Презентація до студентської конференції "Створення власної справи: необхідність чи альтернатива?"

Студентська конференція “Створення власної справи: необхідність чи альтернатива”

Мета: Ознайомити здобувачів освіти з образом сучасного успішного підприємця, у цікавій формі подати інформацію про елементи та інструменти бізнесу; Надати знання з основ ведення власної справи; Пробудити соціальну активність молодого покоління, його творчий потенціал, виховати повагу до підприємця – людини, яка власними руками творить своє життя. Завдання: формування успішної особистості

Тематика конференції Підприємницька ідея – основна рушійна сила створення власного бізнесу. Формула успіху підприємця. Мистецтво спілкування у бізнесі. Споживацька поведінка або вміння працювати з клієнтами. Ціна та реклама як інструменти бізнесу. Конкуренція та шляхи її подолання. Сучасні технології досягнення цілей. Піар – технології у сучасному бізнесі. Секрети успіху великих компаній.

Що таке підприємництво і хто ним може займатися

Підприємництво в Україні ґрунтується на таких засадах: вільний вибір діяльності; добровільне залучення до впровадження підприє­мницької діяльності майна та коштів юридичних осіб; самостійне формування програми діяльності і вибір постачальників та споживачів власної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; вільне наймання працівників; залучення матеріально-технічних, фінансових, трудо­вих, природних та інших видів ресурсів, використання яких чинне законодавство не забороняє і не обмежує; вільне розпорядження прибутком, що залишається [після внесення всіх сплат, встановлених у чинному законодавстві; самостійне впровадження зовнішньоекономічної діяльності підприємця - юридичної особи, використання частки валютної виручки, яка належить підприємцеві, на його власний розсуд.

Хто не може бути підприємцем? В Україні працівники деяких сфер не мають права провадити підприємницьку діяльність. До цієї категорії належать військовослужбовці, служ­бові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які здійснюють контроль за роботою підприємств. Окрім того, закон встановлює й інші обмеження в цій ділянці. Особи, яким суд заборонив провадити певну діяльність, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом провадити відповідний вид діяльності до закінчення терміну, визначеного у вироку суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не лише не можуть бути зареєстровані як підприємці, а й не мають права виступати співзасновниками.

Якості, необхідні бізнесмену Готовність та вміння працювати багато. Ділова хватка, заповзятливість. Уміння використовувати будь-які засоби для досягнення цілей і швидко адаптуватися до мінливих умов. Економічне чуття. Розвинений інтелект, уміння продуктувати нові ідеї. Високий професіоналізм, гарна освіта. Уміння емоційно “тримати удар”, готовність до ризику. Чесність, порядність у ділових стосунках. Уміння використовувати шанс. Знання законодавчої бази. Бажання аналізувати, вчитися на помилках, вдосконалюватись. Знання технології малого бізнесу.

Обираємо форму підприємства. Перед тим як розпочати підприємницьку діяльність, Вам потрібно обрати статус, у якому Ви виступатимете. Ви можете або працювати як фізична особа, або провадити діяльність, створивши юридичну особу. Юридичною особою називають підприємство, ус­танову, організацію чи будь-яку іншу структуру, яка має своє майно, відокремлене від майна інших юридичних осіб, свої рахунки в банках, самостійний баланс, печат­ки зі своєю назвою, свій товарний знак, право набува­ти власність, користуватися і розпоряджатися нею від свого імені, право у суді, а також самостійну майнову відповідальність.

Якщо Вас не влаштовує діяльність у статусі фізичної особи, то спробуйте створити: • приватне підприємство; • колективне підприємство; • господарське товариство; • підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян; • комунальне підприємство.

Приватне підприємство - це підприємство, заснова­не на власності фізичної особи. Колективне підприємство - це підприємство, засно­ване на власності трудового колективу підприємства. Комунальне підприємство - це підприємство, засно­ване на власності відповідної територіальної громади. Якщо підприємство (незалежно від форми власності) має відповідний обсяг господарського обороту і відповідну чисельність працівників, то його визначати­муть як мале підприємство. До цієї категорії належать такі підприємства: • у промисловості та будівництві - з чисельністю пра­цівників не більше за 200 осіб; • у галузях виробничої сфери - з чисельністю праців­ників не більшою за 50 осіб; • у науці та науковому обслуговуванні - з чисельністю працівників не більше за 100 осіб; • у роздрібній торгівлі - з чисельністю працівників, не більшою за 15 осіб.

