Презентація з життя і творчості відомого українського художника Архіпа Івановича Куїнжі домопоже ознайомити учнів з життєвими і творчими шляхами митця.
Куїнджі Архип Іванович 15 (27) січня 1842 (за іншою версією — 1841) - 11 (24) липня 1910 Підготувала Шевченко І. В., учитель ЗОШ № 25 м. Маріуполь
Номер слайду 2
Дитинство Архип Іванович народився в Маріуполі в бідності, а його батьки швидко померли, тому виховувався він тіткою та дядьком. Через бідність він часто працював, пас гусей чи інших тварин. Та малювати він любив завжди и усюди, коли був час. Зі слів його друзів, учився у міському училищі він не дуже добре, але малював краще за всіх. Пам’ятник Куїнджі в Маріуполі
Номер слайду 3
Навчання Один з работодавців помітив малювання Архипа та запропонував тому поїхати навчатися в художника Івана Костянтиновича Айвазовського. Куїнджі поступив в учні – фарбувачем паркану, але все ж таки навчався, йому допомогав один з родичей художника Івана Костянтиновича. Після повернення до Маріуполя працював ретушером, а після переїзду до Таганрога – також ретушером, але весь вільний час малював.Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський або Гайвазовський – перший «учитель» Архипа Куїнджі.
Номер слайду 4
Знову навчання У 1865 році Куїнджі вирішив вступити до Академії мистецтв і поїхав до Санкт-Петербурга, проте перші дві спроби виявилися невдалими. Але зробивши роботу «Татарська сакля в Криму» (не зебереглася до наших часів), він вступив до Академії. Через десять років навчання (приблизно1874-1875) його роботи почали помічати та обговорювати, отже, повіривши у себе, він перестав ходити до Академії та став малювати сам.«Забуте село» (1874)«Чумацький шлях в Маріуполі» (1875)
Номер слайду 5
Розквіт У 1875 році Куїнджі прийняли в члени Товариства передвижників, проте вже з наступного року живописець відмовився від ідей передвижництва в своїх картинах. Головним для нього стало прагнення не тлумачити життя, подібно до передвижників, а насолоджуватися ним, його красою, а також певною мірою «тлумачення життя відповідно до своїх уявлень про прекрасне». У 1878 році на Всесвітній виставці в Парижі були представлені його роботи. Відомий французький критик і захисник імпресіонізму Еміль Дюранті називав Куїнджі «найцікавішим серед молодих російських художників, у якого більше, ніж у інших, відчувається оригінальна національність». У цьому році він продовжив працювати над картиною «Вечір на Україні», над якою працював 23 роки.«Вечір на Україні» (1878)
Номер слайду 6
Роки самітностіУ 1881 році Куїнджі влаштував моновиставку картини - «Березовий гай», що мала неабиякий успіх, а в 1882 році представив публіці нову картину «Дніпро вранці». Однак цей твір було прийнято публікою на подив скептично і навіть з деякою прохолодою. У червні того ж року Куїнджі влаштував виставку двох картин - «Березовий гай» та «Місячна ніч на Дніпрі» , після якої «замовк» на двадцять років, усамітнившись у своїй майстерні і нікому не показуючи свої твори. У 1886 році купив ділянку землі, де жив зі своєю дружиною. У 1901 році Куїнджі порушив самітництво і показав спочатку своїм учням, а потім і деяким друзям чотири картини - закінчений «Вечір на Україні», «Христос в Гефсиманському саду», третій варіант «Березовій гаю» і вже відому «Дніпро вранці». Як і раніше, полотна привели глядачів у захват, і про художника знову заговорили. У листопаді того ж року була влаштована остання публічна виставка робіт живописця, після якої ніхто вже не бачив його нових картин до самої його смерті. Цього разу очевидці виставки спробували пояснити такий вчинок переляком художника перед скептичним ставленням деяких відвідувачів до виставлених творів, однак це пояснення мало кого задовольнило.«Місячна ніч на Дніпрі»«Дніпро вранці»
Номер слайду 7
Останні роки Останнє десятиріччя життя ознаменувалося для Куїнджі створенням таких шедеврів, як «Веселка», ескізи та етюди до якої він почав писати ще в кінці XIX століття, «Червоний захід сонця» і «Нічне». В останній картині поєдналися спогади про дитинство і пристрасть до споглядання неба, а манерою виконання полотно змушувало згадати найкращі ранні роботи Куїнджі. Увесь свій капітал художник заповів Товариству імені Куїнджі, заснованому за його ініціативою разом з К. Я. Крижицьким у листопаді 1908 року для підтримки митців. Дружині призначалася щорічна пенсія в розмірі 2500 рублів. У заповіті також були згадані всі живі на той момент родичі художника, частина грошей була пожертвувана церкві, в якій його хрестили, для заснування школи його імені. «Нічне»Остання картина Куїнджі
Номер слайду 8
Доволі часто Куїнджі показують як тільки російського митця, хоча він жив у Маріуполі до 20 років та багато разів повертався туди, а навчався він у Петербурзі. Авжеж, тоді це була одна неосяжна країна. Але в першу чергу Куїнджі був етнічним маріупольцем, а отже, українцем, а вже потім мешканцем Російської імперії. Художній музей імені Куїнджі в Маріуполі