Презентація до уроку "Балада про Схід і Захід"

Редьярд Кіплінг (1865 – 1936) “Балада про Схід і Захід” Протистояння і примирення Сходу і Заходу в баладі Кіплінга. Антитеза у творі

Сторінки життя і творчості Р. Кіплінга Коли ми чуємо ім'я англійського письменника Редьярда Кіплінга, одразу згадуємо про Мауглі, кішку, яка «гуляла, як сама собі знала», або маленьке слоненя, якого жорстокий крокодил ухопив за хобот. Однак Р. Кіплінг — не тільки дитячий письменник. Він є автором цікавих повістей, романів, новел, а також прекрасних поезій, які порушують важливі філософські проблеми. Його творчість сповнена глибокої тривоги за світ, розвиток земної цивілізації. Переживши разом із своїм поколінням війни й катастрофи, смерть і страждання, письменник шукав шляхи, які зможуть зробити життя людей мирним і осмисленим.

Повне зібрання творів Р. Кіплінга складає 35 томів

Джозеф Редьярд Кіплінг народився 30 грудня 1865 р. в м. Бомбеї (Індія). Його батько, Джон Локвуд Кіплінг, через фінансову скруту залишив Англію й посів місце викладача художньої школи в м. Бомбеї. Мати письменника, Еліс Макдональд, відома як авторка поезій. Редьярд Кіплінг полюбив Індію та її смаглявих мешканців ще з дитинства. Батьки були дуже зайнятими, і його виховували слуги-тубільці, які розповіли маленькому Редьярдові чимало індійських казок, легенд і дивовижних історій. Перші слова хлопчик вимовив мовою хінді. Він став англоіндійцем, засвоївши дві такі різні, але цікаві й неповторні культури — західну й східну. Батьки послали Редьярда на навчання до Англії в закритий пансіон місіс Хеллоуей, де хлопчика ображали й принижували. Одного разу його тітка помітила, що Редьярд утрачає зір. Про ці роки у Кіплінга залишилося безліч негативних спогадів, так як господиня приватного пансіонату, мадам Роза, часто застосовувала до дітей фізичні покарання, через що Джозеф Редьярд страждав безсонням до кінця життя. Пізніше письменник говорив, що із задоволенням би спалив будинок Холлоуей (господарів пансіону) і посипав попелище сіллю.

Через деякий час мати віддала його на навчання в інший елітний заклад — Юнайтед Сервіс Коледж, де готували «слуг Британської імперії». Однак Редьярда не приваблювала військова кар'єра. Він захопився літературою. В юнацькі роки почав писати вірші, посилав їх у журнали. На жаль, їх не друкували. Батьки оцінили їх належно набагато раніше, ніж професійні редактори. У 1881 р., коли Редьярдові виповнилося 16 років, вони видали власним коштом його збірку «Шкільні вірші», а на закінчення навчального закладу допомогли синові влаштуватися на роботу в газету. У 17 років Кіплінг повернувся в Індію й став працювати репортером «Цивільної та військової газети». Р. Кіплінг з батьком

Справжня слава прийшла до Кіплінга після повернення в 1889 р. в Англію. У творах письменник описував яскраві події, про які він чув або в яких сам брав участь, прекрасну природу Індії і враження від зустрічей із людьми, сильними духом. У 1894 р. вийшла друком його «Книга джунглів», у 1901 р. — роман «Кім», у 1902 — «Просто казки». Редьярд Кіплінг любив подорожувати різними країнами, і скрізь його супроводжувала слава. Побував у Китаї, Австралії, Африці, Японії, тривалий час жив у США. 18 січня 1936 р. письменник помер у м. Лондоні. Цікаві факти: Своє ім’я Редьярд Кіплінг отримав, як вважають, на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися його батьки. Кіплінг першим з англійців отримав Нобелівську премію з літератури в 1907 році. До речі, він став і наймолодшим здобувачем цієї нагороди. В останні роки життя Редьярд Кіплінг жив настільки усамітнено, що в одній з газет з’явилося повідомлення про його смерть. На це письменник відповів негайно: «Тільки що дізнався, що я мертвий, – написав у відповідь Кіплінг. – Будь ласка, не забудьте видалити мене зі списку ваших передплатників ». Редьярд і його дружина Кароліна в Першу світову війну працювали в Червоному хресті. Війна забрала в Кіплінга сина, тому після її закінчення Кіплінг присвячує себе роботі в Комісії з військових поховань.

Редьярд Кіплінґ - перший англійський письменник, який став Лауреатом Нобелівської премії з літератури (1907р.)

