Презентація БАТЬКО НАШ БАНДЕРА!

Батько наш Бандера. Факти з його життя

Степан Андрійович Бандера:„Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійності України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні.“

Напевно немає сьогодні, в час війни за Незалежність і Соборність України, більш звеличуваної і більш засуджуваної постаті в новітній українській історії, ніж Степан Бандера. Чому в одних постать Бандери викликає захоплення і прагнення наслідувати, а в інших — панічний страх і ненависть. Сприйняття Бандери в українському суспільстві нині стало мірилом самодостатності. Воно демонструє нашу готовність бути собою.

Бандера є символом! Символом безкомпромісної, послідовної, тривалої і організованої революційної боротьби за ідеали власної Державності, за Волю і владу Української нації, за її розвиток, добробут і зміцнення, за соціальну справедливість і національну свободу, за історичну правду.

Він народився понад сто років тому, коли імперії, яким залишилося існувати менше десятиліття, ще виглядали вічними. Коли слово "український" розуміла лиш жменька інтелектуалів і політиків на околицях Австро-Угорщини і Росії. Його вбили, коли Радянський Союз панував над третиною планети, а комунізм, здавалося, перемагає демократичний Захід. Коли все українське виглядало приреченим на погибель і забуття.

школяр. Провідник Організації українських націо­на­лістів народився 1 ­січня 1909 року в селі Старий Угринів — тепер це Калуський район Івано-Франківської ­області. Дитинство майбутнього провідника ОУН припало на Першу світову війну, коли школи в селах не діяли. Окрім того, хлопець хворів на ревматизм суглобів, тому не міг нормально ходити. У вересні, або жовтні 1919 року Степан Бандера вступив до української гімназії в Стрию, де вчився до 1927 року.

Пластун. Ревматизм давав про себе знати й надалі. Через хворобу довго не міг стати членом скаутської організації “Пласт”. Туди Бандеру прийняли з третьої спроби. У Стрию Степан був у 5-му пластовому курені імені князя Ярослава Осмомисла, а після закінчення гімназії — в 2-му курені старших пластунів «Загін Червона Калина».

Те, що Степан з часом зумів долати різні незгоди в житті, серед яких в’язниці та концентраційні табори, — ніщо інше, як заслуга сили волі, яку він виховував у собі. Степан готував себе до боротьби за України змалечку: багато молився, обливався крижаною водою на морозі, таємно від батьків бив себе ланцюгом і проколював шкіру голками – це «вправи», що мали його підготувати до поліцейських тортур.

Студент1928-го переїхав у Львів. Навчався у Високій політехнічній школі на агрономічному відділенні.  – зараз “Львівська політехніка”. У студентські роки брав активну участь в організованому українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників. Бандера не завершив навчання у Львівській політехніці: 14 червня 1934 року, в розпал випускної сесії, його заарештували. Диплому так і не отримав.

Громадський діяч. Степан займався просвітництвом: їздив від товариства «Просвіта» в села Львівщини із лекціями. Розвивався у спорті: мав успіхи в легкій атлетиці, плаванні, лижах, баскетболі. В цей же час молодий Бандера виконував завдання для Української військової організації – поширював підпільні видання і був зв’язковим.

Спеціалізуючись на пропаганді, вигадував доволі оригінальні способи заявити про національну ідею. Через це наприкінці 1920-х польська поліція вже мала його в орієнтуванні. До прикладу, у Калуші одягнуті в козацькі однострої хлопці-вершники на конях прорвали поліцейський кордон і почтом супроводили візит Митрополита Андрея Шептицького. Пізніше цю ініціативу назвуть «кінною бандерією». Бо ініціатором такої почесної зустрічі духовного лідера українців став молодий Степан Бандера. Звісно, за таку публічну імпрезу його одразу затримала польська поліція.

націоналіст. Коли на початку 1929 року створили ОУН – вступив негайно. Але для цього «дописав» собі в паспорті рік – в організацію брали лише від 21 року. Виконував обов’язки крайового провідника Організації українських націоналістів. 1933-го повноцінно зайняв цей пост та очолив ОУН Західної України.

провідник. Бандера був «гетьманом підпілля»: організував чимало глибоко законспірованих озброєних груп, готував народні маси до озброєної боротьби, створив культ борців за свободу Україну. З його ініціативи на могилах січових стрільців ставили пам’ятники і хрести, справляли поминальні служби, несли квіти. І саме він взяв курс на масовість націоналістичного руху.

Під керівництвом Бандери ОУН відходить від експропріаційних акцій і починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. У цей період ОУНівцями було здійснено три політичних вбивства, що отримали значний розголос — шкільного куратора Гадомського, звинувачуваного у нищенні поляками українського шкільництва та полонізації, працівника ГПУ Олексія Майлова як протест проти Голодомору в Україні та вбивство міністра внутрішніх справ Перацького, за якого польська влада провела криваві акції «пацифікації» (умиротворення) українців. Степан Бандера здійснював загальне керівництво замахами на Майлова і Перацького.

1929 рік, економічна депресія, немає роботи, ціни зростають. Українці, які не мали коштів, роботи та можливості вчитися рідною мовою, гнівалися на польську владу. Злість переросла в акції протесту. Це були злісні саботажні акції: українці перерізали телеграфні лінії, палили будинки польських бізнесменів та чиновників. У відповідь влада почала пацифікацію — утихомирення українців. За це взялася поліція, якою управляв Б. Пєрацький. Польські копи їздили по селах, арештовували українців, били протестувальників. У підсумку — загинуло 13 українців, 1739 було арештовано, 1357 людей отримали травми. Є інформація, що польські поліціянти вдавалися до зґвалтувань. Постраждали 40 українок.

