Презентація до уроку на тему : Цикл «Мисливські усмішки». Майстерне змалювання рідної природи та заклик до її збереження в усмішках «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки».
Портфоліо письменника. При народженні: Павло Михайлович Губенко. Псевдонім: Остап Вишня. Дата народження: 1 (13) листопада 1889 У 2014 р. – 125 річниця з Дня народження. Місце народження: хутір Чечва, неподалік містечка Грунь на ПолтавщиніДата смерті: 28 вересня 1956 (66 років)Місце смерті: Київ. Національність: українець. Мова творів: українська Рід діяльності: прозаїк. Жанр: оповідання, гумореска, усмішка
Тестові завдання:1. Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні: А )Павло Грабовський; Б) Олег Ольжич; В) Павло Губенко2. Остап Вишня народився: А) с. Чаплинка на Херсонщині; Б) Носівка на Чернігівщині; В) На Полтавщині в хуторі Чечва.3. Малого Остапа відправили до школи пізнавати науки А) У 5 років; Б) У 6 років; В) У 12 років.
7. На перешкоді до закінчення Київського університету стало: А) відданість літературі ;Б) смерть батька; В) нестача коштів8. Перший друкований твір: А) «Моя автобіографія»; Б) «Демократичні реформи Денікіна»; В) «Зенітка».9. Уперше з’явився псевдонім «Остап Вишня»: А )У газеті «Селянська правда»; Б )«Зоря»; В )«Вільний голос».
10. Гумореска «Моя автобіографія» була надрукована : А) У журналі «Книгоспілка» ;Б )У журналі «Слово»; В) У журналі «Село і люди».11. Слова з гуморески Остапа Вишні «У мене немає жодного сумніву в тому, що я народився… мати сказала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку» належать: А) Діду Свириду з гуморески «Зенітка»; Б )Остапу Вишні з гуморески «Моя автобіографія»;В) Остапові Вишні з гуморески «Сом».12. Остап Вишня був письменником: А) Реалізму; Б) Романтизму ;В )Гумористично-сатиричного жанру.
Комічне — результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного — потворному, низького — піднесеному, внутрішньої пустоти — зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. Комічне, як і будь-яке естетичне явище, є соціальним. Воно перебуває не в об’єкті сміху, а в тому, хто сприймає протиріччя як комічне. Комічне пов’язане із загальною культурою людини.
ТЛ: Фейлетон — це художньо-публіцистичний жанр, у якому комічна сутність негативних явищ і ситуацій дійсності розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми з використанням авторських та фольклорних комічно-сатиричних образів. Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, уведений в українську літературу Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки — у поєднанні побутових замальовок із частими авторськими відступами, у лаконізмі й дотепності.
Герой «Мисливських усмішок»: Він є й оповідачем — трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у поверненні додому — здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.
Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола. Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.
Усмішки, в яких мисливські успіхи передбачаються як можливі, а реально – це сатира на браконьєрів («Дика коза»), владоможних звіроловів («Бенгальський тигр»)Усмішки, пройняті поезією не стільки власне полювання, як самого виходу на природу, пізнавання її незбагненного буття («Вальдшнеп», «Перепілка»)Усмішки ознайомлювального характеру, в яких автор, вдаючись до гумористично-жартівливих та іронічних порад, з неабиякою дотепністю та винахідливістю відкриває "секрети" полювання, риболовлі, веде мову про особливості мисливської зброї ("Заєць", "Ружжо“, “ Сом”, “Як варити і їсти суп із дикої качки”). «Мисливські усмішки»1958 р.
«Мисливські усмішки»1958 р. Тема: розповідь про полювання на диких качок, про веселі мисливські пригоди, що супроводжують це полювання .Ідея: заклик любити й берегти природу, утвердження думки про нерозривний зв’язок людини і природи. Жанр: усмішка. Гасло, з яким Остап Вишня ходив на полювання: «Хай живуть зайці!»
Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання:«Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так — чоловiка з п’ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi…».
Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я:«Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… це ввечерi… А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починає на свiт благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…».
Найцікавіші моменти качиного полювання: це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя. Спільна для всіх мисливських оповідань риса – це те, що всі вони – факти, що все це насправді було, що: «розкажу, то не повірите, але це – факт!»
«Сом»Тема: змалювання картин природи на річці Оскіл, розповідь про неймовірні бувальщини, що трапляються з рибалками; гумористична розповідь про сома,що жив у річці Оскіл і міг з`їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера. Ідея: оспівування краси природи рідного краю, виховування бережливого ставлення до неї. Жанр:усмішка
Композиція : Усмішка складається з чотирьох частин: у першій оповідач запрошує читача побувати на Осколі й помилуватися краєвидами цієї річки; у другій частині дід Панько застерігає бути обережним біля ковбані, у якій живе величезний сом; у третій частині йдеться про сома,який тягав за собою моторного човна; у четвертій герой-оповідач розповідає про те,чим живляться соми і як їх ловити.