Презентація до уроку: «Мольєр. ,,Тартюф’’. Позакласне читання».

Тема уроку: «Мольєр. ,,Тартюф’’. Позакласне читання ». Візгалова Наталія Борисівна, вчитель зарубіжної літератури ліцею №21 м. Житомира. Зарубіжна література. 8 клас

Мольєр. «Тартюф»Позакласне читання №4. 8 клас

«Тартюф» (1664 рік)«Тартюф» – комедійна п’єса Мольєра, 1664 року. У ній Мольєр піддав нещадній критиці найбільш огидні людські пороки: лицемірство, спрагу наживи, підлість, дурість, хтивість, егоїзм, боязкість. Літературний напрямок: класицизм з елементами реалізму. Жанр: комедія.

“Тартюф”. Сюжет твору. Дія відбувається в Парижі, в будинку Оргона. У довіру господареві будинку втирається молодий чоловік на ім’я Тартюф. Пан Оргон дивиться на гостя як на диво: молодий, вчений, скромний, благородний, побожний, безкорисливий. Домочадців, що намагаються довести йому, що Тартюф зовсім не такий святий, як намагається показати себе, Оргон вважає невдячними, загрузлими в гріхах людьми. Справжня сутність Тартюфа виявляється лише тоді, коли Оргон необачно доручає йому на зберігання касу заколотників і переписує на нього будинок і свої капітали. Лише дивовижне втручання короля, що за п’ять хвилин до фіналу наводить справедливість (Тартюф покараний, Оргон прощений, його родині повернуті будинок і майно), дозволяє п’єсі залишитися комедією.

“Тартюф”. головні героїТартюф – лицемірний священник, шахрай та ошуканець. Оргон – чоловік Ельміри, добродушний і довірливий, що потрапив під вплив шахрая Тартюфа. Ельміра – дружина Оргона, мудра та терпляча жінка. Даміс – син Оргона, запальний молодик. Маріана – дочка Оргона, наречена Валера, спокійна та боязка дівчина.

“Тартюф”.  Персонажі твору. Пані Пернель – мати Оргона. Валер – молодий чоловік, закоханий у Маріану. Клеант – брат Ельміри, шурин Оргона. Доріна – покоївка Маріани, яка всіляко опікується своєю пані. Фліпота – служниця пані Пернель. Пан Лояль – судовий пристав (фр. Loyal, законний). Мольєр навмисне дає це ім’я людині, підкупленому Тартюфом.

Герой – носій однієї риси. Кожен з героїв комедії є носієм однієї, домінуючої риси характеру. У цьому поділі персонажів на позитивних і негативних виявляють себе головні риси класицизму – літературного напряму, що не припускає психологічного розвитку характерів.

Головний герой - Тартюф Головний герой – Тартюф – постає перед читачем як образ, позбавлений яких би то не було людських достоїнств. Уявний священник є вмістилищем цілого сонму пороків: він палає пристрастю до дружини свого благодійника, він не гребує пограбувати того, хто дав йому стіл і дах, нарешті, він не боїться ні земної влади, ні небесного суду, грішачи і перед людьми, і перед Богом. Життєвий девіз Тартюфа: «Гріши тихо, і все зійде тобі з рук!».

Доріна – покоївка Маріани. Мерзенному шахраю в комедії протиставлена покоївка Маріани, Доріна – дівчина розумна і жвава на мову. Їй одній протягом усіх п’яти дій вдається хоча б на словах протистояти Тартюфу.

Сімейство ОРГОНІнші персонажі не можуть впоратися з Тартюфом цілою сім’єю:голова знатного сімейства Оргон – занадто легковірний і дурний, щоб розглядати чужу підлість; його син Даміс – не в міру рвучкий і гарячий; його дочка Маріана – навпаки, боязка і сором’язлива; його дружина Ельміра воліє займати відсторонену життєву позицію і не хвилюватися через такі дрібниці, як чужа любов і підлість. Брат Ельміри, Клеант, як і більшість дворян, чесний і розумний, але позбавлений внутрішнього дару переконання. Наречений Маріани Валер, як людина благородна, навіть і не думає про те, щоб вивести Тартюфа на чисту воду, адже він тим самим втрутиться у справи чужої сім’ї.

