Презентація до тренінгу «Робота із дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання»

Підготувала: Практичний психолог Попфалуші О.А. Луківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Робота із дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей: УСІ ДІТИ Є ЦІННИМИ Й АКТИВНИМИ ЧЛЕНАМИ СУСПІЛЬСТВА

Інклюзивний освітній заклад – це заклад освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. Цей заклад забезпечує: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання; співпрацює з фахівцями для надання спеціальних корекційних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей; створює позитивний клімат у шкільному середовищі;

Що ж мають на увазі під поняттям «діти з особливими потребами»? Це діти, які через різні причини потребують посиленої уваги педагогів, діти, яких природа позбавила можливості на достатньому рівні сприймати світ й почуватися належними до нього внаслідок хвороби, вади чи патологічного стану. До дітей з проблемами розвитку належать: Діти з порушенням інтелекту. Діти з відхиленнями в пізнавальному розвитку (ЗПР). Діти з порушеннями слуху. Діти з порушеннями зору. Діти з порушенням опорно-рухового апарату. Діти з порушенням мовлення. Діти з емоційними розладами, у тому числі з раннім дитячим аутизм (хворобливим станом психіки). Діти з порушеннями поведінки і діяльності. Діти зі складними комплексними порушеннями.

Порушення поділяють: - вроджені порушення, спричинені шкідливим впливом на плід генетичних факторів,інтоксикацій, інфекцій, травм, порушенням живлення, гормональним розладами, резусною несумісністю груп крові матері та дитини, впливом медичних препаратів, алкоголю наркотичних та отруйних речовин . - набуті порушення зумовлені, переважно, різноманітними шкідливими впливами на організм дитини під час народження та у наступні періоди розвитку (механічні ушкодження плоду, тяжкі пологи, пологова асфіксія, крововиливи у мозок, інфекційні захворювання тощо).

ДІТИ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це синдром відставання дозрівання психіки дитини в цілому або окремих її функцій (пам’яті, уваги, розумових процесів, емоційно-вольової сфери, мовлення тощо), уповільненого темпу реалізації закодованих у генотипі якостей організму, які є наслідком незначних негативних факторів (наявність ранньої деприваційної ситуації, недостатнього догляду за дитиною, мінімальна мозкова патологія тощо), набувають тимчасового характеру і можуть бути скоригованими.

Психолого-педагогічна характеристика дітей із ЗПР менша підготовленість до шкільного навчання; відсутність або недостатнє розуміння їхнього нового соціального статусу – статусу учня; низька пізнавальна активність; розлади працездатності і поведінки (час продуктивної роботи є надзвичайно коротким – 15-20 хв., після чого настає втома).

Особливості роботи педагогів з такою дитиною: основна увага на розвиток у них спостережливості, досвіду практичної діяльності, формування навичок і вмінь самостійно оволодівати знаннями та користуватись ними; виявити найбільш типові прогалини у знаннях з метою їх поступового заповнення для недопущення посилення відставання цих учнів від інших дітей; максимально стимулювати їхню активність на уроках, підтримувати навіть незначні успіхи і акцентувати на цьому увагу інших школярів з метою створення навколо атмосфери позитивного і дружнього до них ставлення, постійної підтримки; використовувати наочність і докладне пояснення нових, навіть не досить складних алгоритмів; додатково пояснювати навчальний матеріал, давати можливість виконувати завдання у повільнішому темпі, зменшувати їхню кількість, надавати додаткові запитання з метою глибшого розкриття змісту завдання, наводити вже відомі їм аналогії; використовувати поетапну інструкцію і поетапне узагальнення, поділяти завдання на складові, формувати вміння планувати свою діяльність у процесі його вирішення, словесно звітувати про виконання; поступово підвищувати темп роботи і працездатність дитини; ігрові прийоми у процесі їхнього навчання зменшувати поступово, не використовуючи при цьому різких заборон, а поетапно формуючи загальноприйняті прийоми навчальної діяльності; підвищувати мотивацію навчальної і пізнавальної діяльності шляхом постійної підтримки і стимулювання, у випадку необхідності зменшувати кількість завдань, які даються на самостійне опрацювання, залучати до роботи з такими дітьми інших спеціалістів школи – логопеда, психолога, спеціаліста з лікувальної фізкультури тощо; організувати співпрацю з батьками.

