Презентація ""Апостроф. Позначення м'якості приголосних. Чергування голосних і приголосних. Спрощенння"

Апостроф. Позначення м’якості приголосних. Чергування голосних і приголосних звуків

Апостроф (грецьк. apostrophe — звернений набік) — знак, який передає на письмі роздільну вимову я, ю, є, ї після твердого приголосного: м’ята, подвір’я.

Також апостроф треба писати в слові Лук’ян і похідних: Лук’яненко, Лук’янчук та ін.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Апостроф пишуть перед я, ю, є, їПриклад. Після б, п, в, м, фсім’я, в’юн, Дем’ян. Після р(при роздільній вимові; чути [й])подвір’я, Мар’яна. Після префікса, що закінчується на приголоснийроз’єднати, від’їзд. У складних словах після першої частини, що закінчується на приголосний. Мін’юст, дит’ясла

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Апостроф не пишуть. Приклад. Якщо перед б, п, в, м, ф стоїть кореневий приголосний, крім рцвях, свято, дзвякнути. Після р (при злитій вимові; не чути [й])буряк, рюмсати. Після префікса, що закінчується на голоснийпоєднати, заїзд

М’який знак (або знак м’якшення) передає м’якість приголосних звуків на письмі, його пишуть після букв д, т, з, с, ц, л, н. ПРИМІТКА: Де ти з’їси ці лини

Після р: трьох, чотирьох, ларьок.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}М’який знак пишуть. Приклад. У кінці словаякість, велетень. У середині складу перед ольодяник, тьохкати. У суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-, -ньк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-міський, козацький, ризький, малесенький, тонюсінький У дієсловах перед -сяпідводься, видніється У буквосполученнях льч, льц, (від льк); ньч, ньц (від ньк)ляльчин, ляльці (від лялька), доньчин, доньці (від донька)Після л перед м’яким приголосним і шиплячим польський, пальчик

Перед м’якими приголосними й шиплячими м’який знак не пишуть, окрім поданих вище випадків: Оболонь — оболонський, промінь — промінчик, Умань — Уманщина. М’який знак також не пишуть після першої частини складних числівників: п’ятдесят, шістсот

Чергування звуків — постійна й закономірна зміна їх у спільнокореневих словах та їхніх формах: лід — льоду, рука — на руці — рученька.

Чергування голосних [о], [е] з [і] ([о], [е] — у відкритому складі, [і] — у закритому): піч — печі, сіль — солі; [о], [е] з нулем звука (випадні [о] та [е]): сон — сну, день — дня; [е] з [о] після шиплячих: шести — шостий, жених — жонатий; [о] з [а]: схопити — хапати, допомогти — допомагати; [е] з [і]: летіти — літати, мести — замітати; [і] з [а]: сідати — садити.

Чергування приголосних [г] — [з] — [ж]: нога — на нозі — ніжка; [к] — [ц] — [ч]: рука — на руці — ручка; [х] — [с] — [ш]: вухо — на вусі — вушко

Зміни приголосних при збігові їх у процесі словотворення. Спрощення приголосних

Спрощення в групах приголосних Коли збігається кілька приголосних, то не зручний для вимови звук не вимовляють, тобто мовці спрощують для себе вимову: [проуйізд] — [пройізний]. Спрощення відбувається не тільки у вимові — воно позначається й на письмі: проїзд — проїзний.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Спрощення дздн — зн: поїзд — поїзний, заїзд — заїзний ждн — жн: тиждень — тижневий рдц — рц: серденько, сердечний — серце, серцевина. Спрощення тстл — сл: щастя — щасливий, лестити — улесливий стн — сн: уста — усний, область — обласний

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Спрощення кзкн — зн: бризкати — бризнути, брязкіт — брязнути скн — сн: писк — писнути, тиск — тиснути Спрощення лслн — сн: масло — масний, Масниця. Спрощення ррнц — нц: чернець — ченці

Винятки: кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, зап’ястний, хворостняк і похідні. Спрощення не позначається на письмі: у запозичених словах: баласт — баластний, контраст — контрастний, агент — агентство; у групах стц і стч: невістка — невістці , невістчин ; артистка — артистці, артистчин .