Презентація до уроку "М. В. Гоголь. "Ніч перед Різдвом". Народні традиції і звичаї у творі"

Микола Васильович Гоголь 1809 – 1852 “Ніч перед Різдвом” Народні традиції і звичаї у творі

М. В. Гоголь. Біографія, творчий шлях Мико́ла Васи́льович Го́голь (20 березня (1 квітня) 1809 року — 21 лютого (4 березня) 1852 року) — російський та український прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист, визнаний класик української та російської літератури. Народився Микола Васильович Гоголь 20 березня 1809 року в селі Великі Сорочинці (тепер Миргородського району) на Полтавщині. Батько його був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя. Пізніше знаменитий нащадок звеличить його до легендарної постаті й оспіває в образі Тараса Бульби. Дитинство майбутнього письменника минуло в с. Василівці (тепер Гоголеве) в маєтку батьків. З 1818 по 1819 р. навчався в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 р. — у Ніжинській гімназії вищих наук. Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Любов до мови, відчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих літ. Згодом він захопиться збиранням українських народних пісень, прислів’їв та приказок, готуватиме матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українську пісню: «Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого...» «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!..» «Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу».

Василь Афанасійович Гоголь-Яновський, батько письменника Марія Іванівна Гоголь-Яновська (нар.Косяровська), мати письменника Будинок лікаря М.Я.Трохимівського у Сорочинцях, де народився М.Гоголь

Полтавське повітове училище. Тут Гоголь навчався у 1818 – 1819 рр. Ніжинська гімназія вищих наук. Гоголь отримує освіту протягом 1821 – 1828 рр.

Пам'ятник М. В. Гоголю в Миргороді Ще в студентські роки, глибоко переймаючись соціальними негараздами, внутрішньо противлячись найрізноманітнішим виявам зла, вболіваючи за всю державу і свою «милу Україну», М.Гоголь настроювався на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства». Загалом же всю творчість великого письменника було спрямовано на «очищення серця», «розуміння серцем», щоб досягти хоч якоїсь подоби суспільної гармонії. «Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага», — писав палко настроєний на самопожертву юнак.

Департамент наділів у Петербурзі, де служив Гоголь у 1830 – 1831 рр. У 1828 році М.Гоголь переїжджає до Петербурга. Там у 1829 р. він публікує свій перший твір — поему «Ганц Кюхельгартен». Через рік у журналі «Отечественные записки» з’являється повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Романтична спрямованість, опоетизованість життя надавали творам М. Гоголя особливого колориту. Особливо привабливим був ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного, що неминуче справляло враження на читача, захоплюючи його уяву. Туга за батьківщиною, за мальовничою Україною, змусила М.Гоголя наприкінці 1833 року клопотатися про місце професора історії в Київському університеті св. Володимира. У цей же час він працює над книгами «Арабески», «Миргород» (1835 р.). Розраду від нездійснених планів письменник шукав і знаходив у творчості. Тепер він остаточно пориває з педагогічною діяльністю. «...вже не дитячі думки, не обмежене коло моїх знань, а високі, сповнені істини й жахливої величі думки хвилювали мене».

Мемориальна дошка, встановлена на via Sistina в Риме на будинку, де мешкав Гоголь. Напис по-італійському: Великий руський письменник Микола Гоголь жив у цьому будинку з 1838 по 1842, де створював і писав свій шедевр. Дошка встановлена зусіллями письменника П. Д. Боборикіна Дім А. И. Тализіна на Никитському бульварі, де останні роки жив і працював Гоголь; тут був спалений 2 том «Мертвих душ», тут спочив письменник З другої половини 30-х років подальший розквіт таланту М.Гоголя пов’язаний з його драматургією. Етапною навіть в історії театру стала його соціальна комедія «Ревізор» (1836 р.) Невдовзі після прем’єри п’єси М.Гоголь виїжджає на досить тривалий час за кордон. Він відвідує Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. У 1842 році з’являється друком знаменита поема-роман «Мертві душі». Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе в Істині. Прямим підтвердженням тому було видання «Вибраних місць з листування з друзями» (1847 р.). У 1848 році письменник повертається на батьківщину, посилено працює над другим томом «Мертвих душ», але незадовго перед смертю спалює рукопис. Тяжка хвороба обірвала життя неповторного майстра слова 21 лютого 1852 року. 

