Презентація " Давній Вавилон "

ДАВНІЙ ВАВИЛОН. ЗАКОНИ ХАММУРАПІ

ПЛАНПрирода та населення Вавилону Підненсення Вавилона. Закони Хаммурапі. Ассирія та нове піднесення Вавилона. Культура

ВАВИЛОН - одне з найбільших міст Давньої Месопотамії і всього Стародавнього світу, столиця Вавилонського царства. Історично перший людний «мегаполіс», де мешкали представники різних народів і культур, важливий політичний, економічний та культурний центр Близького Сходу протягом 2–1 тис. до н. е. Держава існувала в Нижньому Дворіччі.місто засноване в сер.ІІІ тис.до н.е.у місці зближення течій Тигру та Євфрату; двічі ставало центром сильної держави.

Руїни Вавилону розташовані поблизу м. Ель-Хілла (столиці обл. Бабіль) на території сучасного Іраку, на відстані 88 км на південь від м. Багдада. Давній Вавилон був поділений річищем Євфрату на дві частини — Західне і Східне місто. Пізніше річище змінилося і тепер прямує через руїни Західного міста. У період розквіту Вавилон набув класичного прямокутного плану з поділом на десять кварталів. Площа міста складала бл. 4 км2, а територія «Великого Вавилону» (разом із передмістями) сягала 10 км2; кількість населення у часи розквіту оцінена в 200 тис. осіб.

Природний ландшафт Нижньої Месопотамії складають пустельні землі з рідкою рослинністю; ділянки сухих степів і напівпустель межують з річками, каналами, які зрошують долину Євфрату. Клімат — спекотний, тропічний, з високими добовими коливаннями температури, незначною кількістю опадів.

Господарство землеробство ( ячмінь, горох, льон, боби, пшениці сіяли мало), урожаї збирали двічі на рік; садівництво ( фініки, яблуні, гранат, інжир), городництво. Розвинені скотарство ( корови, свині, осли, кози, вівці), ремісниче виробництво. Завдяки перетину торгових шляхів з Півдня на Північ Дворіччя розвинені торгівля і лихварство. Товарами на продаж були вина, фініки, тканина, ювелірні та гончарні вироби; купували деревину, камінь, метали, рабів.

Суспільно-державний устрій. Державу очолював цар. Піраміда вавилонського суспільства принципово не відрізнялася від давньоєгипетської. Основні верстви населення: Авілум – повноправні громадяни-власники. Мушкенум – отримували знаряддя праці від держави і працювали на царській земліВардум - раби

Розквіт стародавнього Вавилону пов'язаний з правлінням Хаммурапі ( 1792-1750 рр.до н.е.)збільшено територію держави з важливими торговими шляхами реконструйовано канали і дамби укладено збірку законів « Кодекс Хаммурапі »Закони Хаммурапі були знайдені англійським археологом Генрі Лейардом в 1853 році. Він знайшов глиняну табличку із зазначенням імені царя Хаммурапі. Ряд істориків припустили, що на даній табличці написано перший звід законів цивілізації людини. Розшифрувати табличку змогли в 1881 році. З неї стало відомо, що Хаммурапі був великим законодавцем, який об’єднав месопотамські держави в одну потужну цивілізацію. Пізніше в бібліотеці царя Ашшурбаніпала історики знайшли залишки законів, що належали руці Хаммурапі. Закони Хаммурапі були написані на стелі заввишки 2,25 м, вагою в 4 т. Вона була виготовлена ​​з базальту. Вся задня і частина лицьового боку складаються із стовпців – законів. Читати їх слід від вершини до основи. Сьогодні збереглося 1638 рядків, інші знищені часом. Закони Хаммурапі були створені в середині XVIII ст. до Різдва Христового – в останні роки царювання Хаммурапі. Крім того, звід законів був висічений на глиняних табличках.

Весь текст схематично розділений на 282 параграфа. Кожен окремий параграф починався зі слова «якщо». Закони Хаммурапі поділяють на 8 груп: Відправлення правосуддя. Охорона майна царських людей, общинників, храму і царя. Різні операції з нерухомістю. Захист власності, яку отримали від царя за вірну службу. Злочини проти людей. Сімейне і спадкове право. Торгівля і комерційні операції. Комерційні операції з рухомим майном. захищена приватну власність введено грошові податки замість натуральних обмежено боргове рабствонадано привілеї військовим. Закони Хаммурапі є першим в історії правовим документом. Завдяки йому ми можемо дізнатися, що являло собою суспільство Месопотамії, якими законами керувалися, які ролі виконував кожний стан. Протягом довгих століть Кодекс Хаммурапі не мав собі рівних в законодавчій практиці Стародавнього Сходу.

