19 грудня християни святкують День Святого Миколая. День святого Миколая є невід’ємною частиною української культури та історії, знати яку не лише важливо, а й цікаво. Нині традиція святкувати цей день відроджується по всій Україні, а дітлахи нетерпляче чекають подарунків на свято 19 грудня.
Постать Святого Миколая пов’язане не просто із святкуванням чи подарунками, вона вчить тому, що кожна людина отримує винагороду за добрі вчинки. Дітям обіцяють, що Святий Миколай покладе їм під подушку подарунок, якщо вони будуть добрими. А тим, хто провинився поганими вчинками – покладе під подушку різку чи шматок вугілля.
Легенда про Святого Миколая. За історичними переказами Миколай народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, який є територією сучасної Туреччини. Хлопчик був єдиним сином Феофана та Нони — заможних і глибоко віруючих людей. Саме тому вони з перших днів ростили Миколая в релігійній атмосфері й похрестили його одразу після народження, що в ті часи було рідкістю.
Миколай виріс і став аскетичною та щедрою людиною, яка в будь-який час могла прийти на допомогу нужденним. З часом він переселився до міста Мира, воліючи присвятити себе науці, і саме там його дядько-єпископ висвятив Миколая у священники. Незабаром після того, як хлопець досяг повноліття, його батьки загинули. А Миколай витратив свій великий спадок на допомогу іншим людям, приносячи час від часу до будинків бідняків їжу, теплі речі, іграшки тощо. Усі добрі справи Миколай робив таємно, але одного разу городяни вистежили його. Коли всі в місті дізнались, хто здатен на такі милосердні вчинки, вони обрали Миколая єпископом — у 325-му році він відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї, який звів імператор Костянтин Великий.
За життя Миколай встиг зробити чимало добрих справ. Він визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари, неодноразово допомагав бідним на суші та в морі. Завдяки цьому навколо Чудотворця з’явилася велика кількість легенд, і з часом Миколай став одним із найважливіших християнських святих. Але ще більше добрих справ приписують святому вже після його смерті в 342 році. Вважається, що його мощі зцілювали хворих, тому церква канонізувала Миколая, а люди стали шанувати його як заступника та покровителя.
Чому День святого Миколая святкують двічі на рік. Коли святкують День Святого Миколая? Можливо, дехто з вас не знає, але його святкують не лише 19 грудня (в день його смерті), а й 22 травня, коли мощі Чудотворця перемістили до міста Барі, що в Італії. У народі це травневе свято ще називають “літнім” Миколаєм. Існує цікава притча, чому святкуванню Дня Святого Миколая присвятили відразу два дні на рік.
За легендою, після проливного дощу їхав дорогою бідний селянин. Його віз застряг у багнюці, і чоловік не міг витягти його самотужки, тому просив допомоги в перехожих. Першим на дорогу вийшов святий Касьян, але він відмовив селянину, бо поспішав на зустріч з Богом. Через деякий час повз ішов святий Миколай, який не замислюючись допоміг витягнути воза з багнюки. Потім, коли обидва святих прийшли до Бога, той запитав у Миколая, чому він запізнився та весь брудний. Почувши історію, Бог запитав у Касьяна, чому він не допоміг селянину. Той відповів, що не міг дозволити собі запізнитися на зустріч з Богом. І вирішив Бог, що оскільки Касьян не допоміг чоловіку, то славитимуть його люди лише раз на чотири роки (29 лютого), а Миколая Угідника, швидкого на допомогу, славитимуть двічі на рік.
Вважається, що Миколай приносить із собою Микольські морози, тому саме з 19 грудня зазвичай починається справжня зима. Якщо сніг випав ще до початку свята, вважається, що взимку буде холодно. Якщо було тепло, то зима, відповідно, теж буде теплою. Кажуть, що за кількістю снігу на 19 грудня можна передбачити, наскільки теплим буде 22 травня — на “літнього” Миколи.
ТрадиціїТрадиція святкувати День святого Миколая з’явилася в середньовічній Німеччині, де батьки дарували дітям новий одяг, ласощі, іграшки та шкільне приладдя. Аби малюки повірили в чудеса Божого Угідника, дорослі підкладали їм подарунки таємно, вночі. З Німеччини звичай шанувати Миколая розповсюдився на сусідні країни, зокрема на Польщу, звідки, скоріше за все, і перейшов на Правобережну Україну, яка тоді перебувала під Річчю Посполитою.