борець. Далі був крок у відповідь від ОУН - демонстративний замах на відповідального за насильницьку полонізацію та «пацифікацію» українців міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького (1934). Дванадцятьох причетних судили під час відкритого "Варшавського процесу" (1935), що замість ілюстрації екстремізму української молоді став для них потужною рекламою. Тоді ж Бандера отримав й перший вирок - смертна кара, замінена довічним ув’язненням.

За рік відбувся наступний гучний процес - "Львівський" (1936). І знову присудили довічне, себто вже подвійне довічне. Коли заарештованих питали про громадянство, вони заявляли: "Українське". Бандера, до того ж, на запитання про його відношення до військової служби відповів: "Я є членом Української Військової Організації".

До речі, підсудні виступали виключно рідною мовою. Кінцеву відповідальність за вчинене Бандера брав особисто на себе. Коли Бандеру ввели до залу суду, підсудні встали й привітали його традиційним окликом «Слава Україні!», спантеличені прокурори, судді та присяжні теж підвелися. Варшавський процес підняв інтерес до української проблеми. Європейські та американські ЗМІ писали й говорили про молодого Бандеру, інших активістів ОУН. Відсутність автономії та державності українців знову стала провідною темою міжнародної політики.

В’язень. Присуджене покарання Степан Бандера відбував у різних в’язницях тогочасної Польщі. Голодував на знак протесту. Не ламався. І навіть підтримував зв’язок із проводом ОУН через тюремного капелана. Ув’язненим дозволяли сповіді в духівника. А той під час цієї процедури тет-а-тет передавав Бандері олівці, де замість грифелю були вставлені папірчики з посланнями. На волю Бандера вийшов лише у вересні 1939-го, коли сторожа, що охороняла в’язницю, розбіглася. Адже почалася Друга Світова війна.

державник. Бачучи неминучість війни між окупантами Польщі – Гітлером і Сталіним – Бандера вважав, що у цьому збройному конфлікті можна буде здобути вимріяну його поколінням Українську державність.23 червня 1941 р. від імені ОУН за підписами Степана Бандери і Володимира Стахіва було вислано на 14 сторінках Меморандум до Адольфа Гітлера, в якому всіляко підкреслювалося, що основним завданням організації є відновлення незалежної Української Держави.30 червня 1941 року у Львові на площі Ринок Ярослав Стецько з балкона будівлі Товариства «Просвіта» зачитує текст Акту про відновлення української державності.

антифашист. Акт відновлення української державності для окупаційної влади гітлерівців став, м’яко кажучи, несподіваним і неприємним сюрпризом. Така постановка питання у плани нацистів не вписувалась. В нацистських планах "Нової Європи" про таку державу як Україна не могло бути й мови. Уряд на чолі з Ярославом Стецьком ґестапо заарештувало та відправило по концтаборах. Вже на початку липня за Степаном Бандерою прийшли й він опинився у німецькій в’язниці, а потім — у концтаборі Заксенгаузен.

В борні Не один…Братів Бандери Василя та Олександра було закатовано у кінці липня 1942 р. у концтаборі Аушвіц. У Херсоні (є версія, що в Миколаєві) ґестапо розстріляло третього брата Богдана. Та у львівській в'язниці - вбили брата дружини, а тещу стратила боївка польської Армії Крайової. Одночасно НКВД у Києві розстріляло 10 липня 1941 р. батька Бандери о. Андрія, а двох сестер Володимиру і Оксану вивезли в сибірські концтабори.

Ідеолог. На відміну від деяких галицьких інтелектуалів різних епох С. А. Бандера мислив загальноукраїнськими масштабами й програмою максимум називав створення Української самостійної соборної держави (УССД) "в національних етнографічних кордонах з демократичною системою урядування, яка гарантувала б всім громадянам України демократичні свободи в усіх ділянках життя, а головно в ділянці духового, культурного, політичного і соціального буття".

убивство. Лідер ОУН був убитий 15 жовтня 1959 року. У той день Степан Бандера йшов додому на обід. Бандера відкрив ключем двері в під'їзді будинку № 7 по Крайттманштрассе, де жив з сім'єю, і увійшов всередину. Тут на нього чекав агент КДБ Богдан Сташинський, який спостерігав за Бандерою з самого січня. Знаряддя вбивства - пістолет-шприц з ціаністим калієм - він сховав у згорнутій в трубку газеті. Завжди обережний і пильний, в той день Степан Бандера відпустив охоронців, перш ніж увійти в під'їзд, і ті поїхали.

Сташинський вистрілив в обличчя Бандери. Постріл був ледве чутний - увагу сусідів привернув крик Бандери, який під впливом ціаніду повільно осів і впав на сходинки. По дорозі в лікарню лідер ОУН (б) помер, не приходячи до тями. Первинний діагноз - тріщина в основі черепа внаслідок падіння. Розглядаючи можливі причини падіння, лікарі зупинилися на паралічі серця. Встановити реальну причину смерті Бандери допомогло втручання правоохоронних структур. Експертиза показала, що смерть Бандери настала внаслідок отруєння ціаністим калієм.

П'ятдесят років його життя припали на колосальні зміни у житті людства: дві світові війни, зникнення старих і поява нових держав на мапі, небачена хвиля політичного насильства, технологічна революція. Наступні трансформації були такими ж швидкими і глибокими. Ми живемо в зовсім іншому світі, ніж той, де формувався і який намагався формувати Степан Бандера. Але дискусії про нього досі не змовкають в Україні, періодично вихлюпуючись поза її межі. Він досі важливий для сьогодення. Для України, за яку боровся і загинув. Для нас.

©Світлана МАЄВСЬКАДякую за увагу!