Презентація "Антропічний вплив на біорізноманіття"

Антропічний вплив на біорізноманіття. Збереження біорізноманіття як необхідна умова стабільності біосфери. ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ФАХОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖНавчальна дисципліна «Екологія»спеціальність:«Сестринська справа»Викладач біології: Лиса Оксана Миколаївна

Терміни, що вивчаються: Біорізноманіття - сукупність різноманітних об’єктів органічного світу будь - якої території або акваторії. Видове біорізноманіття - сукупність усіх видів організмів, о населяють нашу планету (генофонд Землі). Генетичне біорізноманіття - сукупність генофондів різних популяцій одного виду. Екосистемне біорізноманіття - сукупність екосистем планети. Акліматизація - пристосування організмів до нових умов мешкання. Реакліматизація - відновлення на певній території видів місцевих організмів, що зникають або вже зникли.

Біологічне різноманіття — це розмаїття організмів із усіх джерел та екологічних комплексів, складниками яких вони єБіорізноманіття є головною цінністю біосфери. В екосистемах із низьким біорізноманіттям стають можливими неконтрольовані зростання чисельності шкідників чи паразитів, витіснення одним видом інших. Чим меншим буде екосистемне різноманіття біосфери, тим яскравіше проявлятимуться стихійні лиха. Завдяки живій речовині в біосфері відбуваються колообіги хімічних елементів

Доісторичні тварини(виникали та зникали під впливом чинників навколишнього середовища)Фороракос - хижий птах. Гігантська Бабка. Розмах крила 75 см, швидкість 35 км/год, унікальна маневреність — це «технічні характеристики» гігантської бабки. Важко в це повірити, але в раціоні цієї комахи були присутні навіть дрібні ссавці

Доісторичні тварини(виникали та зникали під впливом чинників навколишнього середовища)Еласмотерій. Амфіцеон (собака - ведмідь)Мегаладапис - гигантський лемур

Темпи зменшення біорізноманіття значно пришвидшились через діяльність людини. Під час масового пермського вимирання (252 млн років тому) з лиця Землі зникло 95 % видів живих організмів! Однак нормальний темп зникнення видів у періоди між вимиранням складає один вид на 10 років. Зі зростанням чисельності людського населення темп пришвидшувався: у XVII - XIX ст. зникало два-три види на десятиліття, нині ж темп вимирання оцінюють у десятки або навіть сотні видів за той же період! Якщо так буде й надалі, то за 50 років зникне половина приматів і чверть усіх птахів!

Тварини, що зникли завдяки діяльності людини. Посилена полювання в кінці льодовикового періоду призвела до зникнення мамонта, шерстистого носорога, печерного ведмедя і большерогого оленя.

Порушення гомеостазу екосистемвнаслідок негативного антропічного впливу. Ці пухнасті красені з роду лемурів мешкають виключно на острові Мадагаскар. Полювання, вирубка лісів та масштабні лісові пожежі знищують улюблені місця їх проживання та скорочують чисельність виду. Популяція шимпанзе за останні 20-30 років стрімко зменшується. Причинами такого швидкого зникнення цих тварин є масштабна лісозаготівля, браконьєрство, нелегальна торгівля дитинчатами, а також численні інфекційні захворювання. Сифака. Коала. Шимпанзе. Якщо в 1970 році чисельність африканських слонів становила 400 тисяч, то до 2006 року їх залишилось лише 10 тисяч. Браконьєрство набуло такого розмаху, що, приміром, у Кенії африканські слони були майже повністю знищені. В Бургундії, Гамбії, Мавританії і Свазиленді вони зникли взагалі.

Порушення гомеостазу екосистем. Птица в разлитой нефти

Причина зникнення цілих екосистем - стрімке зростання чисельності населення планети. Людина знищує цілі екосистеми і створює замість них агроценози

Антропічний (антропогенний) вплив на біорізноманіття. Всі форми життя на Землі складають одну взаємопов’язану систему, яка включає в себе також елементи неживої природи. Живі організми залежать від таких складових навколишнього середовища, як атмосфера, океани, джерела прісної води, різноманітні ґрунти та гірські породи. Ця єдина біологічна система називається біосферою, і людина є її невід’ємною частиною. Але, як не прикро, діяльність людини веде за собою катастрофічно швидке скорочення видів на Землі. Це відбувається зряду причин: Руйнування природного середовища життя. Чужорідні види. Загроза глобального потепління. Та ін.

