Презентація з всесвітньої історії у 10 класі - "Культура першої половини ХХ ст."

Мистецтво першої половини XX ст.

ПЛАН: Умови розвитку. ОТМТеатр. Музика. Кіно Спорт. Використані джерела

Особливістю суспільної свідомості початку XX ст. була віра у невпинність прогресу людства, безмежний оптимізм. Але I світова війна серйозно похитнула ці переконання: спричинені нею жорстокість, злидні викликали перелом у громадських настроях Не менш важливою рисою зрушень у суспільній свідомості стало поширення зневіри в можливостях людського розуму. Ці два великі зрушення суспільної свідомості - утвердження песимізму та ірраціоналізму - залишили глибокий слід в європейському мистецтвіСвітова економічна криза, наступ фашизму, поширення тоталітарних режимів не могли не відбитися трагічно на долі й творчості літераторів і митців. Еміграція архітекторів, скульпторів, музикантів, митців з країн, де утвердилися фашизм і тоталітаризм, внесла істотні зміни до художньої культури багатьох країнstyle.colorfillcolorfill.typefill.on

Післявоєнна нестабільність призвела до зміни мислення художника: вона полягала не в адекватному відображенні‚ а у виявленні його бачення світу Зароджується такий напрямок як абстракціонізм - зображення тільки крапок, ліній, площин, світлові плям, що відповідають настроям і почуттям художника замість чого-небудь реально існуючого(людей,предметів, пейзажів)

Основоположниками абстракціонізму вважають: Василя Кандинського(перша повністю абстракта робота аквареллю)Казимира Малевича(«Чорний квадрат»)Піта Мондріана(«Композиція з червоним,синім,жовтим»Франтишека Купку(«Мадам Купка серед вертикалей» )

Науково - технічний прогрес дав поштовх формуванню нових стильових напрямів у мистецтві :-супрематизму -конструктивізму-раціоналізму

Вони відкидали сенс життя, мистецтва як творчої діяльності, ідею художнього синтезу, навмисне її пародуючи. Він об'єднав у роки війни велику групу швейцарських митців, що займали агресивну антиестетичну позицію. Наприкінці війни та у перші повоєнні роки на зміну кубізму, футуризму й експресіонізму приходять нова – дадаїзм.

Дадаїсти захоплювалися колажем, фотомонтажем, спорудженням механічних приладів, маскарадними діями і пропонували творчість без жодної мети відповідно до проявів суті життя.

Ця течія незабаром змінилася новою - сюрреалізмом, що виник 1924 р. і розглядав світ як нагромадження парадоксів, кошмарів і соціального безумства.

Світової слави набула творчість каталонця Сальвадора Далі. На його картинах на відміну від картин абстракціоністів є предмети начебто знайомі, але інколи вони мають химерний вигляд і поєднані у незвичайній композиції, як це буває в нічних мареннях. У 30-ті роки вплив сюрреалізму поширився за межі Західної Європи, досягнувши Латинської Америки та Японії

Картини С. Далі "Постійність пам'яті" та "Палаюча жирафа" найбільш яскраво відображають цей напрям в образотворчому мистецтві, центром якого став Париж.

Після закінчення Першої світової війни значно пожвавилося театральне життя в Західній Європі та США. В ньому поряд з модерністським "новаторством" виникло багато реалістичних напрямів.

Найвідомішими з них були К. Станіславський, що створив свою цілісну театральну систему, в якій кожен працівник театру знав свою роль, а також В. Немирович-Данченко, В. Мейерхольд, О. Таїров та ін. В Україні найбільш цікавим і талановитим режисером того часу був Лесь Курбас. У Радянському Союзі у 20-х роках працювало багато талановитих режисерів-новаторів. Костянтин Станіславський. Лесь Курбас

Макс Рейнгард. У театральному мистецтві Німеччини прогресивне значення мала творчість невтомного шукача, майстра яскравої виразності, режисера Макса Рейнгардта. Світове визнання здобула новаторська діяльність талановитого драматурга і режисера Б. Брехта. Бертольт Брехт

У Франції в 30-х роках дуже популярним став новаторський театр "Картель", що успадкував також кращі традиції минулого. Найталановитішим режисером цього театру був Шарль Дюллен, що усував з нього натуралізм і декадентські елементи.

