Презентація "Давній Єгипет. Природні умови, заняття, суспільство"

СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ – дарунок Нілу. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ЗАНЯТТЯ. СУСПІЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ. ЖИТТЯ І ПОБУТ.

Межі стародавнього Єгипту різко окреслені самою природою; південною його межею були важкопрохідні пороги першого Нілу, з заходу на річці тіснилися піщані виступи Лівійського плоскогір'я, зі сходу підступали мляві кам'янисті гірські відроги. Нижче перших порогів Ніл ніс свої води на північ по вузькій довгій долині (Верхній Єгипет), ширина якої коливалася від 1 до 20 км; лише у двохстах кілометрах від гирла, там, де річка в давнину розгалужувалася на кілька рукавів, долина розширювалася, утворюючи знамениту нільську Дельту (Нижній Єгипет). Ресурси: поклади міді, заліза, свинцю, цинку, золота. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ЄГИПТУ

У середині липня паводок досягає південних кордонів Єгипту. Потік води, що в десять разів перевершує звичайну норму, пробившись через горловину перших нільських порогів, поступово затоплює весь Єгипет. Повінь досягає своєї найвищої точки в серпні-вересні, коли рівень води на півдні країни підвищується на 14 м, а на півночі - на 8-10 м. У середині листопада починається швидкий спад води, а річка знову входить у свої береги. За ці чотири місяці принесені Нілом органічні й мінеральні частинки тонким шаром осідають на залитий в період паводку простір. Цей осад поступово створював єгипетський ґрунт. Весь ґрунт країни – наносного походження, результат багатотисячолітньої діяльності річки в період її щорічних повеней. І вузьке кам'яне ложе верхньоєгипетської долини, і колишній Нижній Єгипет суцільно вкриті глибоким шаром річкових відкладень – м'яким нільським мулом. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ЄГИПТУ

{775 DCB02-9 BB8-47 FD-8907-85 C794 F793 BA}Географічне положення. Річка. Клімат. Господарство, ремесла. Північний схід Африки (на заході – пустеля Сахара, на сході – гори і пустеля відокремлюють від Червоного моря)Ніл (Хапі з дав-ньоєгипетської) – довжина 6671 км, впадає в Середземне море. Щорічні розливи. Спекотний, сухий, дощів не було. У травні - червні з пустелі дує хамсин – пекучий суховій. Повені.Іригаційне землеробство, випасне скотарство, рибальство, ремесла, торгівля. Єгипет – грецька назва, Та Кемет – від давньоєгипетського «Чорна земля», Країна Великого Хапі – від давньоєгипетського, Хапі – річка.

{775 DCB02-9 BB8-47 FD-8907-85 C794 F793 BA}Заняття. Характеристика. Землеробство. Неможливе без зрошення — іригаційне; вирощували ячмінь, пшеницю, льон, цибулю, фінікову пальму, гранат, виноград. Скотарство. Випасне: розводили биків, корів, кіз, овець, качок, гусей, антилоп. Використовували коней (від II тис. до н. е.), верблюдів. Ремесло. Будівництво (іригаційні споруди, храми, піраміди, палаци), видобуток і виплавляння металів та ковальство (мідь, золото, бронза, срібло, пізніше — залізо), ткацтво, гончарство, чинбарство; виготовлення човнів, мотузок, папірусу, ювелірна справа та ін. Торгівля. Обмінна торгівля (гроші з’являються в IV тис. до н. е.) — між номами й містами, пізніше з країнами Середземномор’я та Передньої Азії. Торгівля велася по Нілу, Середземному та Червоному морю, суходолом. Основні заняття єгиптян

Іригаційне землеробство в стародавньому Єгипті

Іригаційне землеробство – зрошувальне землеробство, що засноване на регулюванні зволоженості ґрунтів шляхом зрошення або осушення полів за допомогою різних засобів.Іригація – система штучного зрошування полів шляхом створення зрошувальних споруд (каналів, дамб, водосховищ тощо). Шадуф – пристрій для зрошування, схожий на колодязний «журавель», для підняття води на вищий рівень. Дамби – насипи у вигляді валів із глини й очерету. Необхідність іригації:мала кількість опадів;нерівномірний розподіл вологи;затопленн земель повенями;віддаленість поселень від водойм;зростання кількості населення.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ІРИГАЦІЙНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

Ковальство. Ткацтво (льон, вовна)

Виноробство

Процес виготовлення папірусу. Папі́рус (грец. πάπυρος) — товстий папероподібний матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті зі стебел рослини циперус папірус, яка росла на берегах Нілу.