Могила Н. В. Гоголя в Свято-Даниловском монастыре, рисунок сделан В. А. Евдокимовым-Розанцовым. 1886 год Бюст на могиле Н. В. Гоголя на Новодевичьем кладбище. 2009 год Восстановленный в 2010 году крест на могиле Н. В. Гоголя на Новодевичьем кладбище. Портрет Гоголя роботи О. Іванова Портрет Гоголя роботи Ф. Мюллера

М. Гоголь біографія для дітей 1809, 20 березня (1 квітня) – У Великих Сорочинцях (Полтавська губернія Миргородського повіту) народився Гоголь. 1818-1819 – навчається в повітовому училищі міста Полтави 1820-1821 – Письменник живе у полтавського педагога Г. Сорочинського і старанно з ним займається. 1821-1828 – Навчання в Ніжинській гімназії. 1825 – Помер батько Гоголя (В.А.Гоголь-Яновський). 1828 – Після закінчення навчання Гоголь переїжджає до Петербурга. Письменник відчуває серйозну нестачу коштів; працює під псевдонімом В.Алов і видає твір «Ганс Кюхельгартен». 1829 – Він їде в Німеччину і створює твір «Італія». 1830 – Пише повість «Басаврюк, або Вечір напередодні Івана Купала». 1830-1831 – Зближується з В. Жуковським і О. Пушкіним, це впливає на його подальшу літературну долю. 1831-1832 – Гоголь створює «Вечори на хуторі біля Диканьки».

1831-1835 – Працює викладачем в патріотичному інституті. 1834-1835 – Отримує посаду ад’юнкта в Петербурзькому університеті. 1834 – Стає учасником Товариства любителів російської словесності, яке було організоване в Московському університеті. 1835 – Гоголь друкує дві збірки творів «Арабески» і «Миргород», що включає в себе твори «Тарас Бульба», «Старосвітські поміщики», «Вій» і т.д. 1835-1842 – Початок роботи над першим томом «Мертві душі». 1836 – опублікована комедія «Ревізор»; починаються її перші постановки в Петербурзькому і Московському театрах; їде за кордон (Німеччина, Франція, Швейцарія і Рим). 1839 – Повернення в Москву; публікація твору «Мертві душі» і повісті «Шинель». 1848 – Паломництво по Святій Землі (Єрусалим). 1851 – Гоголь їде в Москву, де зупиняється в будинку свого старого друга А. Толстого. 1852 13 лютого – знищення другої книги «Мертвих душ». 1852, 21 лютого (4 березня) – Смерть Гоголя в Москві. Джерело: https://dovidka.biz.ua/mikola-gogol-korotka-biografiya/

Збірка “Вечори на хуторі біля Диканьки” У вересні 1831 вийшла у світ перша, а в березні 1832 року - друга частина «Вечорів», що відразу поставили Гоголя в ряд першокласних російських письменників. О. С. Пушкін дав захоплений і разом з тим проникливий відгук про «Вечори», зазначивши їх оригінальний гумор, поетичність, демократизм: «Зараз прочитав "Вечори на хуторі біля Диканьки". Вони здивували мене. Ось справжня веселість, щира, невимушена, без манірності. А місцями яка поезія! Яка чутливість!» До збірки увійшли 2 передмови і 8 повістей («Сорочинський ярмарок», «Вечір напередодні Івана Купала», «Майська ніч, або Утоплена», «Пропала грамота», «Ніч перед різдвом», «Страшна помста», «Іван Федорович Шпонька та його тітонька», «Зачароване місце»). Завдання: Прочитайте передмову до І частини збірки (вибірково). «Це що за диковина: Вечори на хуторі біля Диканьки? Що це за вечори? І шпурнув у світ якийсь пасічник! Слава тобі господи! Ще мало обскубли гусей на пера та перевели ганчір'я на папір! Ще мало народу, усякого звання й наброду, перекаляло пальці в чорнилі! Надав же чорт і пасічникові потягтися слідом за іншими! Справді, друкованого паперу розвелося стільки, що й не придумаєш швидко, що б таке загорнути в нього"…

