площі. Зав’язка твору – собака вкусила Хрюкіна; натовп, що зібрався. Розвиток дії – Очумєлов розслідує цю подію. Кульмінація – з’ясовується, що собака належить братові генерала. Розв’язка – собаку забирають. Натовп регоче. Т. В. Коваленко

Оповідання А. Чехова «Хамелеон»Тема “Хамелеон” — суд над собакою. Соціальні відносини поширюються й на собак: якщо безпритульний — винищити, якщо генеральський — відвести до господаря.Ідея “Хамелеон” — висміяти пристосуванство, чиношанування й лукавість чиновників, які навіть не замислюються над справедливістю. Жанр “Хамелеон” – гумористичне оповідання. Однак ранні оповідання Чехова не можна назвати тільки гумористичними, вони міцно стоять в ряду кращих сатиричних творів російської класичної літератури. Т. В. Коваленко

Головні герої оповідання “Хамелеон”Поліцейський наглядач Очумєлов, городовий Єлдирін, золотих справ майстер Хрюкин, генеральський кухар Прохор і, звичайно ж, винуватець скандалу – маленьке цуценя. Репліки з натовпу активізують дії героїв. Т. В. Коваленко

Головна дійова особа — поліцейський наглядач — носить прізвище Очумєлов. Відразу ж пригадуються дієслова очуміти, чманіти, а далі — іменник чума — страшна заразна хвороба, що косила цілі міста й країни. ПОЯСНІТЬ Якою ж заразною хворобою страждає поліцейський наглядач? Роль прізвищ в оповіданні А. П. Чехова «Хамелеон»Т. В. Коваленко

Діагноз «хвороби» поліцейського наглядача встановлений: грубіян, нікчема, підлесник, одним словом — хамелеон, тобто підлабузничає перед вищими. А головне — заражає юрбу тим самим хамелеонством. Юрба збайдужіло й швидко міняє своє ставлення до Хрюкіна й собачки, при цьому підлещуючись до Очумєлова.

Золотих справ майстер теж носить промовисте прізвище — Хрюкін. Все ясно: це слово від дієслова «хрюкати», а хрюкають, як відомо, тільки свині. І нам зрозумілий цей персонаж, зрозуміло, що можна від нього очікувати. У розповіді є ще одне промовисте прізвище — Жигалов. Генерал Жигалов у оповіданні не присутній, але про нього постійно говорять, більш того, ця людина змінює настрій самого поліцейського наглядача і всієї юрби. Це прізвище також виправдовує себе. Промовисті прізвища в оповіданні «Хамелеон» допомагають читачам побачити вульгарність* і несправедливість суспільства, в якому треба підлабузнюватися до сильних, плазувати перед вищими чинами й принижувати нижчих. І це не було випадковим явищем, це було хворобою епохи.*Вульгарність (від лат. vulgaris — простонародний) — негативна якість чогось грубого, непристойного, позбавленого вишуканості, прояв поганого смаку. Т. В. Коваленко

«Хамелеонство» Очумєлова. Щодо Хрюкіна – грубість, зарозумілість, пихатість. Щодо генерала – підлабузництво, догідництво, улесливість, чиношанування, самоприниження, запобігливість. Щодо самого себе – відсутність власної гідностіОчумєлов — неначе ящірка-хамелеон, що змінює своє забарвлення від освітлення та оточення. Він декілька разів змінює своє рішення залежно від того, хто хазяїн собаки. В основі усіх змін поведінки Очумєлова — непорушна переконаність у вищості «генеральського» над усім іншим. Т. В. Коваленко

Види комічного в оповіданні “Хамелеон” Розповідь не викликає добродушного сміху, скоріше — подив і смуток. Надії на виправлення Очумелова-хамелеона теж не виникає, адже поліцейський наглядач «іде собі далі базарною площею». Можна зробити висновок, що використаний вид комічного — сатира. У розповіді «Хамелеон» говориться про людину, що, як і ця тваринка, швидко пристосовується до навколишнього середовища; вона, звичайно ж, міняє не кольори, а свої думки, рішення, погляди. Т. В. Коваленко

Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами. В оповіданні «Хамелеон» А. Чехов висміює безпринципних людей, які на догоду обставинам ладні постійно і моментально змінювати свої погляди на діаметрально протилежні. Т. В. Коваленко

На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два давніх друга. Один з них був товстий, а другий – «тонкий». Тонкий – Порфирій – щойно зійшов з поїзда, вийшовши зі своєю дружиною Луїзою і сином Нафанаїлом. Товстий – Міша – дізнався тонкого і тут же його привітав. Друзі заговорили. Тонкий розповів товстому, що він – колезький асесор і єхидно поцікавився, а не дослужився Товстий до «статського». Однак товстий виявився таємним радником, після чого тон Порфирія змінився на догідливо-підлесливий. Товстий не виніс цієї зміни в поведінці і розпрощався з Порфирієм. Оповідання А. Чехова «Товстий і тонкий»Т. В. Коваленко