Все життя єгиптян було пов”язане з Нілом. З його повенями та сухим, жарким кліматом. А тому єгиптяни змушені були об”єднувати свої зусилля. Тому їх родові общини швидко перетворювались у сусідські рільничі общини. Самі єгиптяни називали нові колективи сепат, а греки називали їх номи. На землях Єгипту було утворено близько 40 номів. На чолі кожного ному стояв місцевий правитель – номарх. Кожний ном мав власну територію, пов”язану з системою іригаційних споруд ( канали, дамби, шадуфи). Він мав також свій центр – обнесене мурами поселення. Це було поселення місцевого правителя та його оточення. Тут же знаходилось і святилище місцевого божества. Між номами постійно точилися війни, в результаті яких більш могутні номи завойовували слабших. Наприкінці IV тис. до н.е. утворилося дві сильні держави: Південний ( Верхній ) та Північний ( Нижній) Єгипет. Близько 3100 р. до н.е. Південний Єгипет на чолі з царем Міною підкорив Північний Єгипет і створив єдину сильну державу з столицею Мемфіс. Утворення єгипетської держави

IV тис.до н.е.т – Єгипет складався з 42 номів Верхній Єгипет. Нижній ЄгипетІІІ тис. до н.е. – правитель Верхнього Єгипту Міну підкорив Нижній Єгипет і утворив єдину державу з столицею Мемфіс. Мемфіс. Фіви. Причини утворення Давньоєгипетської держави:оборона від завнішніх ворогів;організація громадських робіт;панування над общинниками;ведення загарбницьких війн;панування над рабами. Основні ознаки держави:чітко визначена територія з населенням (наявність кордонів);податкова і судова системи;Існування постійного війська.

Єгипет у датах{775 DCB02-9 BB8-47 FD-8907-85 C794 F793 BA}V – ІV тис. до н.е. У долині Нілу існує близько 40 держав. Внаслідок воєн утворилося дві держави: Верхній (долина Нілу) та Нижній Єгипет (дельта Нілу)3000 р. до н.е. Раннє царство. Об'єднання Єгипту. Столиця — Мемфіс3000 – 2500 р. до. н.е. Давнє царство. Столиця - Мемфіс2050 – 1750 р. до н.е. Час існування Середнього царства. Єгипет — могутня держава. Столиця — Фіви. Завоювання Єгипту гіксосами Початок будівництва пірамід1580 – 1085 р. до. н.е. Нове царство – пік багатства і могутності. Підкорення Нубії, Сирії, Палестини712—525 рр. до н.е. Час існування Пізнього царства. Єгипет тричі зазнав завоювань: Лівією, Нубією, Ассирією1050 р. до н.е. Розпад Єгипту525 р. до н.е. Завоювання Єгипту персами332 р. До н. е. Греко-македонське пануванняз 30 р. н. е Єгипет — провінція Риму16 Причини занепаду Давньоєгипетської держави:напади сусідніх племен;повстання рабів;розорення єгипетських селян;міжусобні війни всередині країни;використання найманців;повстання на підкорених землях.

На чолі держави стояв фараон. Він вважався сином бога Амона на Землі. Влада його була настільки необмеженою, що навіть вельможі ( найближче його оточення) плазували перед ним. Другою людиною після фараона вважався верховний сановник ( “чаті” ) – головний суддя та управляючий господарством країни. Фараон в управлінні країною спирався на вельмож та жерців (служителі релігійних обрядів). До верхівки єгипетського суспільства належали також і чиновники (люди, які перебувають на державній службі (писар, збирач податків, наглядач, скарбник та інші). Крім того, фараон мав і військову силу – армію, за допомогою якої здійснював завойовницькі походи та утримував в покорі селян, ремісників, рабів. Суспільний устрійІєра́рхія — поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим.

Раби (невільники) – люди, які не мали особистої свободи. Єгиптяни називали їх «живими мерцями». Джерела поповнення рабства:військовополонені;спадкове рабство;боргове рабство.

