Чому війна ПЕРШАвперше було застосовано танки;вперше було використано гази; вперше грізною зброєю стали підводні човни;вперше вдосконалювалася артилерія;вперше бурхливо почала розвивалася авіація;вперше використовувався кулемет;
Номер слайду 3
Британські солдатти, які втратили зір під час газової атаки
Номер слайду 4
Номер слайду 5
Гійом Аполлінер « Є»Є піхотинець осліплений задушливим газомЄ вщент роздовбані кишки-траншеї Кельна Гете і НіцшеЄ туга за листом що забаривсяЄ в мене у планшеті кілька фотокарток моєї коханоїЄ полонені що бредуть понуро…
Номер слайду 6
Недатована фотографія полонених німецьких вояків під Верденом, коли французи наказали їм роздягнутися для обшуку.
Номер слайду 7
Номер слайду 8
Георг Тракль Коли Тракля, фармацевта за освітою, прикликали до війська, він опинився у Східній Галичині, під Городком. Тут опікувався 80-90 пораненими, не маючи жодних медикаментів. Сьогодні лише приблизно можна уявити, що він, людина чутлива, відчував у цій ситуації. Зрештою, Тракль потрапив до гарнізонного шпиталю в Кракові, де й помер. Припускають, що наклав на себе руки, прийнявши завелику дозу кокаїну.
Номер слайду 9
Один з плакатів на пошану шляхетної жалібниці
Номер слайду 10
А як вони іще живіДесь б’ються на Північнім фронтіТим олеандри всі в кровіІ сонце ранене в травіНа багрянистім горизонті Гійом Аполлінер
Номер слайду 11
Едіт Кеввел- британ-ська сестра- жаліб-ниця-
Номер слайду 12
13 березня 1916 року, Верден. Лист француза Раймонда Лаво матеріЛюба матусю, вчора не вистачило сил і мужності тобі написати, але в цьому листі я розповім тобі про десять страшних днів, пережитих нами на першій лінії. Ми страждали від голоду, холоду, втоми, безсоння і бомбардувань. Нарешті зараз для нас все закінчилося. Я змучений, хоча цілий. Наш полк скоротили на дві третини, офіцерів майже немає. Нещасного Джамбріта вбили прямо на моїх очах, і я не знаю, чи повинен я написати йому додому. За ці десять днів ми набачилися труднощів. П'ять днів ми їли один раз, опівночі. Їжа замерзала, ми не спали, а потім три дні взагалі нічого не було їсти. Навколо в траншеях лежали розірвані трупи. Потім цілий день ми намагалися впоратися з втратами і захищали траншеї. Сніг посилився, його насипало більше 30 см, нас лихоманило, і ми намагалися пережити ніч – повністю знесилили і їли сніг прямо з парапетів. Нарешті, на наступну ніч ми висунулися по слизьких і засніжених дорогах. Мої ноги все ще болять (я їх ледь не відморозив). Чекаю відповідь завтра. Міцно тебе цілую.
Номер слайду 13
Як правило, добутий з реквізованих дзвонів ( 44) метал ішов на виготовлення гармат. Якщо раніше металевий дзвін сповіщав мир, спасіння та радість, то тепер освячений і переплавлений, він сповіщав руйнування, смерть та стогін у ворожих лавах на фронтах. Саме на спогад про Першу світову війну й її жертви, в тому числі й про долю багатьох європейських дзвонів, 21 вересня у містах Європи лунає подзвін усіх церковних дзвіниць. Це має також нагадати про те відчуття радості та полегшення, котре настало 11 листопада 1918 року з офіційним завершенням війни. Водночас церковний дзвін покликаний нагадати, що саме означає цілковите руйнування символічного порядку та усталеного ритму життя, котрі також спричиняє війна.
Номер слайду 14
Листи з фронту. Солдати писали рідним про смерть, страх, доблесть. А ще – про море і любов. Сьогоднісвітсвяткуєстороківз днязакінчення Першої світової війни. 11 листопада 1918 року в Комп'єні (Франція) в затрапезному залізничному вагоні-ресторані представники Антанти і Німеччини поставили підписи під угодою про припинення боїв по всіх фронтах. Чотири роки жаху і смертей залишилися позаду, світ почав повставати з попелу. Перша світова вражає і шокує багатьма цифрами. Але осібно стоять два мільярди листів, які за роки війни написали один одному 65 мільйонів осіб! Навряд чи ця цифра може змагатися з кількістю відстріляних куль та снарядів, скинутих бомб і закладених мін. Але коли читаєш архіви, щиро віриш, що бажання скоріше повернутися до своїх близьких і обійняти їх було куди сильніше спраги вбивати.