Господарське товариство - це підприємство (устано­ва чи організація), яке створили юридичні особи і гро­мадяни, об'єднавши своє майно та підприємницьку діяльність для одержання прибутків, та уклали про це відповідну угоду. Господарські товариства поділяються на такі види: • акціонерне товариство; • товариство з обмеженою відповідальністю; • товариство з додатковою відповідальністю; • повне товариство; • командитне товариство.

Акціонерне товариство - це товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідаль­ність за зобов'язаннями товариства тільки в межах тих акцій, якіїм належать. Акціонерні товариства бувають двох видів: • відкрите (акції можна розповсюджувати через відкриту підписку та купівлю-продаж, на біржах); • закрите (акції належить розподіляти між заснов­никами і не можна розповсюджувати через підпис­ку, купувати на біржах). Товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство із статутним фондом, поділеним на частки, розмір яких визначено в установчих доку­ментах. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фон­ду, а в разі недостатності потрібних сум - додатко­во своїм майном (пропорційно до своєї частки в статутному фонді). Повне товариство - це товариство, всі учасники якого провадять спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання­ми товариства всім своїм майном.

Командитне товариство - це товариство, що об'єднує тих учасників, які відповідають за зо­бов'язаннями товариства всім своїм майном, і тих учасників (вкладників), відповідальність яких обме­жує їхня частка в майні товариства. Якщо до складу командитного товариства входять два учасники з повною відповідальністю або більше, то вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства. Переважна більшість господарських товариств, які сьогодні діють в Україні, - це або товариства з обме­женою відповідальністю, або акціонерні товариства.

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична діяльність (ви­робництво продукції, виконання робіт, надання послуг, торгівля, яку провадять на власний ризик задля одержання прибутку. Закон України «Про підприємництво» визначає, що підприємцями (суб'єктами підприємницької діяльності) в Україні можуть бути такі особи: • громадяни України та інших держав - за умови, що закон не обмежує їхньої пра­воздатності чи дієздатності; • юридичні особи всіх форм власності, встановлених у Законі України «Про власність». Світова економічна практика називає малий бізнес «простором масового виживання». Він залучає до продуктивної праці величезну кількість осіб, які втратили соціальний захист в перехідний період. Малий бізнес - невід'ємний елемент будь-якої ринкової господарської систе­ми. В розвинених та процвітаючих державах, його питома вага перевищує 95%. За даними ООН малий бізнес виробляє сьогодні до 66% загальносвітового наці­онального продукту та дає роботу на іноземній кулі майже половині тих людей, І хто здатний працювати. У сфері українського малого підприємництва працюють понад 2 мільйони осіб на малих підприємствах та в кооперативах.

Що таке установча угода та статут

Статут недержавного під­приємства затверджується влас­ником (власниками) майна. У ньому визначаються: • власник і найменування під­приємства; • місце розташування; • предмет і цілі діяльності; • органи управління, порядок їх формування; • компетенція та повноваження трудового колективу і його ви­борчих органів; • порядок утворення майна під­приємства; • умови реорганізації та при­пинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (фабри­ка, майстерня тощо) і вид діяль­ності або правовий статус (індивідуальне, сімейне, приват­не, колективне) та інше. До статуту можна внести також додаткові пункти, наприклад, положення, пов'язані з особливостями діяльності вашого підприємства: • про трудові відносини, що вини­кають на підставі членства; • про повноваження; • про порядок створення та структу­ру трудового колективу підприємства; • про знаки для товарів і послуг.

Якщо Ви вирішили створити това­риство, то мусите укласти не лише статут, а й установчу угоду. Тут треба подати до органів виконавчої влади: • відомості про назву та місцерозташування; • вид товариства; • предмет і мету його діяльності; • склад засновників та учасників; • величину та процедуру форму­вання статутного фонду; • порядок розподілу прибутків та збитків; • склад та повноваження ор­ганів товариства і процедуру прийняття рішень у цих орга­нах (тут потрібно подати також перелік питань, вирішення яких вимагає одностайності або кваліфікованої більшості голосів, а також визначити по­рядок внесення змін до уста­новчих документів та порядок ліквідації і реорганізації това­риства).

