Презентація до матеріалу "Соціально - педагогічна профілактика агресивної поведінки підлітків"

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВВиконала: Чугай Інна Володимирівна

Актуальність дослідження. Сучасне суспільство характеризується нестійкою соціальною ситуацією, яка зумовлює зростання різноманітних відхилень в особистісному розвитку та поведінці підростаючого покоління. Особливе занепокоєння серед них викликає агресивна поведінка підлітків, яка стала поширеним явищем у сучасних школах. Зростання чисельності молоді, схильної до різних форм агресивної поведінки, зумовлює необхідність підготовки соціальних педагогів до професійної діяльності з попередженням агресивної поведінки підлітків. Таким чином, поширення агресії та насильства у суспільстві стало однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності. Ця проблема є актуальною і для психологічної науки.

Проблема зростання підліткової агресивності та спроба пояснення агресивних дій молодих людей утрудняється ще й тим, що не тільки в повсякденній свідомості, але й у професійних колах i в багатьох теоретичних концепціях явище aгреciї одержує дуже суперечливе тлумачення. Дослідженням даного питання займалося багато науковців, представники різних галузей науки: О. Б. Бовть, Р. У. Благута, Б. М. Ткач, С. В. Харченко, Л. В. Чаговец, З. Фрейд, А. Басс, А. Бандура, С. Берковітц, К. Лоренц та ін.

Науковий апарат дослідження. Об’єктом дослідження є соціально-педагогічна профілактика агресивної поведінки підлітків, Предметом – форми та методи профілактики агресивної поведінки підлітків. Мета роботи полягає у тому, щоб дослідити основні аспекти соціально-педагогічної профілактики агресивної поведінки підлітків.

Завдання дослідження Відповідно до мети нашого дослідження було визначено завдання нашого наукового пошуку: 1) вивчити профілактику агресивної поведінки підлітків, як сучасну соціально-педагогічну проблему; 2) дати коротку характеристику агресивної поведінки підлітків; 3)проаналізувати форми і методи соціально-педагогічної профілактики агресивної поведінки підлітків; 4) визначити ефективність форм та методів профілактики агресивної поведінки підлітків.

Термін «профілактика» (від грец. prpоhylaktiks – запобіжний) – поширений у багатьох галузях знань і в широкому сенсі розуміється як дії або механізми, які вживаються для недопущення певних відхилень. Енциклопедичний словник із соціальної роботи поняття «профілактика» трактує, як «науково обґрунтовані та своєчасно впроваджені дії, спрямовані на попередження ймовірних фізичних, психологічних або соціальних колізій у окремих індивідів групи ризику, збереження, підтримка та захист нормального рівня життя та здоров’я людей, сприяння їм в досягненні поставлених цілей та розкриття їх внутрішніх потенціалів». Основні характеристики профілактики: своєчасність;недопущення можливих відхилень; сприяння нормальному функціонуванню.

Підходи до розуміння терміну «профілактика»: Як сукупності заходів, спрямованих на попередження, обмеження та нейтралізацію негативних явищ у соціальному середовищі;Як напрям роботи, що спрямований на попередження проблемних ситуацій у житті людини та недопущення негативного впливу на її розвиток Проведений аналіз науково-теоретичної літератури дає можливість визначити соціально-педагогічну профілактику як комплекс індивідуальних або колективних заходів, спрямованих на особистість та її оточення, з метою недопущення розвитку негативних тенденцій у поведінці неповнолітніх, формування соціально-позитивних рис та якостей, та нейтралізацію негативної дії соціуму, і переорієнтацію особистості у процесі перевиховання.

Виділено напрями профілактики, які розвинені та впроваджуються в різних країнах світу: медико-соціальний (Росія, США); організаційно-адміністративний (Італія, Швеція); правовий (Великобританія, Данія, Швеція); педагогічний (Німеччина, США); економічний. У роботі розглядаються такі рівні профілактики агресивної поведінки дітей: загальносуспільний; соціальний рівень; індивідуальний рівень.

Виділено принципи здійснення профілактики агресивної поведінки дітей у роботі соціального педагога: довготривалість та неперервність, послідовність та систематичність, адресність, своєчасність, доступність, інтеграція в навчально-виховний процес, комплексність. Існують такі види профілактики: первинна, вторинна,третинна.

Агресивна поведінка – це мотивована деструктивна поведінка підлітків, яка суперечить суспільним нормам, завдає шкоди об’єктам нападу та самим нападникам, спричиняє фізичний, моральний збиток іншим або викликає у них психологічний дискомфорт. Психологами А. Басс і А. Даркі визначено такі види агресивних реакцій у підлітків: фізична агресія; непряма агресія; дратівливість; негативізм; образа; недовірливість; вербальна агресія; почуття провини.

