Презентація до Дня Перемоги

ПРЕЗЕНТАЦІЯ, ПРИСВЯЧЕНА ДНЮ ПЕРЕМОГИ. “ЖІНКА НА ВІЙНІ”Виконала: Вчитель світової літератури Вікнинської філії КЗ “Хащуватський ліцей” Васілєвська Т. В .

Школьным вечером,Хмурым летом,Бросив книги и карандаш,Встала девочка с парты этой,И шагнула в сырой блиндаж.

Качается рожь несжатая, Шагают бойцы по ней,Шагаем и мы – девчата,Похожие на парней. Нет, это горят не хаты – То юность моя в огне…Идут по войне девчата,Похожие на парней.1942 Юлия Друнина.

Так склалося, що наша пам’ять про війну і вся наша уява про війну пов’язана з сильною половиною людства - чоловіками. Це і зрозуміло, війна століттями була справою чоловіків. Але з роками ми все більше і більше розуміємо безсмертний подвиг жінок на війні, їх велику жертву яку вони принесли на алтар перемоги. Зрозуміло , що жінка і війна поняття несумісні, але цілком розділили долю свого покоління Валя Свідова, Бабій Марія, Балка Єлизавета Василівна, Горбатюк Ольга Кузьмівна та взагалі всі жінки нашого села Вікнина Гайворонського району Кіровоградської області.

ВАЛЯ СВІДОВА

Коли почалася Велика Вітчизняна війна Валі йшов сімнадцятий рік. Жила у селі Вікнина, батьки працювали в колгоспі, вона вчилась у школі. Вчилася старанно, жадібно. А закінчила свою семирічку – пішла в середню школу в сусіднє село Колодисте. За кожний навчальний рік нагороджувалась почесними грамотами. А тут – війна, фашистська окупація. Разом з багатьма патріотами на боротьбу з загарбниками стала й Валя Свідова. Стала зв’язківцем підпілля з партизанським загоном. За зв’язок з народними месниками її арештували, і попала вона в жандармерію в місто Умань. Та ні погрози, ні жорстокі побої не змусили підпільницю виказати товаришів по боротьбі. З наближенням фронту 20 в’язнів, а серед них і Валю Свідову переправили до Ладижинки і тут розстріляли. Коли Валя ще сиділа в в’язниці міста Умані їй вдалося передати на волю лист рідним, написаний на клаптику обгорткового паперу

В ньому є такі слова: “Любі матуся, сестрички,тьотя, дядя і всі. Життя моє кінчене. Не плачте. Як повернуться тато, Вітя, Стьопа, поцілуйте їх за мене. Цілую всіх міцно, міцно і востанне. Матусю , не падай духом. Прощавайте! Цілую, ваша Валя”

Валя з матір’ю і сестричкою

Була вивезена в Німеччину, працювала на заводі, за спілкування з підпільниками потрапила в концтабір. Визволена радянськими військами. Бабій Марія

Нагороджена за самовіддану працю в період Великої Вітчизняної війни медаллю “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.”Балка Єлизавета Василівна

Горбатюк Ольга Кузьмівна

Так орали поле жінки нашого села.

Женщине не нужно воевать,Пусть она, красивая и хрупкая,Будет просто женщина и мать,Свой очаг хранящая голубкою…Женщине не нужно воевать?Но солдаты нынче вспоминают: - Стыдно было землю обнимать,Если цепь девчонки поднимают. Тишь в полях. Хотя года идут,Памятное время сердцу дорого,И на встречах ветераны ждут. Своего отважного комсорга,Ей готовы руки целовать. Все солдаты, старше и моложе. Слава женской доблести!И всё же. Женщине не нужно воевать!Нина Новосельнова