Якщо Ви не вмістите всіх цих відомостей в установчих доку­ментах, то не дивуйтеся, коли Вам відмовлять у державній реєстрації товариства. Крім обов'язкових Ви можете на власний розсуд внести до ус­тановчих документів інші додат­кові положення (якщо вони не суперечать законодавству). Відповідальність за узгод­женість установчих документів із законодавством несе власник (власники), який подає докумен­ти на реєстрацію.

Розробка установчих документів - угоди та статуту, - є першим кро­ком до створення недер­жавного підприємства. Для реєстрації підпри­ємства потрібно підготу­вати установчі докумен­ти: для приватного під­приємства - статут, для товариства з обмеженою відповідальністю - статут та установчу угоду.

 Як і будь-яке інше, Ваше підприємство пройде такі етапи розвитку: • становлення; • виживання; • зростання; • прибутковості; • спаду.

Виживання. Ви створюєте підприємство, витрачаєте багато грошей, щоб розпочати діяльність. Потрібно купити чи орендувати обладнан­ня, шукати ринки збуту, рекламувати свої продукти чи послуги. Грошей ледве-ледве вистачає. Зростання. Підприємство подолало проблеми ста­новлення і вступило у фазу зростання. До­ходи можуть перевищувати поточні витра­ти, але ви мусите розширювати вироб­ництво і збільшувати кількість клієнтів.

Прибутковість. Коли підприємство досягне бажаного рівня збуту, прибуток буде йти Вам. Додатко­вий капітал не обов'язково спрямовувати на розширення.

Спад. Як тільки стане очевидним, що підпри­ємство процвітає, з'являться нові конкуренти. Вони намагатимуться пропонувати кращий продукт (послугу) і за нижчою ціною. У про­цесі конкурентної боротьби середній рівень прибутку знизиться. Якщо Ваше виробництво буде менш ефективним порівняно з конку­рентами, Вас виштовхнуть з ринку. У цей час треба надати перевагу маркетингу, розробити нові продукти і послуги, досягти більшої ефективності. Ваше завдання полягає у тому, щоб різни­ми методами підтримувати перші три етапи і намагатися якомога довше уникати четверто­го. Не випускайте з уваги також такого вияв­леного під час досліджень факту: переважна більшість фірм банкрутують на першому та п'ятому роках свого існування. Тож добре підготуйтеся, щоб протримати­ся у ці критичні роки.

Дослідження зарубіжних спеціалістів доводять, що основ­ними причинами невдач малого, у тому числі й сімейного, підприємництва є: • некомпетентність, тобто нездатність вести справи через фізичні, моральні чи інтелектуальні причини (більше40% невдач); • відсутність досвіду управління (15-16 % невдач); • недостатні знання, наприклад, необізнаність у пи­таннях маркетингу, фінансуван­ня постачання тощо (15-17% невдач); • недостатні професійні навики, наприклад, людина відкриває крамницю, але ніколи раніше не стояла за прилавком (13-15 % невдач).

Пам'ятайте про типові помилки, яких найчастіше припускаються підприємці, провадячи власний бізнес: • невідповідна особа засновника (яка не має потрібних здібностей, щоб бути підприємцем); • надто малий власний капітал; • помилки у фінансуванні; • недоліки розташування; • неправильний аналіз ринку або його відсутність; • погане ведення бухгалтерії; • занадто великі витрати на персонал; • відсутність планування; • неспроможна комерційна ідея; • завищена оцінка прибутковості; • порушення податкових чи правових норм; • невідповідна організаційно-правова форма підприємства; • недосконалі угоди або їх відсутність; • некваліфіковане керівництво; • недостатньо кваліфіковані працівники; • неконтрольоване вилучення коштів.

Другий документ — копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприєм­ницької діяльності за місцем його розта­шування, засвідчена нотаріусом або реєструючим органом.

Необхідно подати до банківської установи копію рішення про створення підприємства. Замість копії рішення господарські товариства подають засвідчені нотаріусами копії установчих договорів та протоколи загальних зборів про створення.

