Презетація до УРОКУ-ДОСЛІДЖЕННЯ в 5 класі ЗА КАЗКОЮ РЕДЬЯРДА КІПЛІНГА «МАУГЛІ» Дж. Р. Кіплінг «Мауглі». «Яскравість характерів персонажів казки. Втілення в них людських рис»
Прототипи Мауглі/Чи існував герой насправді?Індія має довгу історію малюків, яких виростили тварини - пантери, собаки й навіть курки. Кожен знає історію Редьярда Кіплінга про Мауглі, хлопчика, якого виростили вовки. Проте життя справжніх "Мауглі", які виросли та здичавіли серед тварин, дітей, покинутих батьками, далека від казки. Одним з прототипів казкового Мауглі можна вважати Діна Санічара, шестирічного індуського хлопчика, якого мисливці знайшли в лісі серед вовків. Коли Діна знайшли у 1872 році, він пересувався на 4 кінцівках. Видовище здичавілої дитини та вовків налякало та заінтригувало мисливців.І після Діна було зафіксовано багато випадків дітей-мауглі. Один з найвідоміших - дівчатка Камала та Амала, яких також знайшли серед вовків, але вже у 1920 році. Вони вили на місяць, пересувалась на 4 кінцівках та їли лише сире м'ясо.
Відновіть сюжетний ланцюг1) «Починало світати, коли Мауглі самотньо сходив з гори до невідомих створінь, які звуться людьми».«Акела, самотній вовк, лежав коло скелі, і це свідчило, що місце ватажка Зграї лишається вільним ».«Він усе ріс та ріс, як тільки може рости хлопець, що не знає ані уроків, ані навчання, усе дужчав і дужчав...»«Табакі: він тільки й знає, що нишпорить скрізь, робить різні капості, розносить плітки та їсть ганчір'я...»«Усі знали Багіру, і ніхто не наважувався ставати їй на дорозі…«Він брат нам в усьому, за винятком крові».
Впізнайте героя«...недарма мати прозвала його Ленгрі (Кульгавий)....він змалку шкутильгає на одну лапу і через те вбиває лише селянську худобу...»«...великий сірий самотній вовк керував Зграєю завдяки своїй великій силі та розуму». «...сонливий бурий ведмідь, який навчає вовченят Закону Джунглів». «...спочатку він лазив не краще за лінивця, але потім навчився стрибати між гілками дерев майже так само сміливо, як і сірі мавпи». «...вся чорна, як сажа, але з чудовими плямами на хутрі, які вилискували у світлі місяця, мов намальовані». «...він тільки і знає, що нишпорить скрізь, робить різні капості, розносить плітки та їсть ганчір'я й обрізки шкіри на смітниках коло сіл». «Старий пітон, який завжди хотів їсти».