Презентація до біографії Т.Шевченка

Тарас шевченко(1814-1861)

Тарас Григорович Шевченко український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв

Народився в в селі Моринці Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губерніїБув третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни 1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка Звенигородського повіту. Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти у дяка Совгиря.1 вересня 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина.  19 жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми,зокрема з малим Тарасом2 квітня 1825 року батько помер. Тарас змушений був залишити домівку. Деякий час Тарас жив у свого дядька Павла, який після смерті його батька став опікуном сиріт. Тарас працював у нього, разом із наймитом у господарстві, але у підсумку не витримав тяжких умов життя й пішов у найми до нового кирилівського дяка Петра Богорського. Не стерпівши знущань Богорського й відчуваючи великий потяг до живопису, Тарас утік від дяка й почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра1828 року Шевченка взяли козачком до панського двору у Вільшаній, коли він звернувся за дозволом учитися в хлипнівського маляра. Того ж року помер Василь Енгельгардт, і село Кирилівка стало власністю його сина — Павла Енгельгардта, який призначив Тараса власним дворовим слугою у вільшанському маєтку. Дитячі роки тараса шевченка:

З осені 1828-го до початку 1831-го — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні18 грудня 1829 року той застав Тараса вночі за малюванням козака Платова, героя війни 1812 року, нам'яв йому вуха й наказав відшмагати на стайніУ місті Тарас познайомився зі швачкою — полькою Дунею Гусиковською. Польську мову він знав ще з України, де на той час вона була досить поширеною. З Гусиковською юнак удосконалив своє знання польської мови, міг читати в оригіналі твори Міцкевича. «Хата батьків у с. Кирилівці»Шевченко, 1843« Мені тринадцятий минало»Козак Єгор Платов( його малював Шевченко тієї ночі)Павло Енгельгардт

Перші роки в Петербурзі. Викуп з кріпацтва. Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, поміщик П. Енгельгардт узяв із собою Шевченка, а щоб згодом мати зиск на художніх творах власного «покоєвого художника», підписав контракт й віддав його в науку на чотири роки до живописця В. Ширяєва. Ширяєв поводився з учнями суворо, у своїй автобіографії та повісті «Художник» Шевченко писав про нього як «людину жадібну, грубу, сувору й деспотичну».

У 1835—36 роках Шевченко створив кілька складних багатофігурних композицій на теми античної історії та Київської Русі. У 1836—37 роках Шевченко створив малюнок «Смерть Богдана Хмельницького»Найдосконалішим малюнком на історичну тему цього періоду є «Смерть Сократа» 1837 року. Перший акварельний портрет він намалював ще у 1833 році — це був портрет Павла Енгельгардта

Гребінка був першим, хто помітив і підтримав поетичне обдарування Шевченка, став його першим літературним натхненником і вчителем. Першим визнаним поетичним «шедевром» Шевченка вважається балада «Причинна». Щотижня на квартирі Гребінки відбувалися літературні вечори, на яких бував і Шевченко. Улітку 1836 року під час одного з нічних сеансів малювання у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником Іваном Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем і Олексієм Венеціановим, які познайомили Тараса з упливовим при дворі поетом Василем Жуковським

Першим визнаним поетичним «шедевром» Шевченка вважається балада «Причинна». Щотижня на квартирі Гребінки відбувалися літературні вечори, на яких бував і Шевченко.

Навесні 1838-го Карл Брюллов і Василь Жуковський вирішили викупити молодого поета з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів. На той час ця сума була еквівалентною 45 кілограмам чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу Олександра Миколайовича, і портрет розіграли в лотереї, у якій взяла участь імператорська родина. Лотерея відбулася 4 травня 1838 року, а 7 травня Шевченкові видали відпускну Карл Брюлов. Василь Жуковський. Олександр Миколайович Романов. Марія Федорівна. Княжна Марія

Перша подорож Україною. «Живописна Україна»25 травня 1843 року Шевченко з Петербурга виїхав до України. -Завітав до поета Віктора Забіли на його хуторі Кукуріківщина під Борзною. -Зупинився у Качанівці на Чернігівщині, у маєтку поміщика Григорія Тарновського. -Побував Шевченко і в сусідніх містах та селах: Іваниці, Ічні, Григорівці, Батурині та Власівці.-У червні 1843 року Шевченко прибув у Київ, де познайомився з Михайлом Максимовичем, Пантелеймоном Кулішем й багатьма художниками, зокрема, з Олексієм Сенчило-Стефановським. Тоді поет побував на знаменитих «контрактових ярмарках» на Подолі. -Оглядаючи й милуючись історичними пам'ятками та краєвидами Києва, Шевченко робив замальовки у своєму альбомі, розпочатому ще в Петербурзі.-У липні 1843 року в Ковалівці Шевченко відвідує Олексія Капніста — учасника руху декабристів, сина автора «Оди на рабство» і комедії «Ябеда» Василя Капніста.-Знайомство із сім'єю Рєпніних стало однією з найважливіших подій в житті Шевченка. У цій родині поет знайшов не тільки шанувальників свого таланту, але й вірних друзів, найвідданішою з яких була княжна Варвара, яку він згодом називав «незабутнім другом», а він для неї став — коханням.-Перебуваючи в Яготині, Шевченко написав поему «Тризна», яку присвятив княжні.-2 жовтня 1843 року гостював у рідному селі Кирилівці, Звенигородського повіту, на Київщині в сестри та братів-У Березані, у маєтку Платона Лукашевича, 9 жовтня 1843 року Шевченко написав вірша «Розрита могила». Це найраніший твір, який увійде до рукописної книги поезій «Три літа» (1843—1850).