Після смерті Хаммурапі володіння Вавилону поступово скорочуються .1595 рік Вавилон захоплене племенами хетів, потім – касситів. У 729 році до нашої ери ассирійці підкорили Вавилон. Найбільше в історії уславилася ассирійське місто - столиця Ніневія «лігво левів»внаслідок ослаблення Ассирії халдейскийськими племенами, Вавилон поступово відновлює свою могутність. Перший халдейский (нововавилонський) цар Набопаласар ( 626-604 рр.до н.е.)Розквіт держави - за правління Навуходоносора ІІ ( 604 - 562 рр.до н.е )

Відвоював у Єгипту територію Сирії та Палестини; підкорив Фінікію; ліквідував Іудейське царство; здійснив успішний похід до Північної Аравії; спустошлива експедиція до Єгипту завершилася невдачею. Вавилон став головним ремісничим і торгівельним центром передньої Азії ;у місті мешкало близько 200 тис.чол. Збудовано міцні оборонні укріплення на кордонах держави відбулася перебудова Вавилона: покладено прямі вулиці, що ділили місто на праильні квартали, розпочато зведення семиступеневої Вавилонської вежі - храму Бога Мардука - і висячих садів Семіраміди. Реконструйовано іригаційні споруди, шляхи

Останній правитель Бел-шарр-уцур ( за Біблією Валтасар) Наприкінці правління Валтасара (загинув у 539 до н. е.) його царство збідніло, і в країні настав голод. Згідно з Книгою Даниїла, був останнім халдейським правителем Вавилона. Згідно з Біблією, Валтасар не помічав, як міцніла сусідня Персія. Свавільний Валтасар не зважав ні на жерців, ні на купців, до порад яких прислухалися його попередники, а дні і ночі бенкетував у своєму палаці, забувши про державні справи. Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавилона, і згідно з Біблією, на влаштованому Валтасаром бенкеті він побачив руку, яка написала вогненними буквами на стіні зали напис незрозумілою мовою. Єврейський пророк Даниїл прочитав слова — мене, мене, текел, упарсін» — і розшифрував їх як послання Бога Валтасарові «Пораховано, зважено й віддано персам», передбачивши швидку загибель йому і його царству. Тієї ж ночі жерці відчинили персам ворота Вавилона, а вранці Валтасара знайшли мертвого в його палаці. Крилатий вислів «бенкет Валтасара» означає: веселе, легковажне життя перед великим лихом.

У 539 році до нашої ери Вавилон здався перської цареві Кіру. Вавилонія перетворилася на провінцію Персії у ІV ст. до н. е. Вавилон захопив Олександр Македонський. Цар Кір ІІ

 Вавилон став першим містом світового значення. Тут було 53 храми великих богів, 55 храмів верховного бога Мардука, 300 малих святилищ земних та підземних богів, 600 святилищ небесних богів, 180 жертовників богині війни та кохання Іштар та 200 жертовників, присвячених іншим богам.

Археологи знайшли перші докази існування Вавилонської вежі, виявлено перший речовий доказ існування Вавилонської вежі – стародавня табличка, що датується VI ст. до н. е. На пластині зображена сама башта і правитель Месопотамії Навуходоносор II. Меморіальна дошка була знайдена майже 100 років тому, проте тільки зараз учені приступили до її дослідження. Знахідка стала важливим доказом існування вежі, яка з біблійної історії стала причиною появи на землі різних мов. Вчені припускають, що будівництво біблійної вежі було розпочато під Набопаласаром у часи правління царя Хаммурали (близько 1792-1750 рр. до н. е.). Проте спорудження було завершено лише через 43 роки, в часи Навуходоносера (604-562 роки до н. е..). Вчені повідомляють, що зміст стародавньої таблички багато в чому збігається з біблійною історією. У зв'язку з цим виникло питання – якщо башта насправді існувала, то наскільки правдива історія з гнівом божим, який позбавив людей спільної мови. Можливо, коли-небудь буде знайдено відповідь і на це питання. Всередині легендарного міста Вавилона в сучасному Іраку знаходяться залишки величезної структури, і стародавні записи припускають, що це була Вавилонська вежа. Для науковців, табличка пропонує ще один доказ, що Вавилонська вежа не була просто роботою белетристики. Це була реальна будівля в давнину.

