презентація до уроку " Декоративні квіти"

Декоративні квіти

У прадавні часи, коли людина ще не вміла записувати свої думки, вона фіксувала їх у пам’яті й у вигляді міфів, легенд, казок, пісень, передавала їх з уст в уста, від покоління до покоління. І тоді вже в численних легендах, міфах і казках фігурували квіти. У легендах квіти одухотворені, їм надано своєрідного характеру й чудодійної сили. Символіку багатьох таких легенд використовують і сьогодні при складанні квіткових композицій.

Квіти були невід’ємною частиною релігійних обрядів. Із появою християнства любов до квітів не згасла, їх вирощували у монастирях, ними прикрашали храми. В епоху відродження (ХІV–XVI ст.) люди почали ще більше захоплюватись квітами. Наслідуючи намальовані натюрморти, починають складати букети з «живих» квітів.

Слово «букет» французького походження. Воно означає складання квіткових композицій із квітів, а також аромат, запах чого-небудь. Перші букети складались заради приємного запаху, для них добирали запашні квіти: лаванду, розмарин, квіти апельсина, троянди, навіть кріп, кмин і петрушку. Але ці композиції були грубі і невиразні.

Із приходом стилю бароко і рококо (XVI–XVIII ст.) композиції стали більш вишукані і красиві. В стилі бароко використовували величезні вигадливі вази, які прикрашали багаті інтер’єри. Для них брали великі рослини: лілії, півонії, троянди, тюльпани, доповнювали пальмовим листям, гілками кущів з декоративними плодами. Примхливий орнаментальний ритм, асиметричність букетів — це стиль рококо. Він вимагав від квітів, букетів більшої вишуканості, ніжності. Тоді були особливо поширені троянди — в бутонах або розквітлі. Класицизм — це витончена простота, увага до досконалості деталей. Це проявилось не тільки в архітектурі і живопису ХVІІІ ст., а й у складанні букетів. Вони набули чіткіших, чистих і величних форм. У ХХ ст. був поширений стиль модерн. Він вніс чимало нового в декоративно-прикладне мистецтво. Скляні і фарфорові вази набули плавних форм, м’яких відтінків. Для букетів цього часу добирали незначну кількість рослин з вигнутими стеблами й асиметричною будовою. Улюбленими квітами були іриси, орхідеї, настурції, кали.

З плином часу квіти дедалі більше входили в життя людей. Вони пробуджували у їхніх серцях найвищі і найсвітліші почуття. І не випадково так часто звертаються до квітів письменники, поети, музиканти і художники, оспівуючи красу, відтворюючи найпотаємніші глибини людських почуттів. Скільки любові, тепла, уваги приділяли квітам Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка. Вони не тільки самі любили квіти, але несли їх в своїх творах до людей.

У ХVІ ст. у Європі поширилось мистецтво виготовлення штучних квітів. Ними прикрашали зачіски і взуття. У 1590 р. у Венеції брат великого Тиціана Чезаре Вечеліо видав книгу, в якій описував моду того часу. У цій книзі згадується, що в різних містах дами носили штучні квіти у волоссі, доповнюючи їх золотими приколками. Частина таких квітів була зроблена із золотої фольги. Ці квіти мало були схожі на справжні. Їх виготовляли методом скручування стрічки «в клубок» або у вигляді плоских розеток, які просочували пахощами. Пахощі коштували дуже дорого, тому штучні квіти були мов справжні коштовності.

Протягом ХІХ ст. було модним прикрашати вечірні плаття штучними квітами. Потім відбулась переоцінка цінностей. У кінці цього століття квіткові імітації сприймались вже як поняття невисокого смаку і скромного достатку. Але на початку ХХ ст. вони знову ввійшли у моду, мерехтячи загадковим блиском фіолетового стеклярусу і чорного тюлю. Квіти, зібрані зі шматочків тканини, робили людей щасливими багато століть поспіль. Ця симпатія, прив’язаність до них зберігається і понині.

Революцією у світі штучних квітів стало відкриття полімерів. Пластмасові ромашки і тюльпани були доволі дешевими. Але мода швидкоплинна. І для аранжування пластмасові квіти надто грубі. У давнину на Поділлі жінки покривали голову чіпцем із кольорової тканини із круглим денцем, на який пов’язували намітки. Дівчата заплітали волосся в коси, розділяючи його на чотири частини, або в дрібушки. У коси вплітали червоні, зелені кісники. На свята в коси втикали квіти або гусяче пір’я, яке занурювали в розплавлений віск і наліплювали позолоту. Взимку виготовляли вінок із штучних квітів, із провощеного паперу, блискіток, пір’я, з вовни, стрічок.