Темпи зменшення біорізноманіття значно пришвидшились через діяльність людини. За даними Міжнародного союзу охорони природи під загрозою зникнення перебуває майже третина видів тварин і 70 % видів рослин. І чи існуватимуть ці організми на Землі надалі залежить від наших дій. Стан видового різноманіття на 2018 рік

Журналістка Елізабет Колберт, лауреатка Пулітцерівської премії, у 2014 році опублікувала книгу з дуже влучною назвою «Шосте вимирання: неприродна історія», у якій у науково-популярному стилі проілюструвала негативні впливи людини на живий світ. І ця назва гарно наголошує на тому, що відбувається, бо сьогоднішня швидкість зменшення біорізноманіття нагадує таку в періоди масових вимирань минулого. Дотепер в історії Землі було п'ять масових вимирань, що мали природні причини, на відміну від сучасного різкого зменшення біорізноманіття внаслідок діяльності людини.

Унаслідок руйнування місць проживання зникають цілі екосистеми. Вирубування лісів. Розбудова портів. Перетворення степів на поля чи пасовища. Збільшення площі міст. Вимирання організмів

Стабільність природних екосистем порушується внаслідок появи інвазійних видів. Досить часто людська діяльність є причиною занесення нових видів, нехарактерних для екосистем певного регіону — видів-вселенців, або інтродуцентів. Вид-інтродуцент займає вільну нішуІнвазійний вид. Негативний вплив на чисельність інших популяцій. Витіснення абориген-ного виду. Конкуренціяколивання абіотичних умовчисельність та ареал вида-вселенця зростають. Від лат. introductio — уведення. Від лат. invasio — нашестя, напад.

В Україні налічують більше сотні інвазійних видів рослин і тварин. Щур сірий. Жук колорадський. Слизень іспанський. Мнеміопсіс. Рапана венозна. Карась сріблястий

В Україні налічують більше сотні інвазійних видів рослин і тварин. Маслинка вузьколиста. Клен ясенелистий. Борщівник Сосновського. Амброзія полинолиста. Дуб червоний. Ваточник сирійський

Види-інтродуцети збільшують біорізноманіття. Якщо чисельність і поширення виду-інтродуценту контролюється природними механізмами, то він може тривалий час існувати в екосистемах, збільшуючи їхні біорізноманіття й стійкість. Для цього виду потрібно акліматизуватися — пристосуватися до нових умов середовища в межах своєї модифікаційної мінливості. Акліматизація — це повільний процес й організми не можуть миттєво пристосуватися до нових умов проживання.

Акліматизація та реакліматизація. Акліматиза́ція — процес пристосування організму до змін в довкіллі, часто залучаючи температуру або клімат. Акліматизація звичайно відбувається за короткий час в межах тривалості життя одного організму. Акліматизація може бути раптовою або являти собою частину періодичного циклу, як наприклад ссавці, що втрачають важке зимове хутро на легший літній одяг. Реакліматиза́ція — штучне повернення в якусь місцевість видів живих організмів, які раніше там існували, але за певної причини зникли. Реакліматизації сприяє відновлення умов середовища на місці колишнього ареалу організмів. Також реакліматизацією називають процес пристосування організму до умов середовища, які стали для нього незвичними, але раніше були звичайними. Прикладами реакліматизації є відновлення популяцій зубра в Україні та Білорусі, оленя благородного в Україні. У середині XX століття також було проведено реакліматизацію бобра[1]. У західних областях України були спроби реакліматизувати мисливських тварин сарну, байбака, оленя, норку європейську, проте вони були переважно невдалі.

Найбільш вдалі приклади акліматизації видів на нових територіях. Уссурійський єнот, якого також називають єнотовидним собакою. У 1929-1955 роках він був розселений на величезній території - від Прибалтики і Карпат до Якутії і від Кольського півострова до Закавказзя і Середньої Азії. Спроби акліматизації уссурійського єнота в азіатській частині тодішнього СРСР виявилися безуспішними, але в помірній зоні європейської частини країни цей звір успішно прижився, створивши величезний ареал, а потім вже самостійно розселився в країни Східної Європи.