Головна проблема у творіКожен з героїв комедії до самого кінця веде себе так, немов не сміє повірити в неймовірне лицемірство мнимого святого і непрохідну дурість його покровителя Оргона. Коли у фіналі сім’я опиняється на межі розорення і арешту, тільки втручання короля розрубує мережу злісних інтриг Тартюфа. У цій розв’язці Мольєр виявляє себе як справжній класицист: він наділяє монарха цілим рядом достоїнств – правдолюбством, прозорливістю, загостреним почуттям справедливості, любов’ю до добра. У якомусь сенсі король стає в комедії Мольєра Богом, ім’ям якого прикривається Тартюф, щоб домогтися бажаного багатства і жінки.

Особливості жанру твору. Комедійний жанр не заважає «Тартюф» органічно входити в класицистичну систему творів. Герої «Тартюфа» – це не піднесені герої високих класицистичних жанрів, це звичайнісінькі люди, що живуть своїм маленьким, приватним життям, але не стають від цього менш цікавими.

Правило трьох едностей До числа класицистичних рис у «Тартюфі» належить і принцип трьох єдностей – часу, місця і дії. Художній час комедії не перевищує доби. Художній простір обмежений будинком Оргона, куди при необхідності приходять всі інші персонажі. Сюжет «Тартюфа» розвивається на «єдиному подиху»: події змінюються настільки природно, наскільки це взагалі можливо. При цьому композиція твору відрізняється особливою оригінальністю: у першій дії глядач знайомиться з проблемою під назвою «Тартюф» зі слів сім’ї Оргона, у другій дії стає свідком того, наскільки згубним є вплив уявного святого на життя знатного сімейства, у третій – нарешті, з’являється сам Тартюф і виявляє свою справжню суть перед Дамісом, в четвертій дії – Оргон переконується в підлості Тартюфа, у п’ятій настає довгоочікувана розв’язка, що починається з трагедії і закінчується стандартним для класицизму фіналом – торжеством добра над злом.

антиклерикальні ідеїОсобливе місце в «Тартюфі» займають антиклерикальні ідеї. Під лицем головного лиходія комедії ховається добре знайомий багатьом (і сучасникам Мольєра, і людям XXI століття) образ хитрого і жадібного до життєвих задоволень ченця, який лише прикривається вірою для вчинення своєї підлості. Спочатку Тартюф і був священиком, але під впливом незадоволених релігійників Мольєр змінив його образ на мирський, зробивши героя просто «благочестивою людиною». За влучним зауваженням Доріни, Тартюф – не один такий брехливий громадський персонаж: знайома пані Пернель, якась старенька Оранта, що не грішить просто тому, що вже вийшла з того віку, коли могла б це робити. Шурин Оргона, Клеант, поводиться в комедії як істинний віруючий: він періодично намагається оперувати основними християнськими положеннями, що дозволяють йому викривати лицемірство Тартюфа і дурість Оргона. Ось тільки останній занадто засліплений уявною святістю свого кумира, а перший – занадто хитрий, щоб попастися на вудку чесної людини.

Висновки. Комедія «Тартюф» мала велике соціальне значення. У ній Мольєр змальовував не приватні родинні стосунки, а щонайшкідливіший суспільний порок — лицемірство. У «Передмові» до «Тартюфа», важливому теоретичному документі, Мольєр пояснює сенс своєї п’єси. Він затверджує суспільне призначення комедії, заявляє, що «завдання комедії — батожити пороки, і виключень тут бути не повинно. Порок лицемірства з державної точки зору є одним з найнебезпечніших за своїми наслідками. Театр же володіє можливістю протидіяти пороку». Саме лицемірство, за визначенням Мольєра, основний державний порок Франції його часу, і стало об’єктом його сатири.

Літературний твір як зброя. Мольер змалював глибоку картину того, що відбувалося у Франції. Лицеміри типа Тартюфа, деспоти, донощики і месники, безкарно панують в країні, творять справжні злодійства; беззаконня і насильство — ось результати їх діяльності. Мольєр змалював картину, яка повинна була налякати тих, хто володів країною. Про значення «Тартюфа» для самого драматурга можна судити вже по тому, як довго і наполегливо він відстоював п’єсу, скільки душевних і фізичних сил витратив на протистояння тим, хто на неї “озброївся”. Не раз він ставав об’єктом наклепу і брудних пліток ворогів, яких чіпляла його творчість.«Тартюф» став для Мольєра, так мовити, літературною зброєю.

Використані джерела Dovidka.biz.ua. ВНЗШКОЛАКОРИСНЕ“Тартюф” аналіз. https://dovidka.biz.ua/tartyuf-analiz Dovidka.biz.ua. ВНЗШКОЛАКОРИСНЕ“Тартюф” сюжет та проблематика. https://dovidka.biz.ua/tartyuf-analiz-tvoru https://flomaster.club/72554-tartjuf-illjustracii.html