Дослід резерфорда
У 1911 р. англійський фізик Е. Резерфорд, досліджуючи разом зі своїми співробітниками бомбардування альфа-частинками тонких металевих пластинок, встановив, що вони певним чином розсіюються в речовині
започаткував основи сучасних уявлень про дослід будову атома
Б льш сть з них рухалася майже прямол н йно резерфорда незначна їх частка в дхилялася на б льш кути; (кут в дхилення ф становив 1—2°). Проте
були заф ксован нав ть так альфачастинки, як
п сля розс ювання зм нювали св й напрямок руху
на протилежний (ф > 90°).
Щоб пояснити одержан результати, Е.
Резерфорд припустив, що атом має складну будову, схожу на Сонячну систему: всередин
його м ститься позитивно заряджене ядро,
навколо якого обертаються електрони
Відповідно до теорії англійського фізика і хіміка Джона Дáльтона (1803), всі атоми
одного і того ж хімічного елемента ідентичні
і його атомна маса ― це число, яке дорівнює відношенню їхньої маси до маси атома якогось стандартного елемента.
Однак приблизно до 1920 р. стало ясно, що
елементи, які зустрічаються у природі, бувають двох типів: одні дійсно представлені
ідентичними атомами, а в інших атоми
мають однаковий заряд ядра, але різну масу; такі різновиди атомів були названі ізотопами.