Древній Вавилон мав три ряди потужних стін висотою як мінімум 25 метрів. Їх зміцнювали 250 веж. Всього в Вавилоні виявлено 100 воріт. З них 8 служили початком однієї з головних вулиць, слідуючи по якій можна було потрапити в один з головних храмів міста. Ворота, вулиця і храм, до якого вони вели, носили однакову назву і були присвячені якому-небудь великому божеству. Ворота богині Іштар були парадним входом в місто. Вони були облицьовані кольоровими плитками із зображеннями биків і драконів.

Процесійна дорога, так звана «дорога Мардука», вела від берега Євфрату до воріт Іштар, а від них – до Есагіле – святилища бога Мардука. Ширина її становила від 10 до 20 метрів. По обидва боки дорогу захищали високі семиметрові стіни, укріплені вежами. Як і ворота богині Іштар, вони прикрашалися кольоровими плитками із зображеннями фантастичних хижаків (археологи нарахували понад 500 тварин). У Переднеазіатському музеї в Берліні експонується зовнішня частина воріт богині Іштар і фрагмент дороги, по якій проходили процесії. Вони відтворені у натуральну величину завдяки працям німецьких археологів.

Вавилонські висячі сади являли собою чотирирівневу споруду з безліччю прохолодних кімнат, рясно прикрашених рослинами. Для їх поливу використовувався водопідйомник, для функціонування якого рабам доводилося крутити колесо. Склепіння будівлі на кожному рівні підпирали 25-метрові колони. Тераси викладалися плиткою, заливалися асфальтом і засипалися шаром землі, достатнім для вирощування навіть дерев. Використовувана в садах Семіраміди система водопостачання не була новинкою для Месопотамії. Подібна зустрічається і в місцевих зиккуратах, включаючи легендарну Вавилонську вежу і Великий зиккурат в Урі. Але саме в садах техніка зрошення досягла своєї досконалості.

Якщо говорити про царювання Навуходоносора II, то це було часом великих змін будівництва великих споруд. За час його правління було побудовано безліч доріг міста, включаючи знамениту Дорогу процесій, що веде від воріт богині Іштар, величезна кількість палаців і храмів. Але зі зведенням Олександрійського маяка стіни міста з садами Семіраміди покинули знаменитий список, а ось самі сади з гордістю дійшли з ним і до наших часів. Звичайно, можна довго сперечатися щодо місця садів в цьому переліку, але те, що це була одна з кращих інженерних споруд давнини не викликає сумніву!

Пересічний громадянин займався у повсякденному житті культовою практикою мало, цей обов'язок лежав майже виключно на цареві та жерцях. До того ж, як вважають дослідники, месопотамська релігія в ІІ тис до н. е. "втратила свій яскраво виражений характер і набула явних ознак ідеології, спрямованою головно на освячення єдності монархії". Населення Месопотамії не розділяло світ на живий і мертвий, реальний та ілюзорний. Все, що можна відчути, виразити чи просто уявити, воно наділяло душею, здатністю мислити і діяти. В його уявленні світ буквально кишів найрізноманітнішими богами та духами. Кожне місто чи село, кожна сім'я, кожна людина мали своїх богів-покровителів - великих, могутніх і мудрих, проте не позбавлених людських пороків, здатних навіть на аморальні вчинки.

Релігія в Месопотамії була поставлена на службу царській владі, проголошувала її то особу царя священною (вавилонського царя Хаммурапі, наприклад, зображували поряд із сонячним богом Шамашем і називали "божественним царем, якому по праву належать скіпетр і корона"). У Вавилоні на царство коронувалися перед золотою статуєю Мардука, що символізувало передачу царських регалій саме цим богом. Обряд коронації завершувався "священним шлюбом" царя й верховної жриці, що символізував шлюб Мардука з богинею Серпанітум. Цей ритуал дістався вавилонцям у спадок від шумерів, чиї царі на новорічне свято задля забезпечення родючості землі й жиночої утроби вступали в шлюб із жрицею храму богині Іннани.

Месопотамська релігія — це релігія зірок, оскільки бо­жества уособлювали стихійні сили природи й ототожнюва­лися із зірками та планетами. Великі боги На-ннар (ак-кадською Син), Уту (Шамаш) та Інанна (Іштар), втілені в Місяці, Сонці та Венері, за уявленнями, панували над усім зодіаком. Наприклад, Бога Сина зображали у вигляді би­ка, що пасеться на зоряному пасовищі. Інанна була боги­нею кохання і плодючості, бог Нергал (планета Наро) відповідав за війни, хвороби та смерть, а верховного вави­лонського бога Мардука ототожнювали з планетою Юпітер. Усе це спричинило розквіт астрології в Месопо­тамії.