У нас, мої люб'язні читачі, — не в гнів вам сказати (ви, може, й розсердитесь, що пасічник говорить з вами запросто, немов з якимось сватом своїм або кумом), — у нас, на хуторах, ведеться здавна: тільки-но закінчаться роботи на полі, мужик залізе відпочивати на всю зиму на піч, і наш брат приховає своїх бджіл у темний льох, коли ні журавлів у небі, ні груш на дереві більш не побачите, тоді, як тільки вечір, уже напевно десь в кінці вулиці жевріє вогник, сміх і пісні чути здалеку, дзенькає балалайка, а часом і скрипка, гомін, шум… Це у нас вечорниці!.. А найкраще, як зіб'ються всі тісною купою та почнуть загадок загадувати, або просто правити теревені. Боже ти мій! Чого тільки не розкажуть! Відки старовини не викопають! Якого жаху не нанесуть! Та ніде, може, не розказувано було стільки диковин, як на вечорах у пасічника Рудого Панька. За що мене миряни прозвали Рудим Паньком — їй-богу, не скажу вам. І волосся, здається, у мене тепер скоріше сиве, ніж руде. Та в нас, не зводьте гніватись, такий звичай: як дадуть кому люди якесь прізвисько, так і на віки вічні залишиться воно…   От, наприклад, чи знаєте ви дяка диканської церкви Хому Григоровича? Ех, голова! А які історії вмів він розповідати! Дві з них знайдете в цій книжці… Еге, от було і забув найголовніше: як будете, панове, їхати до мене, то прямісінько їдьте стовповим шляхом на Диканьку. Я навмисне й виставив її на першому листку, щоб швидше добралися до нашого хутора. Про Диканьку ж, гадаю, ви наслухалися доволі. Бо й те сказати, що там дім кращий якогось там пасічникового куреня. А про сад і казати нічого: у Петербурзі вашому, певно, не знайдете такого. А приїхавши у Диканьку, спитайте тільки першого, який і рішиться назустріч, хлопчика, що пасе в замазаній сорочці гусей: "А де живе пасічник Рудий Панько?" — "А от там!" скаже він, показавши пальцем, і, коли хочете, доведе вас до самого хутора.» — Хто видавець повістей? — Хто є автором історій, на думку пасічника? — Навіщо пасічник розповідає в передмові, як проїхати на хутір біля Диканьки?  

Короткий переказ змісту повісті У Диканьці настає ніч перед Різдвом. З труби одного будинку на мітлі вилітає відьма і починає збирати в рукав зірки з неба. Поруч з нею в небі показується чорт, який хватає гарячий місяць і ховає його собі в кишеню. Таким шляхом чорт хоче помститися сільському ковалю і живописцю Вакулі, який намалював в церкві неприємну для нього картину про вигнання нечистого з пекла. Вакула палко закоханий в Оксану, дочку козака Чуба. Ніч перед Різдвом Чуб збирається провести за кутьою у дяка, Вакула ж чекає, коли Оксана залишиться вдома одна без батька, щоб прийти і зізнатися їй у коханні. Але чорт, викравши з неба місяць, занурює Диканьку в пітьму з розрахунком, що ця темрява змусить Чуба залишитися вдома і зіпсує плани коваля. Однак Чуб все ж відправляється на частування до дяка. Юна Оксана, коли провела батька, дивиться в дзеркало, зайвий раз переконуючись в свій чудовій красі. У її хату входить Вакула. Він каже Оксані про свою любов, проте примхлива кокетка тільки сміється над ним. Гаряче пояснення перериває несподіваний стукіт у двері. Незадоволений цією перешкодою Вакула виходить з дверей з наміром нам'яти непроханому гостю боки. У хату стукає не хто інший, як її господар, Чуб. Чорт, підступний ворог Вакули, влаштував на його шляху заметіль, яка все ж змусила батька Оксани залишити думку про кутю у дяка і повернутися додому. Але через сильний сніг Чуб не цілком впевнений, що стукає у власну хату, а не в чиюсь чужу. І Вакула, що вийшов на стук, посеред хуртовини не впізнає Чуба. Він велить йому забиратися, і ледве не дав стусанів. Помилково вважаючи, що хата дійсно не його, Чуб вирішує провести залишок ночі перед Різдвом у матері Вакули, Солохи, з якою він давно крутить любовні шури-мури.

Гоголь повідомляє читачеві, що мати Вакули, Солоха, і є та відьма, яка крала зірки з неба. Тепер вона знову спускається на мітлі в трубу своєї хати. За нею слідує чорт, який не проти поспілкуватися з Солохою. Раптом Солоха чує стукіт у двері. Вона спішно ховає чорта в стоячий на підлозі мішок, а в хату входить сільський голова, але побачення з головою незабаром перериває новий стук. Солоха ховає голову в інший мішок. В гості прийшов дяк Осип Никифорович. Однак і дяка майже відразу доводиться ховати. Найбажаніший гість – вдовець Чуб, чиє багатство планувала прибрати до рук Солоха, теж вліз у мішок. Останній гість – козак Свербигуз, був занадто великим для мішка, тому Солоха вивела його у город, щоб вислухати, нащо він прийшов. Вакула оглядає хату і вирішує, що стоять посеред неї мішки повні сміття, яке треба викинути. Силач-коваль звалює мішки собі на спину і виходить на вулицю, де в ніч перед Різдвом хлопці та дівчата займаються колядками: співають під вікнами односельців веселі пісні, отримуючи в нагороду їжу або трохи грошей. Глузлива Оксана, щоб пожартувати над Вакулою, обіцяє вийти за нього заміж, якщо він дістане їй черевички (чобітки), які носить сама цариця. Обурений Вакула вирішив звести рахунки з життям, але, схаменувшись, пішов за порадою до запорожця Пацюка, який має в селі репутацію знахаря, пов'язаного з нечистою силою. Пацюка він застає за поїданням вареників та галушок, які самі стрибають до нього в рот. У відповідь на прохання Вакули про сприяння диявола для приворожування Оксани Пацюк натякає, що чорт сидить у нього самого за плечима. Вийшовши на вулицю, Вакула виявляє чорта в мішку і загрозою перехрестити змушує нести на собі по повітрю в Петербург до цариці.