У лютому 1844 року Шевченко виїхав з України до Петербурга через Москву, де пробув один тиждень й потоваришував з Михайлом Щепкіним та Осипом Бодянським.3 квітня 1845 року Тарас Шевченко подав заяву до Ради Академії мистецтв із проханням дати йому звання художника. Рада ухвалила рішення про надання йому звання некласного художника, яке треба було затвердити на загальних зборах Академії. Загальні збори Академії 18 листопада 1845 року затвердили «Тараса Шевченка в академічному званні некласний художник у малярстві історичному і портретному» й видала йому за його заявою квиток на право проїзду в Україну і назад «для художніх занять», а також безперешкодного там перебування. Олексій Капніст. Повстання декабристів. Василь Капніст. Варвара Рєпніна. Михайло. Щепкін. Осип. Бодянський

Смерть і поховання. Перебуваючи у жахливих умовах каторги-солдатчини Шевченко набув невиліковну хворобу серця і печінки як наслідок ревматизму, цинги, малярії. Також загострювали проблеми з його здоров'ям печаль, нестатки, відсутність сім'ї, туга за батьківщиною, повсякчасне нервове напруження і тривога у зв'язку з постійними переслідуваннями і загрозою нових репресій. До того ж клімат Петербурга, з його сильною вологістю, був несприятливий для людини з хворим серцем. З осені 1860 року самопочуття Тараса Григоровича почало погіршуватися.23 листопада, зустрівшись у Михайла Лазаревського з доктором Едуардом Барі, Шевченко особливо скаржився на біль у грудях. Доктор, вислухавши груди, радив Шевченкові поберегтися. Відтоді здоров'я його погіршувалося зо дня на день. Січень і лютий Шевченко просидів майже безвихідно в кімнаті, зрідка тільки відвідуючи деяких знайомих. До останніх днів Шевченко продовжував працювати. У ніч з 24 на 25 лютого у Шевченко стався винятково тяжкий приступ задишки, його мучив нестерпний біль у грудях; всю ніч він не міг лежати, не знаходячи собі місця. Вранці 25 лютого до Шевченка прийшов М. Лазаревський, який застав його в неймовірних стражданнях. Хвороба ускладнилася загальною водянкою та набряком легенів. Поет помер о п'ятій годині ранку, 26 лютого 1861 року, внаслідок паралічу серця. Перед смертю поет записав олівцем на офорті автопортрета 1860 року свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого». 26 лютого, після панахиди, тіло померлого найближчі друзі його перенесли в академічну церкву. Того ж дня були надіслані телеграми про смерть поета в Україну — в Київ, Харків, Чернігів, Полтаву, Кременчук, Одесу, Херсон, Катеринослав та інші міста, куди можна було подати звістку телеграфом

Михайло Лазаревський(близький товариш Тараса Шевченка)Посмертна маска. Шевченка. Посмертний портрет Шевченка

Особисте життя. Шевченко ніколи не був одруженим й не існує відомостей, що у нього були діти. Першим коханням молодого Шевченка була Оксана, його ровесниця, з якою він познайомився 1827 року, коли пас громадську отару в Кирилівці. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть відповідного віку. Але надії були марними — Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна. Наступною дівчиною, яку він кохав, була віленська швачка Дзюня (Ядвіга) Гусіковська. Дівчина не уявляла свого життя поза рідною землею — Річчю Посполитою, тому шляхи Тараса та Ядвіги швидко розійшлися. Навчаючись в Академії мистецтв, Шевченко захопився дівчиною-натурницею Амалією Клоберг. Та захоплення швидко вичерпало себе.

В Шевченка була закохана княжна Варвара Рєпніна, з якою він познайомився під час подорожі Україною 1843 року. Але поет не відповів їй взаємністю. Захоплювалися Шевченком і зведені сестри Репніної, Олександра та Глафіра Псьол. Тоді ж він зустрів і закохався в Ганну Закревську. Стосунки з Ганною обірвалися швидко, оскільки Шевченко покинув житло Закревських через термінові справи.Є свідчення, що під час відвідин Кирилівки Шевченку сподобалася дочка священика Григорія Кошиці – Феодосія. Поет сватався до Феодосії, однак отримав відмову батька нареченої. Наступною жінкою якою захоплювався поет стала Агата Ускова, дружина коменданта Новопетровського укріплення.

Перебуваючи у Нижньому Новгороді 1858 року, Шевченко закохався у 16-річну акторку місцевого театру Катерину Піунову, хотів одружитися з нею, але вона не відповіла йому взаємністю. Шевченко був закоханий в Марію Василівну Максимович, дружину Михайла Максимовича. Поет відвідав Україну 1859 року, де йому полюбилася наймичка Харитина Довгополенко, яку він побачив, гостюючи у В. Шевченка в Корсуні. Але через швидке видворення владою його з України, план одруження на ній не здійснився. Останнім коханням Шевченка була 19-річна петербурзька наймичка Ликера Полусмак

Літературна творчість. Шевченко написав 237 віршів та поем, із них 235 українською та 2 російською мовами. Багато віршів Шевченка мають декілька варіантів. Зокрема відомі три редакції поеми «Відьма» (первісний варіант назви — «Осика», 1847), дві редакції поеми «Москалева криниця», дві редакції вірша «Лічу в неволі дні і ночі» тощо. Проза Шевченка налічує 11 творів: 9 повістей, написаних російською мовою між 1852—1857 роками; два уривки з інших п'єс; уривок віршованої трагедії «Никита Гайдай» (1841) російською мовою та драма «Назар Стодоля» (1843), яка збереглася в частковому українському перекладі (усі діалоги перекладено українською мовою, а всі описи дій залишилися російською).