Презентація до уроку на тему: Інтимна лірика Ліни Костенко. Має на меті ознайомити учнів з інтимною лірикою Ліни Костенко, допомогти усвідомити ідейно-художнє багатство, естетичність, філософічність її поезії, дати учням можливість заглибитись у художній світ любовної лірики поетеси.
Троянда. Це улюблені квіти творчих натур; сильні, вольові люди,що заради кохання готові на будь-які вчинки. Невпевнені в собі люди недолюблюють троянди. Айстри. Їх любять люди,що обожнюють свою роботу, мають цікаві хобі; досить часто схильні до песимізму, меланхолії, паніки. У коханні дуже віддані. Гвоздики. Улюблені квіти життєлюбів, реалістів. Ці люди завжди йдуть у ногу з часом, люблять бути в центрі уваги; може, трохи далекі від романтизму, але постійні в своїх почуттях.
Нарциси. Подобаються людям, що готові принести себе в жертву заради коханої людини. Дуже турботливі, віддані, часто живуть інтересами близьких. Ромашка. Люди з тендітною, роматичною душею; досить часто з неврівноваженою психікою, настроєм; вірять у прикмети, і це частенько збурює їх почуття. Бузок. Пристрасні, життєрадісні люди, що постійно шукають задоволень та розваг. Завжди бажані в компаніях. Але не постійні як у настроях, так і в почуттях.
Творчість. Збірками «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) заявила про себе як поет-шестидесятник. Книжка «Мандрівки серця» (1961) поставила ім'я поетеси у ряд найяскравіших майстрів української поезії. Книги Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989), «Берестечко» (1999, 2010) стали вершинними явищами сучасної української поезії. Перу поетеси належать також збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987), сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна» (1993), переклади з польської та інших мов, низка літературознавчих розвідок, що є високими взірцями української критичної думки.«Записки українського самашедшого»(2010) — перший прозовий роман видатної поетеси.
Нагороди та преміїПочесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». Почесний доктор Львівського національного університету. Почесний доктор Чернівецького національного університету (2002). Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»)Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000). Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»Відзнака «Золотий письменник України», 2012. У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Редлиха Шимона та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча. У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.
Ліна Костенко – особисте життя Чоловіки: Єжи-Ян Пахльовський (1930–2012), польський письменник, однокурсник Л. Костенко під час навчання у Московському літературному інституті імені О. Горького. Цвіркунов Василь Васильович, керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х р. Діти: Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог Цвіркунов Василь Васильович-молодший (народився 28 травня 1969 року), програміст.
Схема (орієнтовна) аналізу віршованого твору. Автор, назва твору (алегорична, символічна, метафорична, сюжетна, образна тощо)Які життєві обставини дали поштовх для написання твору (якщо відомо)Тема та ідея поезіїЖанр (патріотична, громадянська, інтимна, пейзажна, філософська тощо)Ліричний герой. Настрій (мажор, мінор)Художні засоби. Віршований розмір, рима. Його актуальність; почуття, навіяні поезією
СВІТЛИЙ СОНЕТЯк пощастило дівчинці в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози - це квітуча вишенька, що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: хлопчина їй не відповів взаємністю. І то чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу неподільчиву. Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
Теорія літератури. Сонет — ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, тобто з двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцин) тернарного римування за основною схемою (abab abab bbd bbd), хоча можливі й інші конфігурації рим.