Порушення інтелектуального розвитку - складна особливість перебігу розвитку дитини, яка обумовлена органічним ураженням головного мозку й не обмежує її можливості розвиватись і жити в суспільстві. За глибиною дефекту поділяють: розумову відсталість легкого ступеня, розумову відсталість помірного ступеня, розумову відсталість тяжкого ступеня, глибоку розумову відсталість, розумову відсталість неуточненого ступеня.

Основними психічними особливостями розвитку та навчально-пізнавальної діяльності дітей з порушеннями розумового розвитку є: -недорозвинення пізнавальних інтересів ; -порушення пізнавальної діяльності, психічних процесів (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, мовлення, уваги): порушення сприймання   -порушення емоційної сфери ; -специфічні особливості особистості

Основні завдання у роботі з дітьми, які мають порушення розумового розвитку: -сприяння соціальній адаптації; -формування і розвиток елементарних побутових навичок; -організація і забезпечення соціальної взаємодії дитини. Навчання насамперед повинно орієнтуватись не на оволодіння знаннями, а на формування життєво важливих умінь і навичок. Робота вчителя з дітьми, які мають порушення розумового розвитку, потребує терпіння, спокою, відсутності поспіху і продуманості.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА: ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ 1. Хто приймає рішення про відкриття інклюзивного класу? Відповідно до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, рішення про відкриття інклюзивного класу приймається керівником загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням освітніх запитів населення за умови наявності необхідної матеріально-технічної та методичної бази. Відповідних педагогічних кадрів і приміщень. Підстави для створення інклюзивного класу: - заява батьків або законних представників дитини з особливими освітніми потребами; - висновок ІРЦ.

4. Що таке ІПР? Індивідуальна програма розвитку – це письмовий документ, який загалом є контрактом між педагогічним колективом і батьками чи законними представниками дитини. Він закріплює вимоги до організації навчання дитини, зокрема визначає характер освітніх послуг і форм підтримки. На кожного учня з особливими освітніми потребами група фахівців з обов’язковим залученням батьків учня або його законних представників складає ІПР. Її затверджує керівник загальноосвітнього навчального закладу і підписують батьки або законні представники дитини. Мета ІПР — визначити стратегії, ресурси, технології, спрямовані на забезпечення прогресу розвитку учня. ІПР переглядають двічі на рік, а за потреби й частіше, з метою її корегування.

Індивідуальну програму розвитку розробляє група фахівців, у склад якої входять: заступник директора з НВР; вчитель початкових класів (класний керівник); вчителі; асистент учителя; практичний психолог; учитель-дефектолог; соціальний педагог; вчитель-дефектолог (з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП); батьки або законні представники дитини.

5. Хто такий асистент вчителя? Посада асистента вчителя з'явилася у зв'язку із запровадженням інклюзивної освіти – з ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики було доповнено Класифікатор професій. Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, а основні завдання описані в Постанові Кабінету Міністрів України від 15.08.2011р. №872 Основне завдання асистента вчителя – допомога вчителю в забезпеченні особистісно зорієнтованого, індивідуального підходу в освітньому процесі, зокрема у створенні ІПР для дитини з ООП.

Корекційно-розвиткова робота з учнями з ООП Як правило, корекційно-розвиткові заняття проводять після уроків. Однак, якщо учень з особливими освітніми потребами навчається за індивідуальним навчальним планом і програмою, то корекційно - розвиткові заняття можна проводити за рахунок часу, відведеного на вивчення предмета, який учень не вивчає. Тривалість занять : Індивідуальні – 20-25 хв; Групові(3-4 учні) 30-40 хв.

Як часто доводиться чути від нашого брата учителя: “Нічого не вийде з цього учня, безнадійний він…” Хочеться сказати: не поспішайте з висновками – на вашій совісті дитина В. Сухомлинський