Презентація "Дивні росли

Дивні рослини Підготувала вчитель Литовсько-українського ліцею №1 Людмила Сироїд

Підкорювач космосу. У морях, океанах і озерах водиться непримітна на перший погляд рослина – водорість, що називається хлорела. І хто міг подумати, що цій малюсінькій рослині під силу завоювати не тільки Світовий океан, але й підкорити більші простори, як … космос!Як же так, запитаєте ви, адже людині для того, щоб потрапити в космос, потрібні потужні космічні кораблі й міцні скафандри, невже все це є й у маленької водорості?Виявляється, крім корабля й скафандра, людині необхідна в космосі саме хлорела. Рослина стає не тільки супутником космонавтів, але й їхнім надійним помічником. Більше того, якби не хлорела, багато досягнень людства були б відсутні на довгий строк. Що ж це за диво-рослина і чому людина має потребу в ній?Справа в тому, що космонавти в тривалому польоті просторами космосу, крім захисту, як і всі люди, мають потребу у воді й повітрі. Але космічний політ дуже довгий і немає можливості запасти величезні кількості води або кисню. Щоб упоратися з нерозв’язною проблемою, людина вдається до допомоги хлорели!Крихітки-водорості вміло очищують воду й виділяють при цьому кисень. Адже й у межах планети основна маса кисню, що необхідний для дихання тваринам і людям,- це заслуга саме водоростей. Звичайно, одній рослині, яку без мікроскопа навіть побачити не можна, це не під силу. Зате таких водоростей можна знайти мільйони навіть у невеликій кількості води!Є в хлорели ще одне достоїнство. Виявляється, вона – дуже поживна рослина. Великий вміст білка, вітаміни роблять її поживну цінність вищою, ніж у пшениці. Тож навіть тільки-но виловлена й висушена хлорела – вже відмінний поживний продукт. Особливою повагою користується хлорела в Японії. Тут з неї навчилися робити навіть цукерки. Текі солодощі не тільки смачні, але й корисні для дітей. Усі заслуги хлорели й сприяли тому, що вона побувала в космосі навіть раніше за людину, адже перші хлорели підкорили космічний простір разом із собаками Білкою і Стрілкою. Але найголовніше. Що хлорела й людина можуть існувати разом. Саме це дозволяє людині, навіть перебуваючи в герметичному кораблі, що його забезпечує чистою водою й киснем тільки водорість, залишатися живою протягом місяця!Так, мікроскопічна рослина, що живе іноді у дощовій калюжі, виявляється справжнім дивом світу, без якого людина не могла б здійснити свою мрію освоєння космосу!

Золоте яблуко. Під час війни Півночі й Півдня, що йшла в США, стався незвичайний випадок. Проти одного з генералів готувалася змова. Змовники хотіли отруїти небажаного суперника під час їжі. Щоб приготувати отруйну страву, вони спеціально дістали отруйні яскраво-червоні плоди рослини, яку до Америки привезли Італійці. Але змова зазнала краху, тому що генерал, скуштувавши страву, не тільки не отруївся, але й навіть не відчував найменшого нездужання. Навпаки, плоди нової рослини прийшлися йому до смаку. Заколотники були настільки вражені цим, що нових спроб не робили. Як би вони здивувалися, що сьогодні плоди, які, на їхню думку, були отруйні можна зустріти на столах майже всіх народів світу. У нас цю диво-рослину називають помідором. Це ім’я дали йому італійці помо д’оро у перекладі з італійської означає золоте яблуко. А привезли його з далекої Південної Америки. З давніх часів інки й ацтеки вирощували ці рослини й називали їх великою ягодою, що на місцевому діалекті звучало як томатль. Звідси й назва – томати, що часто зустрічається в нашій мові поряд з назвою помідори. Люблять помідори в усіх країнах. Німці шанобливо називають його райським яблуком, а французи навіть назвали його яблуком кохання!Звичайно, всі ці назви засвідчують форму й сонячний колір помідорів, що буває від золотаво-жовтого до яскраво-бордового. В соку цих чудових плодів таїться ще й справжнє джерело вітамінів, мінеральних солей і цукрів, таких важливих для людини! Помідори допомагають людині справлятися із захворюваннями шлунка, і навіть серця. Тож цей напрочуд смачний соковитий плід допомагає організму зарядитися здоров’ям на довгий-довгий час.