«СВІТЛИЙ СОНЕТ» Аналіз. Тема: Розпач від неподільного першого почуття кохання.Ідея: Любов - безсмертне почуття. Вид лірики: інтимна лірика. Жанр: сонет. Віршовий розмір: ямб, римування : перехресне.“Світлий сонет” : сонет – бо витонченість його форми відповідає поважній темі; світлий – бо він про юність , найщасливішу, найсвітлішу для кожного пору життя. Поетеса називає дівчину "квітучою вишенькою". Романтична дівчинка ще не розуміє, що її дівочі почуття, які прокинулись у ній, хай і без взаємності, — це і є велике щастя людської весни, яка промайне вишневим цвітом і розтане невловимо. У чому ж щастя сімнадцятирічної юнки, яка сумує - ридає над нерозділеним коханням ? Щастя і печаль водночас. Побудовано на парадоксі. Вона щаслива, бо пережила глибоке духовне очищення: покохавши, піднялася над власним ego, стала незмірно багатшою, душевно щедрішою, навчилася дарувати своє тепло іншим. Світло — це ранок життя, юність, це пробудження першого кохання. Проте для молодої героїні перше кохання виявилося непростим, без взаємності. Нерозділене кохання супроводжують щастя і печаль водночас. Сімнадцятирічна дівчинка ридає — для неї це велика трагедія. Злива почуттів характеризується словами на означення горя — «сумна», «печаль», «ридає», «сльози», «неприємність». Лірична героїня по-іншому, з висоти життєвого досвіду оцінює нерозділене кохання — вона певна, ще душа дівчинки вивищилась, стала незмірно багатшою, пережила глибоке емоційне очищення, тому й використовується відповідна лексика: «це ще не сльози», «пощастило дівчинці». Попереду в неї справжні випробування, тривоги, гіркі розчарування, але це невідомо юнці. Вона певна, що душа дівчинки стала багатшою. Анiтрохи не сумно, що дiвчина печальна, бо ця печаль - вісник нового, справжнього, глибоко кохання. Це велике щастя. Неперевершено Лiна Костенко оспiвує безсмертне почуття - Любов.
Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю...
«Я вранці голос горлиці люблю» Аналіз Тема: любов ліричної героїні до оточуючих її дрібниць, таких як спів горлиці, що насправді предає її ностальгію за прежитим. Ідея: допомогти зрозуміти про вагомість власниих почуттів до справді важливих речей Літературний рід: лірика Жанр:ліричний вірш Вид лірики: інтимна, пейзажна Віршовий розмір: ямб Художні засоби: Анафора : Я вранці голос горлиці люблю. Епітети: скрипуч гальма; несказанний камертон; ясні зорі; тихі води; гілочка тернова; дивний зойк;Метафора: зойк слова. Символ: гілочка тернова. Рефрен: Я вранці голос горлиці люблю.
Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла,А розум спав, довірливий Самсон. Тепер пора прощатися нам. Будень. На білих вікнах змерзли міражі.І як ми будем, як тепер ми будем?!Такі вже рідні і такі чужі. Ця казка днів – вона була недовгою. Цей світлий сон – пішов без вороття. Це тихе сяйво над моєю долею! –Воно лишилось на усе життя.
Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. Гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова , як сонце, сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.
Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою,не ошукай і крил не обітни!Не допусти, щоб світ зійшовся клином,і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополинимважкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях,не розміняй на спотички доріг,бо кості перевернуться в гробницяхгірких і гордих прадідів моїх.І в них було кохання, як у мене,і від любові тьмарився їм світ.І їх жінки хапали за стремена,та що поробиш,— тільки до воріт. А там, а там... Жорстокий клекіт боюі дзвін мечів до третьої весни... Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.
Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік.
Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ — березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Образ Ліричної героїні інтимної лірики Ліни Костенко. Лірична героїня любовної лірики Ліни Костенко – немов би із минулого століття. Для неї любов явище духовно піднесене. Суто фізіологічні, еротичні мотиви – не для неї. І це не старомодність, а глибоке розуміння святості почуття. Ця жінка сумує за часом, коли їй поклонялися, коли вона могла розраховувати на силу своєї слабкості. Тож і сумує вона за втраченим. З іншого боку, лірична героїня Ліни Костенко – і в любові сильна духом, вольова людина. Адже тільки сильні можуть бути гордими і стриманими в коханні, не нав'язувати своїх почуттів, мужньо витримувати розлуку. Це дивовижна жінка, внутрішній світ якої повний пекучої ніжності й гордовитої самоповаги, пристрасті й цноти, мудрості й безоглядного шаленства. Лірична героїня тут найчастіше боїться пишних, гучних слів так само, як боїться слів порожніх. У інтимній ліриці Ліни Костенко жінка виступає шляхетною, інтелектуальною і високодуховною особистістю. Дуже часто вона наділена рисами середньовічної прекрасної дами.