Експозиція. Зустріч на вокзалі. Зав’язка. Бесіда давніх шкільних друзів. Кульмінація. Діалог між чиновниками. Розв’язка. Прощання. Композиція оповідання. Т. В. Коваленко

Оповідання А. Чехова «Товстий і тонкий»Тема “Товстий і тонкий” — зустріч двох друзів. Ідея розповіді — висміювання чиношанування, низькопоклонництва і підлабузництва. Жанр “Товстий і тонкий” – оповідання (Розповідається про один епізод із життя героїв.)Види комічного в оповіданні “Товстий і тонкий”: Письменник використовує сатиру, оскільки саме цей вид комічного нещадно висміює недосконалість світу, людські пороки; автор не вірить у можливість виправлення тонкого. Т. В. Коваленко

Головні герої “Товстий і тонкий”: Михайло – товстий Порфирій – тонкий Другорядні персонажі “Товстий і тонкий” Нафанаїл – син Порфирія Луїза – дружина Порфирія. Т. В. Коваленко

Головні героїТовстий (Міша)Повний, добродушна людина, люблячий добре поїсти. Поводиться легко і невимушено. Дослужився до таємного радника, має "дві зірки". З радістю згадує шкільні пустощі, щиро радий зустрічі з другом дитинства. Незважаючи на посаду, тримає себе просто, не визнає чиношанування серед старих друзів. Тонкий (Порфирій)Худий чоловік з горою сумок валіз і картонок в руках. Його сім'я - його відображення. Зі спогадів самого Порфирія ми дізнаємося, що в гімназії його дражнили, за те, що той ябедничати. Розповідаючи про себе він скаржиться на низький дохід, незадоволений своїм становищем. Здається, що Порфирій щиро радий зустрічі з другом, але щось тримає його в напрузі. Як вести себе з Михайлом, не може визначитися його сім'я. Вони ховаються за спину глави сімейства. Після того, як Порфирій дізнається, що Міша став таємним радником, його обличчя змінюється до невпізнання і крім нервового хихикання і заїкання йому нічого не вдається видавити з себе. Т. В. Коваленко

Головна думка. А. П. Чехов в оповіданні Товстий і тонкий піднімає таку проблему, як лицемірство і чиношанування, і не завуальовано показує трепет дрібного по чину людини перед старшим за званням. У творі Товстий і тонкий розкривається головна думка, що полягає в зміни, що відбуваються в людині. Ми бачимо, наскільки згубним може бути лицемірство, яке вмить здатне зруйнувати міцну і давню дружбу. Як то кажуть, вмійте розмежовувати дружбу і ділові зв'язки, то не будьте лицемірами, і може на вашій вулиці також буде свято. Так, наприклад Товстий, міг і сам допомогти в подальшому своєму другові, але від раболіпства останнього йому стало гидко, тому і бажання допомагати таким людям пропадає. Від них хочеться лише бігти. Т. В. Коваленко

Антитеза. Грецьке слово antithesis буквально означає «протиставлення». Антитеза народжується там, де поєднуються слова, образи, протилежні за змістом. Художня деталь (від франц. dеtаіl — подробиця, дрібниця) – засіб мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція Тобто це виразна подробиця у творі, що має значне ідейно-емоційне та змістовне навантаження. Завдяки її використанню письменник підкреслює характерну ознаку змальованих ним картин, предметів або характерів героїв (портрет, інтер’єр, пейзаж тощо), що вирізняє їх з-поміж інших і надає можливість зрозуміти їхнє значення в загальному контексті твору. Т. В. Коваленко

Назвіть , які художні деталі автор використовує у цих оповіданнях і для чого вони служать?Т. В. Коваленко

Автор засуджує чиношанування, підлабузництво, самоприниження, що існують, на жаль, у людському суспільстві. Неприємно дивитися на обровільне самоприниження, плазування людини перед чинами. Т. В. Коваленко

Як ви гадаєте, чи зустрічаються явища, описані А. Чеховим, у нинішньому суспільстві?Відповідь обґрунтуйте. Т. В. Коваленко

Поміркуйте та напишіть. Якби я зустрів (зустріла) свого однокласника (однокласницю), з яким (якою) дружив (дружила) у школі, через багато років і той (та) виявився б (виявилась би) успішнішим (успішнішою) за мене, то я б…. Т. В. Коваленко