Фактори, які обумовлюють виявлення агресії: індивідуальний чинник; психолого-педагогічний чинник; соціально-психологічний чинник; особистісний чинник; соціальний чинник. Схильність суб’єкта до агресивної поведінки розглядається як відносно стійка риса особистості – агресивність. Агресивні дії підлітків виступають: 1) як засіб досягнення значущої мети; 2) як спосіб психологічної розрядки, заміщення блокованої потреби і переключення діяльності; 3) як спосіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні (О. В. Ольшанська, А. А. Реан, І. А. Фурманов). Причини формування агресивної поведінки підлітків можуть бути об’єктивними та суб’єктивними.

Ефективність соціально-педагогічної профілактики вербальної агресії підлітків забезпечується комплексним застосуванням усіх напрямів і форм роботи соціального педагога, спрямованих на організацію комфортного, безпечного соціального середовища:інформуванням (лекції, бесіди тощо); формуванням соціально-важливих навичок, здорового способу життя (тренінги); організацією альтернативної девіантної поведінки; активізацією особистісних ресурсів; мінімізацією негативних наслідків агресивної вербальної поведінки підлітків.

Соціальний ефект соціально-педагогічної профілактики вербальної агресії підлітків буде вищим за умови комплексного застосування таких груп методів: руйнування негативу в спілкуванні, реконструкції позитивних взаємин; методів перебудови мотиваційної сфери і самосвідомості: об’єктивного переосмислення своїх позитивних і негативних рис, переконання, прогнозування негативної мовленнєвої поведінки; методів перебудови життєвого й комунікативного досвіду (обмеження, переключення, приписи тощо); методів попередження негативної та стимулювання позитивної поведінки: заохочення, покарання, змагання, позитивної перспективи.

релаксація, навчання самоконтролю, ситуаційне керування агресивністю, психотерапія, інструктивна терапія, ситуативне керування власною агресивністю школярем. Серед форм та способів контролю агресивності виділено: Ефективність системи соціально-педагогічної профілактики агресивної поведінки підлітків визначено на рівні роботи з соціальними педагогами, батьками й підлітками за наступними критеріями: 1) професійна готовність соціальних педагогів до соціально-педагогічної профілактики; 2) соціально-педагогічна обізнаність та активність батьків у питаннях профілактики агресивної поведінки в умовах сімейного виховання; 3) усвідомленість підлітками шкоди агресивної поведінки та зниження рівня її прояву.

Соціально-педагогічна робота з профілактики відхилень у поведінці дітей поділяється на три блоки:

Для розробки ефективної програми профілактики агресивної поведінки підлітків нами було проведено дослідження у центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, щодо аналізу такої поведінки. Експериментальна група складалася з 92 підлітків 15-16 років. Контрольна група була представлена 85 підлітками.

Для визначення видів агресивної поведінки та агресивності ми використали методику виявлення схильності особистості до агресивної поведінки А. Басса та А. Дарки (Адаптація А. К. Осницького). Аналіз результатів методики Басса-Даркі показав, що рівень індексу агресивностіу 49,5% та індекс у ворожості у 77,4% опитаних підлітків, які перебувають у центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, є підвищеним, і такі діти характеризуються конфліктністю, неспроможністю адекватно виражати свої емоції та почуття. Знижений рівень агресивності спостерігається у 7,5 % дітей та знижений індекс ворожості – у 4,3 % дітей, що свідчить про деяку пасивність та комфортність підлітків з даними показниками. І з усіх опитаних підлітків індекс агресивності у нормі виявився у 43 %, індекс ворожості у нормі – у 18,3 %.

Дослідження рівня прояву агресивності у підлітків за методикою А. Басса, А. Дарки дозволило охопити всі компоненти агресивної поведінки. Результати дослідження показали, що: – рівень фізичної агресії у хлопців вищий в середньому, ніж у дівчат, але, нажаль, рівень вербальної агресії високий у представників обох статей;– роздратування у підлітків є звичною формою висловлювання невдоволення;– загальний рівень агресивності у підлітків досить великий: у 35% досліджуваних було виявлено завищений рівень; – рівень мотиваційної агресії завищений у 31% учнів, а загальний рівень ворожості – у 72% дітей, тобто більшості. Такі показники є цілком очікуваними серед обраної вибірки.

Для визначення превалюючого способу поведінки людини в конфліктних ситуаціях, ми використали методику К. Томаса діагностики схильності особи до конфліктної поведінки. За результатами діагностики заданою методикою превалюючим методом вирішення конфліктних ситуацій для 31,2% є пристосування та суперництво, 22,6% – співробітництво, для 7,7% – компроміс та уникнення.

Анкета для опитування спеціалістів, які працюють з підлітками, що перебувають у центрах соціально-психологічної реабілітації містила три блоки запитань:

Згідно з результатами відповідей спеціалістів виявлено, що 35% респондентів вважають, що агресивні прояви найчастіше спостерігаються у підлітків віком 13-14 та 15-16 років, 17% – віком 10-12 років, і лише 13 % підлітків віком 17-18 років також притаманні такі прояви. У процесі дослідження важливо було з’ясувати, на кого найчастіше спрямовані агресивні дії підлітків. Так, за результатами відповідей на таке запитання спеціалісти вважають, що в першу чергу агресія вихованців спрямована на однолітків (100%), на другому місці спеціалісти відзначили спрямованість агресивних дій на персонал (17%), на третьому – на вихователів (14%), на четвертому – батьків (8,6%) і лише 2,9% зазначили про спрямованість агресії на психолога. У роботі з підлітками у переважній більшості популярністю серед спеціалістів користуються методи бесід та обговорень. Хоча також важливим є бажання фахівців використовувати новітні інтерактивні методи роботи.

Враховуючі дані експерименту, робимо висновок, що саме перебування підлітків у закладах соціального захисту, ізолювання їх від близьких людей та звичного оточення провокує виникнення дискомфорту, несприйняття, протест, що негативно впливає на психоемоційний стан дітей. Крім того, 44% підлітків говорять про те, що у них виникає стрес при спілкуванні один з одним, з іншими дітьми та старшими підлітками, що в свою чергу впливає на підвищений рівень напруги у групі підлітків та до виникнення конфліктів та проявів агресивної поведінки. Окрім цього, підлітки мають безліч інших хвилювань, в тому числі за своїх близьких, мають дискомфорт при спілкуванні з дорослими людьми, відсутність доступу до звичного оточення, засобів зв’язку, тобто відчувають себе ізольованими і покинутими, переживають, що їх не приймуть у нове оточення, що в свою чергу може викликати захисну реакцію у вигляді підвищеної тривожності, агресії, замкнутості, та небажання співпрацювати та знаходити спільну мову з іншими. Дані результати свідчать про те, що у підлітків, які були опитані, невисокий рівень володіння техніками, що можуть стримувати власні негативні емоції, такі як гнів, роздратування, агресія, що і є причиною конфліктних ситуацій.

Ефективна профілактика агресивної поведінки підлітків у соціально-виховному середовищі загальноосвітньої школи можлива за таких педагогічних умов: організація змістовної дозвіллєвої діяльності, що уможливлює соціально прийнятні способи самоствердження та самореалізації підлітків; забезпечення єдності морального і правового виховання учнів; інтеграція групових та індивідуальних форм виховного впливу; організація і педагогічне керівництво самовихованням підлітків. Аналіз результатів експериментального дослідження підтвердив ефективність визначених педагогічних умов та розробленої методики профілактики агресивної поведінки підлітків у соціально-виховному середовищі загальноосвітньої школи.

Визначені педагогічні умови покладені в основу експериментальної методики педагогічної профілактики агресивної поведінки підлітків у соціально-виховному середовищі загальноосвітньої школи. Відповідно до теоретико-методологічних засад середовищного підходу розроблена методика передбачає створення у соціально-виховному просторі загальноосвітньої школи широких можливостей для творчого самовираження і конструктивного самоствердження підлітків, їх залучення до змістовної культурно-дозвіллєвої діяльності та міжособистісного спілкування. Запропонована методика педагогічної профілактики агресивної поведінки підлітків має комплексний характер і поєднує в собі традиційні, та інноваційні форми, і методи виховної роботи: клубне об’єднання, пришкільний літній табір, інтерактивний театр, проектна діяльність (випуск шкільної газети), групове обговорення моральних дилем, створення куточків самовиховання, програм і щоденників самовиховання.

На основі аналізу проведеного дослідження та досвіду впровадження профілактичних програм («Стоп насильству», «Психолого-педагогічна корекційно-розвиваюча програма з подолання агресивної поведінки підлітків», «Профілактична програма відповідальної партнерської поведінки», «Комплексна програма профілактики агресивної поведінки підлітків у центрах соціально-психологічної реабілітації «Зупинись – посміхнись») нами була розроблена програма соціально-педагогічної профілактики агресивної поведінки підлітків у загальноосвітніх навчальних закладах. Проведене дослідження, звісно, не претендує на остаточне розв’язання проблеми педагогічної профілактики агресивної поведінки підлітків. Перспективи подальших досліджень полягають, зокрема, у вивченні зарубіжного досвіду організації профілактично-виховної роботи з учнями підліткового віку, з’ясуванні можливостей ефективного застосування нових інформаційних технологій у профілактичній роботі, визначенні шляхів взаємодії школи і сім’ї у профілактиці агресивної поведінки підлітків. ВИСНОВКИ

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