Найбільш вдалі приклади акліматизації видів на нових територіях. Для боротьби з “цвітінням” води в штучно створені канали і водосховища стали випускати далекосхідних риб - товстолобика і білого амура. Батьківщина їх - Східна Азія, в тому числі Амур і його притоки. Обидва харчуються рослинами. Товстолобик. Білий амур

Найбільш вдалі приклади акліматизації видів на нових територіях. Ондатра - завезена з Північної Америки до Європи

Час від часу люди здійснюють реінтродукцію — повернення видів на територію, на якій вони з певних причин зникли. Найчастіше реінтродукція здійснюється для відновлення видів, що зникли чи зникають і підтримки сталості природних екосистем. Зубр. Польський коник

Для задоволення людських потреб винищуються надмірні кількості живих істот

Стійкість – здатність природної системи протистояти зовнішньому впливу та повертатися до попереднього стану, не змінюючи при цьому своєї структури. Стійкість до антропогенного навантаження – одна з основних властивостей геосистем, від якої залежить:1) екостан ландшафтів (ступінь перетворення людською діяльністю);2) здатність тривалий час виконувати свою соціально-економічну функцію.

Стійкість організмів та популяцій проявляється у їх здатності до самопідтримки та збереження в умовах несприятливих зовнішніх впливів. Основою стійкості живих організмів є їх здатність до адаптації. Адаптація може бути визначена як відповідність між організмом та його середовищем. Адаптація - це не тільки властивість організмів, це і властивість популяцій. На популяційному рівні адаптація проявляється у формуванні гетерогенного складу популяції та появі в них екотипів - особливих форм, що відрізняються характером пристосувань до середовища та розширюють амплітуду умов, в яких може вижити даний вид.

М. Д. Гродзинський розкрив весь спектр стійкості:збереження початкового стану;здатність до відновлення порушених властивостей;відмова геосистеми;збереження структури і характеру функціонування;стійкість стану у разі зовнішнього впливу. Форми стійкості геосистем – одна з основних властивостей геосистем, від якої залежить:1) інертність (не виходить із заданої області станів);2) відновлюваність (повертається до області станів після виходу з неї);3) пластичність (наявність у геосистемі кількох областей станів та її здатність переходити з однієї такої області до інших).

Геосистеми поділяють на:практично відновлювальні; відносно відновлювальні; слабо відновлювальні; практично невідновні.

Усі природні компоненти геосистемиперебувають у постійному взаємозв’язку і розвитку

Оцінка стійкості геосистем до антропогенних навантаженьзалісненість;залуженість;розореність;крутизна поверхні кількість гроз;наявність сильних вітрів у весняний та осінні періоди.нахил поверхні ;глибина розчленування рельєфу;час та повторюваність інтенсивних опадів;висока водопроникність ґрунтів.

Потенціал стійкості атмосфери. Потенціал стійкості атмосфери – це здатність атмосфери виводити за власні межі забруднювальні речовини (самоочищуватися).

Несприятливі для очищення атмосфери чинники. Відсутність опадів і вітрів;тумани;метеорологічні явища.

Потенціал стійкості водних ресурсів. Самоочищення водойм. Кожна водойма - це складна жива система, де живуть бактерії, водорості, вищі водні рослини, безхребетні тварини. Спільна їх діяльність забезпечує самоочищення водойм. Фактори самоочищення водойм різноманітні. Умовно їх можна розділити на три групи: фізичні;хімічні; біологічні.

Потенціал стійкості поверхневих вод. Швидкість течії;прозорість і хімічний склад води;температурний режим;біотичне різноманіття.

Потенціал стійкості земельних ресурсів. Найшкідливішими для навколишнього природного середовища є забруднення ґрунтів хімічними та біологічними компонентами, зокрема радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб,викидами автомобільного транспорту, до складу яких входять такі шкідливі сполуки, як бензопірен - дуже сильний канцероген та токсичний свинець.

Самоочищенню ґрунтів сприяють:інтенсивні опади, висока водопроникність ґрунтів, залісненість.нахил поверхні ;глибина розчленування рельєфу;висока водопроникність ґрунтів

Стійкість природних геосистем залежить від:складу рослинностіґрунтових умоввологості

А також від: Біорізноманіття - варіативності життя на всіх рівнях біологічної організації

Біомаси - загальної кількості живої речовини в екосистемі. Біопродуктивності - здатності біогеоценозу на основі використання речовини й енергії до відтворення органічної речовини

Висновки. Результати територіального аналізу з кількості природного середовища є важливими для оцінки екологічних ризиків. Різного ступеня антропогенізовані ландшафти в Україні охоплюють до 70% територій