Два світи в житті та творчості Кіплінга Ми сказали про те, що життя Кіплінга поєднало два світи: західний - європейський (він був європейцем по крові, освіті), та східний, який виховав у ньому дух, філософію життя й ставлення до цього життя. Саме про роль Сходу в житті й світогляді видатного англійського письменника Джозефа Редьярда Кіплінга й піде мова на уроці. Щоб краще зрозуміти позицію митця, висловлену в його творах, ми ознайомимося з сутністю й причинами проблеми протистояння між Сходом і Заходом. Історія створення За основу «Балади про Схід і Захід» узято реальний випадок, що стався на північно-західному кордоні британської Індії. Місцевий «абрек» на ім'я Камаль із дванадцятьма бійцями втік на заколотний кордон і вкрав лошицю Полковника. Полковничий син вирушає навздогін за Камалем. Він наздогнав Камаля, й відбувається поєдинок не на життя, а на смерть. Однак кожний побачив сміливість іншого, і повага до ворога здолала ненависть. Усе закінчилося досить мирно. Камаль і Полковничий син присягнулися на вічну дружбу, стали братами не по крові, а по духу. Переповідаючи цю реальну подію, Р. Кіплінг насичує її філософським змістом. У баладі йдеться не тільки про зіткнення двох чоловіків, двох ворожих сил, а й про конфлікт двох світів — Сходу і Заходу. Це не лише сторони світу, а й утілення різних вірувань, позицій, світоглядів і, урешті-решт, — народів.

Аналіз “Балади про Схід і Захід” Дослівно перша фраза балади перекладається так: «Захід є Захід, а Схід є Схід, з місця вони не зійдуть», але весь текст доводить думку про те, що, хоча Захід і Схід ніколи не зрушать з місця, людина з людиною, незважаючи на різницю в поглядах, національну й релігійну належність, завжди можуть порозумітися й зблизитися духовно. Це шлях до духовного єднання людства, від чого залежить доля Землі. Світосприйняття письменника відзначається особливою толерантністю. Він утверджував думку про те, що немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, що всі частини поєднуються в одному цілому, що світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття. Кадр із кінофільму «Ганга Дін». Режисер Дж. Стівенс. 1939 р.

Довідка Резальдар — командир тубільного кавалерійського ескадрону. Форт (фр. fort, від лат. fortis — «сильний, міцний») — окреме укріплення, що складається з однієї або кількох фортифікаційних споруд відкритого або закритого типу. 3. Королева — королева Вікторія, роки правління якої (1837–1901) були добою найвищої могутності Британії. Виразне читання твору. С. 133. Бесіда про прочитане: - Чого, на вашу думку, в Сході та Заході більше — спільного чи відмінного? - Чи є позитивні сторони в колонізації розвиненими країнами менш розвинених? - Якого характеру конфлікт між Камалем і Полковничим сином — колонізатора й колонізованого чи злодія, грабіжника та представника законності? - Чи не здався вам Камаль занадто довірливим, занадто вдячним і не зовсім чесним щодо свого народу? Кіплінга вважали імперіалістом на підставі того, що він був щиро переконаний у месіанському призначенні білої людини. Чи відчуваються політичні уподобання письменника у “Баладі про Схід і Захід?

Прокоментуйте висловлювання одного з літературознавців про баладу Р. Кіплінга: «Суперник заслуговує на повагу, якщо веде війну за правилами, чи то троянці у Гомера, чи то афганець Камаль у Кіплінга. Противники — туземці для автора “Казармених балад” — не істоти нижчої раси, а люди, які анітрохи не гірші за білих. Просто представники інших народів та інших культур грають у ту саму гру, але за іншими правилами. У цьому плані своєрідним маніфестом стала “Балада про Схід і Захід”: Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох, Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог; Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів, Як сильні стають лицем у лице, хоч вони із різних світів!.. За руку схопив Камаль юнака, і погляд його горів: “Не слід нам згадувати собак. Вовк вовка тут перестрів!” Р. Кіплінг зміг позбавитися свого імперіалістичного світогляду і створив образ Індії як вічної, неповторної, казкової країни у філософському романі “Кім” (оскільки Індія виховала його як людину і як письменника і відчуття її багатого культурного минулого не покидало автора з дитинства), а також у серії поетичних творів, основним з яких є “Балада про Схід та Захід”. Індія стала для Р. Кіплінга джерелом натхнення. А в світі сучасних подій ці слова Р. Кіплінга звучать як пророцтво і закликають знаходити компроміс між державами, впроваджуючи діалог цивілізацій, щоб співіснувати без війн і конфліктів, поважаючи одна одну як рівну собі».

Сюжет та композиція балади У баладі розповідається про зіткнення двох чоловіків, які представляють дві ворожі сили, і водночас про протистояння Сходу і Заходу. Камаль викрав лощицю Полковника, й Полковничий син вирішив його наздогнати. Погоня закінчилася своєрідним змаганням у шляхетності між ворогами. Балада має кільцеву композицію: рядки, наведені вище, повторюються в кінці твору. Зачин: ліричний вступ («Захід є Захід, а Схід є Схід…») Зав’язка: викрадення Камалем лошиці Полковника. Розвиток подій: погоня Полковничого сина за викрадачем. Кульмінація: Полковничий син падає з коня і Камаль рятує його. Кульмінаційний момент в баладі затягується: зі сфери вчинку переходить у сферу моралі. Під час переговорів Камаль і Полковничий син проникаються повагою один до одного. Переговори завершуються подарунками: «Вовк вовка тут перестрів! Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле, Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле»; «Я мусив честь берегти. В дарунок від батька лошицю візьми — бо справжня людина ти!». Камаль повертає лошицю і додає до неї сідло, вуздечку й стремена, а також посилає свого сина — найцінніше, що в нього є — служити Полковнику. А Полковничий син дарує Камалю свій пістолет. Завершується клятвою на солі, хлібі, траві, ножі та на імені Господа. Розв’язка: примирення ворожих таборів.

Герої твору Камаль – вожак повстанців. Сильний, сміливий, не боїться ночі, вправний, вкрав найкращу лошицю Полковника, хороший вершник, скочив легко в сідло, дуже швидко оминає всі небезпечні місця. Полковничий син – молодий юнак, сміливий, безстрашний, один кинувся наздоганяти Камаля і його воїнів, не думав про свою безпеку, хоробро повернув за Камалем у провалля. Автор-оповідач.  Розповідь ведеться від імені оповідача, який начебто збоку дивиться на все, що відбувається.   Син Камаля. Воїни-повстанці. Солдати королівської армії, зокрема й з тубільців.

Тема – протистояння та примирення Сходу і Заходу. Ідея – ствердження миру і злагоди між народами, незважаючи на різницю в вірі, поглядах, мові. Основна думка – немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, всі частини поєднуються в одному цілому, світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття: завжди є шанс подолати протистояння різних сил та ідей, якщо люди будуть поважати один одного, дотримуватися законів честі й розв’язувати всі конфлікти мирно. Тому завдання справжньої людини — ввібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття. Це є шлях до оновлення буття всього людства. Ідея балади висловлена не у рефрені, а в словах “той, хто вчора ворогам був, сьогодні товариш нам!” І справа не в тому, що “сильні” гуртуються, а в їхній здатності приносити своєю силою мир туди, де була ворожнеча. Сильні на те й сильні, аби оберігати слабких. Саме це їх і поєднує, і робить “людьми честі”. Слово “благородство” співзвучне зі словом “благо”, тобто “добро”. Джерело: https://dovidka.biz.ua/balada-pro-shid-i-zahid-analiz/

Гуманістичний пафос твору – синтез двох начал — Заходу і Сходу, двох світоглядів, цивілізацій двох народів. У творі порушуються проблеми не тільки тогочасної політики Британії щодо східних країн, на першому плані – проблема співіснування різних цивілізацій, народів, людей і держав взагалі. Тут автор виступає у ролі Громадянина Світу, якому болить доля всієї Людської Нації. В основу своєї концепції Кіплінг покладає моральний критерій, тому не випадково на початку і в кінці твору згадується Бог і Страшний Суд. Біблійні асоціації підкреслюють авторську думку про моральну відповідальність усіх і кожною за те, що відбувається на Землі. Зло, насильство, війна приводять лише до руйнування людства і людської цивілізації. А мир, взаєморозуміння, злагода можуть запобігти найжорстокішому конфліктові. Автор закликає людей, незважаючи на різницю їхніх релігій і світоглядів, звернутися до вічних цінностей, адже Бог як моральний ідеал є одним для всіх. Автор уславлює у баладі ідею примирення, порозуміння представників різних світів, різних культур, різних цивілізацій,Сходу і Заходу; дружніх стосунків, хоробрості та мужності. Джерело: https://dovidka.biz.ua/balada-pro-shid-i-zahid-analiz/

Образи та символи у баладі У «Баладі про Схід і Захід» образи головних героїв протиставлені один одному. Камаль утілює східну емоційність, гарячкуватість, стихійну вдачу. Полковничий син більш урівноважений, стриманий. Перш ніж вирушити в небезпечну дорогу, він ретельно розпитує товаришів про те, куди міг поїхати Камаль. Однак поступово виявляється, що між героями більше спільного, ніж відмінного. Обидва вони сміливі, не відступають перед труднощами, не бояться ризику, а головне — дотримуються кодексу честі, який завжди був характерний для кращих кіплінгових героїв. Згідно з цим кодексом. Полковничий син не може не вирушити в погоню за викрадачем батькової лошиці, а Камаль не може вбити відчайдушно хоробру людину, знаючи, що має суттєву перевагу: «Надто довго життям завдячуєш ти мені: На двадцять миль тут скелі нема, нема тут жодного пня. Де б мій стрілець не цілів тебе, не ждала б тебе западня». Відповідно до того ж самого кодексу честі, Камаль не може прийняти в дарунок лошицю, яку він украв, навпаки — він має виявити східну щедрість і подарувати щось дорожче за неї. І Полковничий син, дотримуючись законів честі, з гідністю приймає дарунки й дарує сам. Кіплінг не дає портретних характеристик героїв. Утім, ми наче бачимо перед собою їхні різкі риси обличчя, палаючі очі, швидкі впевнені рухи. Не портретні замальовки характеризують героїв, а їхні слова і вчинки.

Символічні образи: кінь, сіль, хліб, ніж, небо, земля. У міфології кінь завжди був символом нестримних пристрастей та інстинктів, символом сонця і водночас потойбічного світу (інакше — Сходу і Заходу), символом смерті й воскресіння, швидкості, волі, вірності, відданості. Хліб — символ добробуту, гостинності, життя, святості, щастя, здоров’я та багатства, астральної тріади — місяця, сонця, Господа (тобто — возз’єднання Сходу і Заходу через моральні заповіді). Сіль — символ гостинності, щирості, дружби, пізнання. Ніж — символ помсти, смерті, сили, духовної снаги, зла, віри, захисту рідної землі. У баладі ніж із засобу боротьби перетворюється на символ єднання (присяга на ножі). Земля — символ вітчизни, духовності, життя, багатства й водночас позитивного і негативного начал, світла й темряви. Небо — символ духовного, божественного начала, протиставленого грішному земному. У міфології Схід і Захід символ життя-смерті, світла-пітьми, добра-зла, початку-кінця, Бога-диявола. Захід сонця пов’язувався, за древніми віруваннями, із місцем перебування мерців. Саме на Заході, за стародавніми міфами багатьох народів, знаходився вхід у потойбічний світ. А Схід — сторона світу, де сонце сходить, тобто де починається життя. У «Словнику символів» знаходимо цікаве тлумачення Сходу-Заходу: «Чому наші голови до болю у хребцях повернені на Захід? Скільки б ми не дивилися на Захід, ми ніколи не побачимо Сонця, яке сходить. Сонце завжди сходило, сходить і буде сходити лише на Сході… Світло завжди йшло зі Сходу! Так кажуть мудрі. І в прямому, і в алегоричному значенні. Жодна релігія не прийшла до людства із Заходу. Окрім, щоправда, «релігії» прагматизму. Страшна релігія. Така «релігія» сприяє лише закам’янінню духу і гасінню вогнів серця, вона знищує Культуру — Культ Світла». Схід і Захід у баладі Кіплінга стають символом вічної непримиренної боротьби різних начал у світі. Однак автор знаходить місце на Землі, де з’єднуються Захід і Схід, це не стільки місце географічне, скільки духовне — це людська душа, де стає можливим подолання протиріч, смерті, ненависті, темряви. Джерело: https://dovidka.biz.ua/balada-pro-shid-i-zahid-analiz/

Філософський зміст балади Кіплінг насичив баладу філософським змістом. Про це свідчить виділення курсивом початкової і кінцевої строф твору та використання названих вище символів. Зіткнення двох ворогів — представників різних цивілізацій — Сходу (Камаль) і Заходу (син Полковника) — змальовано не як протистояння цивілізації і дикунства, а як сутичку двох рівних противників, двох вовків із різних зграй. Порівняння воїна з вовком сягає своїм корінням індоєвропейської міфології. Вовк — істота, наближена до бога. Так, у скандинавській міфології вовк співвідносився з ватажком бойової дружини або з богом війни. Вовк супроводжує бога Одіна. У якості ватажка вовк виступає і у давньогерманській традиції. До цієї групи архетипів належить і порівняння війська, військового загону з вовчою зграєю. У індійському епосі «Махабхарата» Віхам також представлений в образі воїна-вовка. Таким чином, у даному архетипі перехрещуються Схід і Захід, тобто Кіплінг поєднує у своєму вірші західну і східну традиції.

Антитеза у творі Головний художній прийом «Балади про Схід і Захід» – це антитеза, яка допомагає втілити провідну ідею вірша – ідею миру. За визначенням антитеза – це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Загалом антитеза означає гостре протиставлення образів або суджень, протилежних по суті, але з’єднаних між собою загальним внутрішнім механізмом або змістом. У літературних творах антитеза – це узгодження контрастних або зовсім протилежних характеристик образів або понять, що робить текст яскравішим та цікавішим. Завдання: Знайти антитези у «Баладі про Схід і Захід». Виписати у робочі зошити.

Домашнє завдання 1. Скласти сенкан «Син Полковника». 2. Прочитати вірш Р. Кіплінга «Якщо…» та переспів «Синові» Василя Стуса.