В Італії найпопулярнішим драматургом був Луїджі Піранделло. Найближче до народного життя стояв Неаполітанський театр, на сцені якого йшло багато п'єс місцевого драматурга Рафаеля Вівіані. Луїджі Піранделло

У Великій Британії в театральному житті прогресивне новаторство впроваджувалося повільно, тут давався взнаки традиційний консерватизм. Класичні традиції успадкував і розвивав шекс-пірівський будинок "Олд Вік"

Німеччина: Музична культура Німеччини періоду Веймарської республіки була різноманітною за ідейно-естетичними напрямами. Плідно працювали найзначніші композитори Німеччини П. Хіндеміт, К. Вейль, що займали гуманістичні позиції у своїй творчості. Всесвітню славу здобули Берлінський філармонічний оркестр, Лейпцизький симфонічний оркестр, Дрезденська і Берлінська опери. СССР: Великою популярністю користувалися пісні композиторів І. Дунаєвського, О. Александрова, В. Соловйова-Сєдого та ін. Свої перші симфонії в 30-ті роки написали молоді композитори А. Хачатурян та Т. Хрєнніков.Ісаак Дунаєвський. Пауль Хіндеміт

У 30-х роках у Франції набирає сили політична пісня, більшість прогресивних музикантів і співаків співпрацюють з Народним фронтом і підтримують його. Складний творчий шлях пройшов найвизначніший композитор Франції Артюр Онеггер. У 20-х роках він виступав з вимогою "новаторства" в музиці, вважаючи, що сучасна музика має відображати індустріальний ритм великого міста. Однак, коли у Франції розпочалися виступи фашистів, Онеггер стає активним учасником Народного фронту, пише музику до п'єси Р. Роллана "14 липня" й один із кращих своїх творів - ораторію "Жанна д ' Арк на вогнищі". Головна тема цього твору - протест проти насилля і заклик до боротьби.

Всесвітню славу здобули італійські майстри оперного мистецтва Е. Карузо, Т. Руффо, Б. Джильї, Т. Даль Монте, Ф. П. Тості та ін. Велику роль у світовій музичній культурі відігравали диригент А. Тосканіні, піаніст і композитор Ф. Бузоні. Дж. Маліп'єро і Р. Шценеті Музична культура Італії мала глибокі традиції та вважалася однією з провідних у світі. Енріко Карузо. Артуро Тосканіні

Збагачувалася музична культура Сполучених Штатів. Посилилося зацікавлення у вивченні національного фольклору, поширювалися стиль кантрі-мьюзик ("сільська музика"), негритянський фольклор, блюз. Незважаючи на індивідуальні творчі особливості цих композиторів, вони виражають американський національний стиль, якому притаманні більш вільне, ніж у Європі, ставлення до музичних традиційних форм, підвищений динамізм і загальна інтенсивність.

Екрани всього світу заполонила продукція голлівудських студій. Це були різні за жанрами, стилями й якістю фільми. Різноманітним було й їхнє спрямування: музично-розважальні, родинно-побутові, гостросоціальні. Кінематографічне мистецтво завойовувало все більше шанувальників в усьому світі і ставало найважливішим явищем суспільного життя.

В Англії у 30-ті роки зароджується художньо-документальне кіно. В Японії великого поширення набули фільми, де оспівувалися звитяга самураїв, їхня готовність пожертвувати своїм життям за імператора, пропагувалися насильство і расова нетерпимість. У таких країнах, як Німеччина, Італія та Японія, аж до їхнього воєнного розгрому кіно було підпорядковано цілям фашистської шовіністичної пропаганди. У Німеччині та Італії широко демонструвалися "історичні" фільми, що фальсифікували дійсність та історію на догоду фашистським ідеологам.

Війна та повоєнний розбрат перешкодили Олімпіським іграм,відновленим у 1896 й чекати довелося аж до 1924 р., коли у Франції відбулася VIII літня Олімпіада та І зимові Олімпійські ігри. Окрім того, що ці планетарні спортивні змагання виявляли кращих атлетів світу, вони сприяли налагодженню відносин між народами.

Окреме місце в історії олімпійського руху належить Олімпійським іграм 1936 р. в Німеччині. Режим А. Гітлера прагнув використати їх для потужної пропагандистської кампанії, спрямованої на те, щоб довести переваги нацизму як ідеології й суспільного устрою. СРСР до 1952 р. не брав участі в Олімпійських іграх. Така самоізоляція лише шкодила розвитку спорту, й тому в 20-30-х рр. під керівництвом Червоного спортивного Інтернаціоналу проводилися альтернативні Міжнародні робітничі олімпіади.

Використані джерела:http://pidruchniki.com/1898050740922/istoriya/teatr_muzikahttp://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9 E%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0_%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0._%D0%9 B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D1%96_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE.http://lessons.com.ua/teatr-i-kinematograf-pislyavoyennogo-chasu/https://www.google.ru/search

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!