Необхідно також подати один із примірників належним чином за­твердженого та зареєстрованого статуту (положення) — а саме той, на якому вже стоять відмітки подат­кової адміністрації та статистичного управління. Установа банку, в якій відкривається розрахунковий рахунок, ставить відмітку про відкриття такого рахунку на цьому примірнику (оригіналі) стату­ту, після чого він повертається власнику рахунку. Статут для відкриття рахунків в установах банків не надають під­приємцям, які не створюють юридичної особи, повним товариства, селянським (фермерським) господарствам

Ще один документ — картка із зраз­ками підписів та відтиску печатки встановленого зразка, яка подається у 2-х примірниках. Право першого підпису належить керівнику підприєм­ства, якому відкривається рахунок, а також службовим, особам, уповнова­женим керівником. Право другого підпису належить головному бухгал­теру та уповноваженим на те ним осо­бами. Особи, що мають право першо­го та другого підпису, вказуються у картці зі зразками підписів і відтиску печатки під час її складання. Картка із зразками підписів і відтиску печатки повинна бути засвідчена нотаріально, а в населених пунктах, де немає но­таріальних контор, сільською, селищ­ною, районною, міською Радою на­родних депутатів.

Докладніше з порядком оформлення картки можна ознайомитися в Правилах про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків. Також, необхідно подати довідки про реєстрацію в органах Пенсійного фонду та соціального страхування. Крім цих документів, орендні підприємства мають подати нотаріально засвідчену копію договору оренди. Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку на заяві про відкриття рахунку. Якщо на момент відкриття рахунку юридична особа не має печатки, то до документів додається заява про користування рахунком без печатки до її виготовлення.

Що значить “вміти поводитись з грошима”? Це означає більше, ніж просто купити кілограм помідорів там, де він коштує дешевше. Підприємливі люди “роблять” гроші. А як з цим справи у вас? Чи варто вам розпочинати власну справу за умов ринкової економіки? Скільки треба грошей? Це чи не найперше питання, що його задає собі кожен, хто починає думати над ідеєю відкрити власний бізнес. Щоб усе з'ясувати і уберегти себе від неприємних несподіванок, пов'язаних з нестачею грошей для початку діяльності фірми, ми рекомендуємо наступне. Треба скласти якомога детальніший перелік початкових витрат. Початкові витрати – це одноразові витрати на те, щоб зрушити з місця. Склавши такий список і підсумувавши його, ви отримаєте відповідь на запитання: “Скільки треба для початку?”.

Система оподаткування підприємництва в Україні Система оподаткування підприємництва в Україні передбачає, що підприємець (юридична чи фізична особа) може працювати за різними податковими режимами. Вибір залежить від масштабу бізнесу, виду діяльності, кількості працівників та обсягів доходу. �� Отже, система оподаткування підприємництва в Україні складається з двох основних моделей: • Загальна система (прибуток мінус витрати, ПДФО чи податок на прибуток); • Спрощена система (єдиний податок) — чотири групи з різними умовами. ✅ Висновок: Загальна система більше підходить для середнього й великого бізнесу, де витрати суттєві та їх можна документально підтвердити. Спрощена система (єдиний податок) — оптимальна для малого бізнесу та стартапів, де важлива простота ведення обліку й фіксоване податкове навантаження.

1. Загальна система оподаткування Застосовується для підприємців і компаній, які не перейшли на спрощену систему. • ФОП (фізична особа-підприємець): o сплачує податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) — 18% від чистого доходу (дохід мінус підтверджені витрати); o військовий збір — 1,5%; o єдиний соціальний внесок (ЄСВ) — 22% від мінімальної зарплати (сплачується незалежно від доходу). • Юридичні особи (ТОВ, АТ та ін.): o сплачують податок на прибуток підприємств — 18% від прибутку (дохід мінус витрати).

2. Спрощена система оподаткування (Єдиний податок) Призначена для малого та середнього бізнесу. Підприємці можуть обрати одну з груп платників єдиного податку: • 1 група (ФОП): o роздрібна торгівля на ринках, побутові послуги; o без найманих працівників; o дохід — до 1 185 700 грн/рік; o фіксований податок — до 10% від прожиткового мінімуму. • 2 група (ФОП): o послуги населенню, ресторанна справа, торгівля; o до 10 найманих працівників; o дохід — до 5 921 400 грн/рік; o фіксований податок — до 20% від мінімальної зарплати. • 3 група (ФОП або юрособа): o дохід — до 7 818 900 грн/рік; o податок: 5% від доходу (без ПДВ) або 3% від доходу + ПДВ; o кількість працівників — необмежена. • 4 група: o спеціальний режим для сільськогосподарських виробників; o ставка залежить від площі сільськогосподарських угідь.