У Диканьці односельці розв'язують кинуті ковалем мішки, звільняючи з них гостей Солохи (в описі Гоголя це супроводжується комічними сценами). Вакула ж з чортом прилітають в блискучу від ілюмінації столицю. Коваль знаходить там земляків-запорожців, які збираються на прийом до цариці. Він ув'язується йти разом з ними. Гоголь описує блискучу аудієнція малоросіян у Катерини II в присутності Потьомкіна і Фонвізіна. Посеред прийому Вакула валиться цариці в ноги і просить "для своєї жінки" черевички з царської ноги. Розсміявшись від його наївності, Катерина наказує принести черевички. Схопивши їх, Вакула верхи на чорті поспішає назад в Диканьку. Там вже дивуються його раптового зникнення. Йде чутка, що коваль чи то повісився, чи то втопився. Дізнавшись про це, Оксана весь залишок різдвяної ночі шкодує Вакулу – і від цієї жалості в її серці розгорається любов до нього. Прилетівши в Диканьку і прогнавши чорта, Вакула з черевичками та іншими подарунками йде свататися до Оксани, яка вже готова вийти за нього і без них.

Виявлення читацьких вражень - Ваші враження від прочитаного. - Які епізоди сподобалися найбільше? - Хто з героїв викликав у вас симпатію? - Чи передивилися ви кінофільм О. Роу 1961 року? - Чи збігається прочитане у повісті із зображеним у кінофільмі? - Чи варто читати повість у повному обсязі? - Що втрачає скорочений текст твору? - Чи можете ви вже зараз визначити основні сюжетні лінії твору?

Герої повісті Завдання 1: поділити героїв повісті на головних і другорядних. Чорт, Солоха, козак Чуб, козак Свербигуз, коваль Вакула, дяк Йосип Никифорович, Пузатий Пацюк, Потьомкін, цариця, архієрей. Завдання 2: зі списку слів виберіть ті, які відповідають образам головних героїв твору, завдання виконайте у вигляді гронування. Визначте, які герої проявляють протилежні риси характеру. Сміливість, хитрість, розум, підступність, боягузтво, богобоязливість, слабкість, вірність, скромність, мстивість, мінливість, гордість, себелюбство, користолюбство, гостинність.

Фантастика і реальність у повісті Зачитайте або назвіть епізоди, в яких описуються фантастичні події. Назвіть фантастичних і реальних героїв повісті. Висновки. Поряд з реальними героями в повісті присутні й фантастичні. Деякі герої, наприклад, Пацюк, виглядають, як звичайні люди, але здатні здійснювати фантастичні дії. Двоїсту природу має і Солоха, здатна перевтілюватися в відьму.

Народні традиції і звичаї у творі 1. Зачитайте рядки, в яких описуються обряди українського народу, пов'язані зі святкуванням Різдва. 2. Які з описаних Гоголем звичаїв збереглися до наших днів? Чи знаєте ви колядки? Прочитайте українські та російські колядки, відомі вам. Висновки. Гоголь з любов'ю описує обряди українського народу, його побут і звичаї, використовує безліч українських слів, не переводячи їх на російську мову, щоб донести до читача всю красу, атмосферу свята на рідній письменнику Україні.

Порівнюємо повісті М. Гоголя і Ч. Діккенса Особливості «різдвяної» повісті: - дія відбувається напередодні Різдва; - термін дії події - одна ніч; - різдвяна ніч дарує чудо - перетворює героїв (Скрудж перетворюється на доброчесну людину; Оксана закохується у Вакулу; Чуб «прозріває» по відношенню до Солохи); - фантастичні герої та події; - щасливий фінал. З дитинства ми очікуємо дива в морозну зимову ніч Різдва і воно приходить - принамні, в чудових книгах Ч. Діккенса і М. Гоголя.

Домашнє завдання Прочитайте статтю підручника (сс. 104 – 106). Дізнайтеся про вплив збірки М. В. Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки” на українську й російську культуру. За бажанням створить презентацію.