За іншою притчею, традиція класти подарунки під подушку та вішати шкарпетки на камін з’явилася, коли Миколай вирішив допомогти трьом сестрам, з якими через бідність ніхто не хотів брати шлюб. Миколай підкинув їм вночі невеличкі мішечки з золотом, які впали у шкарпетки, що сохнули біля камінної труби. Згодом Миколай продовжив робити подарунки всім нужденним, залишаючись при цьому непоміченим.
В Україні існує багато традиції святкування Дня святого Миколая. У селян на Слобожанщині було заведено збиратися разом після служби в церкві та варити пиво. Дітям до цього свята готували особливе печиво — миколайчики. На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, готуючи кутю й узвар. На Поділлі чекали “полазника” — людину з позитивною енергією, яка першою має зайти до хати.
Чоловіки мали першими прокинутися зранку, обійти свій двір, обов’язково нагодувати худобу та промовити: "Дай, Боже, добрий день. Щобись худібонька здорова була, та й я з тобою, ще й зі своєю жоною". Вважалося, що в іншому разі на сім’ю чекатиме велике горе. На Київщині худобу окропляли свяченою під час служби водою і просили вберегти господарство й усю родину від біди та нещастя. Миколай також вважається покровителем бранців та подорожувальників і, зокрема, моряків.
З часом серед дітей з’явилася традиція надсилати святому листи, в яких вони перераховували добрі справи, просили вибачення за погані та просили подарунків. Цю традицію натепер перейняли й дорослі. Вважається, що це свято – останній день, коли можна віддати всі борги, інакше сім’я в наступному році бідуватиме.
Жила одна бідна вдова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися. А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі.
Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів! Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля. Мати, мов чайка-небога, квилила на човні: «Святий Миколо, врятуй моє дитя!» Тільки диво могло порятувати дитину. Горю батьків не було меж. Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понад міру щасливі! Художник із Києво-Печерської Лаври навіть намалював ікону за цією історією. А в Києві та й по всій Україні будували церкви в ім’я Святого Миколая.
Святкування Миколая в Україні почалося ще за Всеволода Ярославовича – 1088 року. Княгиня Ольга побудувала в його честь один з перших храмів Київської Русі – біля могили Аскольда в Києві, ще в 11 столітті, нині церков на честь святого налічується сотні. А в Миколаєві Святому споруджено пам’ятник.
Ким опікується Миколай-чудотворець. Під покров Миколая потрапляють не лише дітлахи, які у ніч на 19 грудня терпляче чекають від святого дарунків. Угодник Бога ділиться своєю опікою також зі студентами, мандрівниками, водіями, торговцями та моряками. До слова, останні часто беруть образ чудотворця з собою на риболовлю. У народі ще кажуть, що святий Миколай береже людей і від стихійного лиха, особливо на воді.
Прийнято було також у цей день ворожити. Дівчата збирались ближче до вечора, а то і зовсім вночі, аби дізнатись свою майбутню долю. Брали з собою «магічні» предмети, на яких прийнято ворожити у такі дні: перстні, голки, дзеркальця, нитки, гребінці тощо. Також вірили що у цей день можна визначити, наскільки великою буде твоя майбутня родина: треба було стати напроти дзеркала, а дзеркало направити у бік вікна, з якого видно місяць. Відображення з вікна розмивалось і у дзеркалі виднівся не один місяць, а декілька. Скільки їх дівчина нарахувала, скільки членів родини у неї буде у майбутньому.
Така традиція, найімовірніше, походить із Німеччини, де батьки презентували своїм дітям новий одяг. А згодом почали робити це таємно, вночі, щоби малеча повірила в чудеса Божого угодника. А от у Польщі напередодні свята малеча розвішує біля каміна білі панчохи, і сподівається, що вранці знайде там цукерки та горіхи. До слова, традиція класти дарунки у шкарпетки, найімовірніше, виникла, коли одного разу святий вирішив допомогти трьом сестрам, які злидарювали, і кинув їм у димохід три мішечки з монетами. Вони впали саме у випрані шкарпетки, які дівчата розвісили на каміні.
Народні прикмети на день Святого Миколая. Прикмети, традиційно, були пов’язані із прогнозом погоди на зиму та припущеннями щодо врожаю на наступний рік. Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього (мається на увазі день Святого Миколая, що відзначається навесні – 22 травня). У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи. Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба. Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину. Морозяний день – на уроду хліба й городини. З цього дня підходять другі морози – Миколині: «На Студеного Миколу снігу навалить гору». Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва.