Атомна енергетика України
Екологічні проблеми атомної енергетики
Виконала:
учениця 9-А класу Воєділова Домініка
Ядерна енергетика – це дуже важлива складова нашого життя, хоча на перший погляд так не здається.
У сучасному світі енергія, яка отримана за рахунок атомних електростанцій, становить 17% від усієї виробленої енергії.
За даними Всесвітньої ядерної організації, Україна займає одне з лідируючих місць серед найбільших виробників електроенергії, отриманої на АЕС. Щорічно вітчизняні атомні станції виробляють більше 13 Мвт, а частка ядерної електроенергії складає майже 50%.
В Україні діють 4 АЕС з 15 енергоблоками.
Запорізька АЕС з 6 енергоблоками є найбільшою в Європі.
В Україні діють чотири станції:
- Запорізька АЕС
(6 енергоблоків),
- Рівненська АЕС
(4 енергоблоки),
- Південноукраїнська АЕС
(3 енергоблоки),
- Хмельницька АЕС (2 енергоблоки).
Чорнобильська АЕС не працює внаслідок аварії.
Розташована у степовій зоні біля колишнього берегу Каховського водосховища у Запорізькій області, поруч із містом Енергодар. Це найбільша в Європі й третя у світі за сукупною потужністю атомна електростанція.
Початок будівництва – 1979 р. Пуск першого енергоблоку – 1984 р.
Кількість енергоблоків – 6
Тип реактора – ВВЕР-1000
Сумарна потужність – 6000 МВт
Місто-супутник АЕС – Енергодар, Запорізька область
Початок будівництва – 1973 р. Пуск першого енергоблока – 1980 р.
Кількість енергоблоків – 4
Тип реактора – ВВЕР-440
(перший і другий блоки), ВВЕР-
1000 (третій і четвертий)
Сумарна потужність – 2835 МВт
Місто-супутник АЕС – Вараш,
Рівненська область
Рівненська атомна електростанція — перша в Україні атомна електростанція з енергетичним водо-водяним реактором типу ВВЕР-440. Розташована біля міста Вараш у Рівненській області, на західному Поліссі, біля річки Стир
Розташована на території Хмельницької області в місті Нетішин. На електростанції працює 2 ядерних реактори ВВЕР-1000 загальною потужністю 2000 МВт. Основне призначення станції — покриття дефіциту електричних потужностей в західному регіоні України.
Початок будівництва – 1981 р. Пуск першого енергоблока – 1987 р.
Кількість енергоблоків – 2
Тип реактора – ВВЕР-1000
Сумарна потужність – 2000 МВт
Місто-супутник АЕС – Нетішин, Хмельницька область
Початок будівництва –1975 р. Пуск першого енергоблоку – 1982 р.
Кількість енергоблоків – 3
Тип реактора – ВВЕР-1000
Сумарна потужність – 3000 МВт Місто-супутник АЕС –
Южноукраїнськ, Миколаївська область
Розташована в степовій зоні на лівому березі річки
Південний Буг, при Ташлицькому водосховищі, неподалік від міста Южноукраїнська, що в Миколаївській області.
Зупинена атомна електростанція в Україні, біля міста Прип'яті в Київській
області, що діяла з 1977 по
2000 рік. Будівництво станції розпочали у 1970 році, перший
блок запустили у 1977 році.
26 квітня 1986 р. стався вибух на 4-му блоці електростанції. Пари, які вийшли під час вибуху, заразили близько 160 тис.кв. км
території. В результаті 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів. 8,5 мільйонів жителів України,
білорусі, росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення. 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.
Велика перевага ядерного палива перед традиційним (газ, нафта, вугілля)
полягає в тому, що енергетична
ефективність ядерного палива вища в мільйони разів (у 2 млн разів вища за
нафту, у 3 млн разів — за вугілля).
До того ж запаси ядерного палива в десятки разів більші, ніж вуглеводневих видів палива, а його спалювання не
потребує кисню. Однак використання
ядерного палива пов'язане з певними труднощами.
Послідовність операцій з видобування ядерного палива з руди, виготовлення
ТВЕЛів, використання ТВЕЛів на атомних електростанціях і подальшого
перероблення радіоактивних відходів називають ядерним циклом
ТВЕЛ (тепловидільний елемент) — частина реактора, пристрій, у якому міститься ядерне паливо (таблетки
діоксиду Урану)
Щоб отримати кілограм палива з низькою енергетичною ефективністю, наприклад 1 кг дров, досить сходити до лісу. А от щоб отри-
мати кілограм ядерного палива, слід створити цілу промисловість.
Крім того, після згоряння кілограма дров попіл можна просто розкидати. А що робити з ТВЕЛами, які відпрацювали свій
ресурс? Адже саме у ТВЕЛах відбувається ланцюгова ядерна
реакція і тому вони містять величезну кількість радіоактивних осколків із довгим періодом піврозпаду.
Отже, у процесі виробництва електроенергії на АЕС утворюються радіоактивні відходи, які залишатимуться небезпе-
чними десятки тисяч років. Досі не існує безпечної технології утилізації, переробки та захоронення радіоактивних відходів.
Збільшення кількості блоків на українських АЕС
та продовження строків експлуатації існуючих
блоків, призведе лише до збільшення
радіоактивних відходів і нових ризиків для населення.
Крім проблеми ядерних відходів, існує ще набагато поважніша проблема, а саме проблема витоку радіації з ядерного реактора.
З самого початку «атомної ери» велися дослідження впливу радіації на людину, щоб визначити прийнятні безпечні дози опромінення для персоналу станцій та для населення. З роками оцінка ризику від дії опромінення лише підвищувалась. Звіт Національної Академії Наук США від 2005 р. підтвердив, що немає безпечної дози опромінення – кожна дія радіоактивного опромінення підвищує ризик раку, дефектів при народженні дитини та інших хвороб.
Одна з небезпек ядерної енергетики полягає в тому, що технологію й сировину мирних атомних програм можна використати для
створення ядерної зброї. Це становить небезпеку для всього світу.
Вражаюча дія ядерного вибуху визначається механічним впливом ударної хвилі, тепловим впливом світлового випромінювання,
радіаційним впливом проникаючої
радіації і радіоактивного зараження.
Для деяких елементів об'єктів вражаючим чинником є електромагнітне випромінювання.
Необхідність створення санітарної зони. У період експлуатації, а також після виробітки її ресурсу (через 20-30 років) навколо
АЕС та могильників потрібно створювати санітарну зону, що приведе до безповоротного знищення земель, придатних для господарчої діяльності людини.
Тільки одна із усіх технологій виробництва електроенергії здатна призводити до аварій, що можуть вбити сотні тисяч людей та продукувати небезпечні побічні продукти, які лишатимуться токсичними сотні тисяч років.
Це – атомна енергетика.
АЕС викидають СО2 не тільки під час своєї роботи, але й на інших етапах життєвого циклу. Наприклад, під час їх споруд-ження, бо воно передбачає величезну кількість бетону, мета-лу, викопних
палив для перевезення усіх матеріалів та працівників, тощо.
Але найбільше СО2 викидається у атмосферу під час виробництва ядерного палива, необхідного для
роботи АЕС, в тому числі під
час видобутку уранової руди,
її перемелювання, обробки, збагачення та фабрикації палива.
Далі – під час транспортування його на атомні станції, а також на безпечне зберігання радіоактивних відходів протягом тисячоліть.
Атомна енергетика є дуже вразливою до потепління, що ставить під загрозу
можливість безпечного функціонування реакторів.
АЕС потребує воду для охолодження реакторів. Зі зміною клімату і частішими випадками спекотних днів виникають проблеми для роботи АЕС. В 2003 році, коли в Європі температура повітря досягла 40°С, 17 реакторів працювали на знижених потужностях або були повністю вимкненні.
Розвиток людського суспільства нерозривно пов’язаний зі споживанням різних видів енергії. Сьогодні гостро стоїть проблема швидкого вичерпування запасів природних
енергоресурсів – вугілля, нафти, газу. Теоретично ядерна
енергія близька до ідеальної. Вона ефективна і недорога.
Проте з виробництвом ядерної енергії пов’язано чимало проблем. Використання будь-якого виду енергії
доводиться оплачувати грошима, людським життям, забрудненням навколишнього середовища. Не існує
якогось універсального виду енергії, також не можна
відмовитися від одного виду енергії, не замінивши його
іншими видами. Доводиться балансувати між вигодами і ризиком, і проблеми ядерної енергетики повинні розв’язуватися в цьому контексті.
Дякую за увагу! Презентацію закінчено!