Порівняльна таблиця сиситем оподаткування

Інші важливі податки для бізнесу • ПДВ (податок на додану вартість) — 20% (або 7% для окремих товарів і послуг). • Акцизний податок — на тютюн, алкоголь, пальне тощо. • Місцеві податки (наприклад, податок на землю, туристичний збір).

Підприємець — це своєрідна антитеза менед­жеру, оскільки перший пра­цює в неструктурованому оточенні, де весь час відбу­ваються швидкі зміни. За В.Далем «бути під­приємливим» — означає відважуватися виконати якусь нову справу, присту­пати до вдосконалення чогось значного. Отже, підприємець — це людина, яка організовує справу, управляє нею і водночас бере на себе відповідальність і ризикує з метою отримання прибутку.

Тепер розглянемо, які вимоги висуває цей вид діяльності до підприємців. Треба мати: • здібності: організаційні, підприємницькі; • знання: економічні, юридичні, з менеджменту, маркетингу та психології; • індивідуальні риси: відповідальність, цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, працездатність, дисциплінованість, працелюбність; • здоров'я; • досвід.

Треба думати: • стратегічно; • економічно; • просторово; • системно; • логічно. Треба бути: • винахідливим, компетентним; • відданим своєму підприємству; • комунікабельним, рішучим.

Треба знати: • стратегію і тактику об'єкта управління, ри­нок споживачів, конкурентів і становище підприємства на ринку, стратегію, цілі і зав­дання підприємства, способи реалізації стратегії та нормалізацію діяльності підприємства; • методи управління: економічні, адміністративні, соціально-психологічні; персоналом, фінансами, технологією, ринком, обсягом продукції, якістю, часом; • об'єкт управління: організаційну структуру, структуру товару, структуру основних фондів і обігових коштів, структуру персоналу і способів мотивації до праці, головних постачаль­ників і споживачів товару; • систему, до якої входить об'єкт управління: асоціацію, акціонерне товариство, виробниче об'єднання, концерн, спільне підприємство тощо; • систему контактів об'єкта управління: спо­живачів товару (замовників), конкурентів на ринку постачальників сировини, енергетичних ресурсів, банків, бірж, підприємств, фірм, інспекцій (податкову, охорони праці, еко­логічну, санітарну, пожежну, митну, профспілкову), громадські організації регіону.

Треба дотримуватися: • законів. Треба вміти: • визначати стратегію підприємства; • ставити цілі і завдання, ризикувати; • аналізувати, планувати, передбачати; • керувати персоналом, фінансами, вироб­ництвом, якістю; • знаходити компромісні рішення. Зрозуміло, що добра ідея та наявність коштів не принесуть успіху, якщо ними керує осо­бистість, яка не має відповідних ділових рис.

Формула успіху особистість Ідея ресурси Успішний бізнес

Причини, які заважають ефективно діяти у сфері підприємництва • невміння управляти собою, нездатність раціонально розподіляти свій час; • відсутність чітко сформульованих реальних цілей; • недостатньо творчий підхід до рішення проблем, невміння використовувати нові ідеї; • нездатність і невміння встановлювати нові ділові контакти і невміння підтримувати старі; • відсутність навичок організаторської роботи; • нетерплячість, невміння обрати зручний момент для реалізації прийнятих рішень; • не сприйняття обґрунтованої критики; • нездатність і невміння працювати ненормований робочий день протягом повного часу; • підвищена вразливість; • нездатність до системного аналізу дій.

Авторитетна думка Для того щоб зробити діяльність прибутковою, потрібно вірно поставити для неї ціль. Необхідне планування. Необхідні правильні методи роботи. На полюванні головне не стрілянина. Головне - потрапити в ціль. Герберт Н. Кесон "Мистецтво комерції - це не мистецтво продажу. Це не уміння кого-небудь зробити покупку. Це мистецтво створювати умови, при яких покупець САМ СЕБЕ переконує в цьому. І найбільш переконливим аргументом на користь покупки є той незаперечний факт, що інші прагнуть придбати ту ж річ". X. Маккей “Маркетинг - це крапка, у якій збігаються егоїстичні інтереси виробників і суспільства”. Д. Огилви