Загадка «Годувальника Сходу»Протягом кількох століть жителі Індії потерпали від страшної хвороби, що одержала назву бері-бері. Було зовсім незрозуміло, звідки йде загроза. Упоратися із хворобою не могли найкращі лікарі. Усе було настільки незрозуміло, що серед людей почали ходити чутки, буцімто ця хвороба – покарання для жадібних багатіїв, адже як не дивно, але на це захворювання страждали лише забезпечені люди!Тільки в XXст. Вдалося розгадати таємницю цього давнього прокляття. Виявляється, бідних людей рятувала дивна рослина – рис. У його оболонці зберігається дуже цінний вітамін В1. для багатих людей рис спеціально шліфували. Звичайно, шліфований рис набагато краще виглядав у страві й довше зберігався. Але, позбавлений вітаміну, він уже не надавав людині допомогу. Так багатство надало погану послугу. Але ж рис – справжня диво-рослина, що годує багато мільйонів людей! Іноді його називають годувальником Сходу.Індія, Китай, Іран – звідси починався шлях диво-рослини. Уже близько п’яти тисяч років тому в Китаї проводилося свято початку сівби рису. Це було урочисте свято, на якому імператор Китаю власними руками повинен був провести в землі першу борозну і покласти в неї п’ять рисових зернин. Тільки після цього ритуалу дозволяли починати сівбу по всій країні. Має рис і свої примхи. Він дуже любить воду. Ще в давнину люди помітили, що навіть коли зливи затоплювали поля і всі інші рослини починали хворіти або згнивали, рис тільки краще виростав і давав ще більший урожай. А ще рис – дуже плідна рослина. Якщо йому не відмовляти в теплі й воді, то рисові поля на подяку можуть давати навіть по три врожаї на рік!Цей диво-годувальник годиться не тільки для їжі. З рисової соломи роблять найтонший папір, капелюхи та інші плетені вироби. Ось така ця диво-рослина, рис, яку сміливо можна назвати другим хлібом.

«Їжа богів»Кораблі Колумба вкотре прямували до незвіданих берегів Південної Америки. В одне з таких плавань матросам Колумба вдалося захопити як здобич торговельне каное індіанців. Якби вони тільки могли собі уявити, що серед іншого товару на каное перевозили величезну коштовність, яку індіанці цінували на рівні з грішми! Однак Колумб і його підлеглі не побачили у вантажі нічого особливого: подумаєш, боби якоїсь рослини. Та й на смак вони виявилися неприємними, що й говорити – матроси тільки задурно витратили свої сили…Але ж якби Колумб здогадався розтерти зерна в порошок і приготувати з них напій – чудесна рослина набагато раніше завоювала б Європу. Це сталося тільки після подорожей іспанських колонізаторів, яким відкрилися секрети дивного напою. То що ж це за рослина, напій з якої так полюбляв вождь ацтеків Монтесума, що навіть приймав від підкорених народів данину бобами цієї рослини? Це – какао!Карл Лінней, описуючи шоколадне дерево, какао, назвав його їжею богів. Ацтеки першими навчилися готувати поживний і підбадьорливий напій чоко-атль, що його ми звикли називати шоколадом, або какао. Щоправда, у ті часи пили його з… перцем!Боби какао насправді ходили в індіанців нарівні з грішми – їх навіть підробляли! У такі фальшиві плоди вкладали насіння, наповнене глиною! Крім того, що індіанці пили шоколад з перцем, вони його остуджували. А от у Європі стало звичним пити шоколад гарячим, додаючи в нього цукор. Тоді ж з’явився й перший твердий шоколад, який можна було купити … в аптеці! Адже шоколад вважали ліками, його прописували від ангіни, болю у шлунку й ревматизму. Крім коштовного порошку, з насіння какао вичавлюють ще й масло!

Рослинний «Бутерброд»У дитячому віршику про диво-дерево розповідається, скільки чудових речей можна знайти на його гілках. Але ж у природі й справді іноді зустрічаються дерева, здатні порадувати своїми незвичайними плодами. Наприклад, хлібне дерево. Ні, звичайно, булочки й тістечка не красуються серед зеленого листя цієї диво-рослини, але годувати вона може не гірше за пшеничне поле! Англійський мореплавець Джеймс Кук писав у свій час, що десять хлібних дерев здатні прогодувати цілу родину!Хлібні дерева – вічнозелені рослини, і плодоносять майже цілий рік, роблячи перерву не більш ніж на три місяці. На стовбурі утворюються відразу й квітки, і плоди. Плоди, наповнені солодкою м’якоттю, підвішені до стовбура, немов на мотузці. Вони схожі на великі коричневі дині, покриті шишками. Коли плід дозріває, його готують: печуть, варять, смажать. За смаком він схожий на картоплю. Плоди можна висушувати або навіть їсти сирими, а можна запікати в золі, як справжню картоплю. Можна готувати й коржі, схожі на хлібні. До речі, перетерта з кокосом маса плода, залишена в прохолодному місці, може дуже довго зберігатися, не втрачаючи свого смаку. За рік на дереві може визріти більше семисот «хлібів»!Але це – не всі сюрпризи, на які гаразді дерева. Інше диво – ковбасне дерево! Це гарне дерево з вигадливими плодами росте в тропічній Африці й на Мадагаскарі. На його гілках на довгих плодоніжках висить безліч чудернацьких буруватих плодів, схожих на ковбаски, - звідси й з’явилася назва дерева. Кожний плід може бути завдовжки більше 50 см й діаметром близько 10 см. Темно-червоні квіти ковбасного дерева розкриваються ввечері й цвітуть уночі. Звичайно, у цей час доби комахи, які мають запилювати квіти, вже сплять. Але ковбасне дерево квітне не для комах, а для … кажанів! Дрібні кажани в пошуках нектару натрапляють на них і запилюють. До ранку багато квіток опадає, і плід зав’яжеться тільки там, де минулої ночі були запилені квіти. От тільки шкода: на відміну від плодів хлібного дерева, плоди ковбасного – неїстівні для людини й тварин. Добре було б скласти такий собі дивовижний бутерброд, взявши плоди від хлібного й ковбасного дерев!