Культ фараона. Всі розпорядження йшли від фараона, тільки він міг командувати військом. Символами влади фараона були два скіпетри і корона. Остання символізувала об’єднання країни фараоном Міною і складалася з Червоної корони Нижнього Єгипту і Білої корони Верхнього Єгипту, уставлених одна в одну. Скіпетри являли собою ціпок землероба і посох пастуха, які символізували, що цар піклується про свій народ і є його захисником. Династія – правителі, які походять з одного роду і передають владу в спадок. Фараон з дружиною та жрецем

Цариця Клеопатра - ? Царі Єгипту – фараони. Цариця Хатшепсут – ?Тутмос ІІІ-завойовник Рамзес ІІ – воїн і будівничий. Тутанхамон - ?Ехнатон – фараон-реформатор. Нефертіті - ?Менес -основоположник І династії

Особливо пишними були похорон фараона. Гробницями фараонів були піраміди. Тільки – но зайнявши престол, фараон починав будувати для себе піраміду. Піраміди розташовані в долині (плато) Гіза. Найбільш відомі перша східчаста піраміда Джосера біля Саккара, перша піраміда Снофру класичної форми поблизу Дашура, піраміда Хеопса (Хуфу, близько 3730 р. до н.е ), Хефрена ( Хафри, 3666 р.жо н.е.) і Мікеріна (Менкаура, 3633 р. до н.е.). Найбільша з поміж них, піраміда Хеопса, мала висоту 146 метрів і довжину однієї із сторін основи 230 метрів. За даними грецького історика Геродота, над її спорудженням працювали 120 тис. людей протягом 20 років. За оцінками вчених піраміда важить близько 6,5 млн тонн.Єгипетські піраміди

Піраміди• Величезні кам’яні споруди з чотирикутною основою і трикутними боковими поверхнями, які утворювали на вершині гострий кут.• Ззовні піраміди обкладали білими відшліфованими плитами.• Під пірамідою були побудовані кімнати, потаємні ходи. У спеціальному похоронному приміщенні знаходилася труна ( саркофаг) із забальзамованим тілом фараона – мумією. Довкола клали коштовності, дорогий одяг, символи влади, приносили в жертву тварин, рабів. На труні, як правило, було зображення покійного.

Археологи нарахували 80 єгипетських пірамід. Найвідоміші - три великі піраміди біля Гізи: Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) і Мекеріна (Менкаура)

Житло та повсякденне життя в Стародавньому Єгипті

Одяг стародавнього Єгипту був, перш за все, витонченим і функціональним. Він відрізнявся своєю практичністю, простим кроєм і строгими геометричними формами. З часом давньоєгипетський костюм з більш простого ставав все більш багатошаровим і вигадливим.Єгипетський одяг робився переважно з льону і бавовняних тканин, часом застосовувалася і шкіра. Найбільш популярним кольором був білий, який найбільш практичний в умовах жаркого єгипетського клімату. Часто одяг був прикрашений різними візерунками і орнаментами, які крім додання одягу більшої краси мали і певний символічний сенс. Зазвичай в якості прикрас були зображення різних тварин і комах, яких єгиптяни вважали священними. Особливою популярністю користувався жук-скарабей, що був у єгиптян сильним оберегом і символом воскресіння. Одяг стародавніх єгиптян різних соціальних груп відрізнявся якістю тканини.

Прочитайте твердження, які стосуються певних груп населення. Встановіть відповідність. А) Фараон Б) Вельможі В) Простолюдин. Жив у глинобитних, але високих, зазвичай триповерхових будинках з товстими стінами, садом, ставком або басейном. За житла правили хижі з плетеного папірусу, обмазані мулом. Мав одяг, що уособлював його божественне походження, обов’язковими елементами якого були перука та накладна борода, заплетена в кіску. Мав чітко регламентоване життя: упродовж дня відвідував прийоми, брав участь у судових засіданнях, прогулянках та розвагах. На щодень носив настегнову пов’язку із широким поясом, у свята – пояс із вишивкою та недорогі прикраси. Одягався в царські шати, приносив жертви, слухав молитви. Помешкання зі смаком обставляв ліжками, столами, кріслами, скринями, шафами. Умеблювання: циновки, крісла з папірусу, рідше – скрині.