Періодизація за М. Максимовичем:1 – із 60-х років ІХ ст. до середини ХІ ст.2 – із середини ХІ ст. – до 1125 року.3 – із 1125 р.( від смерті Володимира Мономаха) – до 70-х рр. 13 ст. За С. Єфремовим:1 - Доба національно-державної самостійності до з’єднання з Литвою і Польщею. Спроби витворити громадсько-державні форми, в писемності – візантійський вплив. Доба ділиться на 2 періоди: до татарська - доба розвитку, по татарська – занепаду.2 - Доба національно – державної залеглості від кінця XIV до кінця XVIII cт.3 - Доба національного відродженння від кін. XVIII ст.
За Д. Чижевським:І період — доба монументального стилю, що охоплює ХІ ст. II період — XII — серередина XІІІ ст. Доба орнаментального стилю.ІІІ період — переходова доба, XІV-XV ст;IV період — український ренесанс та реформація (кінець XV - кінець XVI ст.). V період — українське бароко (кінець XVI — XVIII ст.). За Ігорем Ісіченком:1. Література Середньовіччя (кінець Х - середина XV ст)а) раннє (до кінця Х ст.)б) зріле (ХІ-ХІІ ст.)в) пізнє (ХІІІ - середина ХV ст.)2. Література Ренесансу (середина ХV - XVI ст.)3. Література Бароко (ХVII - XVIII ст.)а) раннє (1 третина XVII ст.)б) зріле (30-ті роки XVII ст. - 10-ті роки XVIIІ ст.)в) пізнє (20-90-ті роки XVIIІ ст.)
Основні риси: 1) Здебільшого рукописний характер. 2) Тодi ще не розвинулось почуття авторської власності, тексти багатьох творів не зберегли ні імені їхніх авторів, ні дат написання.3) Теоцентризм. 4) Символізм та алегоризм.5) Своєрідність авторської свідомісті, яка формувалася під впливом середньовічних уявлень про те, що книжник є не творцем, а виконавцем волі Божої. 6) Нові редакції творів з’являлися під впливом змін літературних смаків (редакція літописів, Києво-Печерський патерик).7) Багатомовність
Труднощі вивчення давньої української літератури. По-перше, це мовний бар’єр. По-друге, давнє письменство належить до середньовічного типу літератур, а це означає, що воно розвивалося за відмінними від новоєвропейських естетичних систем канонами і правилами, мало свою систему жанрів та специфічний набір художніх засобів. По-третє, художній світ давнини навряд чи зможе викликати у сучасного читача естетичні почуття такого порядку, як літературні твори ХІХ чи ХХ ст., тому можуть видатися непривабливими й неактуальними з естетичного погляд.
Перекладна1. Біблія2. Апокрифи3. Агіографії4. Перекладні повісті, напр. „Александрія”5. Житійна література6. Природничо-наукова література7. Збірники афоризмів8. Хронографи та ін. Оригінальна1. Літописи2. „Повчання Володимира Мономаха...”3. Агіографії4. Апокрифи5. Житія6. „Слово про похід Ігорів” та ін. Давню літературу можна поділити на дві групи: Перекладна1. Біблія2. Апокрифи3. Агіографії4. Перекладні повісті, напр. „Александрія”5. Житійна література6. Природничо-наукова література7. Збірники афоризмів8. Хронографи та ін. Оригінальна1. Літописи2. „Повчання Володимира Мономаха...”3. Агіографії4. Апокрифи5. Житія6. „Слово про похід Ігорів” та ін.
Стилі давньої української літератури. Епічний стиль визначається прагненням описати реальні історичні події мовою міфа, вводячи їх в історичну пам’ять народу. Монументальний стиль має такі характерні риси (за Д. Чижевським): - думки часто концентруються в певну афористичну формулу, здебільшого наприкінці викладу. - Часта неясність композиції, простота синтаксису. - Синтаксична простота. - Любов до сталих формул. - Паралелізм сусідніх речень або думок. Орнаментальний стиль позначається атмосферою порізнення християнського світу, спрямування хрестових походів проти Константинополя, поглиблення кризи внаслідок експансії степу.
Давній українській літературі властиві такі жанри:апокриф – біблійні-релігійний тексти, що виникли в межах біблійної традиції, але офіційно не були визнані священиками і не ввійшли до канону Біблії – чи то іудейського, чи то християнського. Вони часто визнавалися не лише помилковими, хибними, а й облудними, фальшивими (Наприклад: „Дитинство Ісуса”, „Ходіння Богородиці по муках”, „Бунт Люципера та ангелів” тощо). Найпопулярнішими були апокрифи есхатолічні – про потойбічне життя, про рай і пекло, про кінець світу і страшний суд.
Слово -— ораторський жанр церковно-релігійного й повчального змісту в Київській Русі («Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона з першої половини XI ст.; вісім «Слів» Кирила Туровського з другої половини XII ст. та ін.), а також церковно-ораторська проза XVII ст. (наприклад, велика збірка церковних проповідей Л. Барановича «Труби словес проповідних», 1674).
Ходіння - жанр паломницької літератури. Трактат — літературний твір, як правило, наукового чи релігійного характеру. Послання — різновид епістоли, літературний жанр, віршований та публіцистичний твір, написаний у формі листа або звернення до конкретного адресата чи широкого загалу. Містерія - релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства. В основу містерії різдвяної та великодньої покладено біблійні сюжети. ,