Презентація до уроку "Трагізм творчої долі Тичини"

Трагізм творчої долі Павла Тичини

П. Г. Тичина. Ю. Лавріненко писав, що Тичину називали «то символістом, то імпресіоністом, то романтиком чи зводять характер його поезії до справді притаманної йому панмузичности, та проте він не вкладається в рами жодного «ізму».Історик літератури С. Єфремов так казав про поета:«Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи, i з цього погляду він самотній, стоїть ізольовано, понад напрямами, віддаючи данину поетичну всім їм – од реалізму до футуризму (“червоно-си  –зеле дугасто”), одинцем верстаючи свою творчу путь. Це привілей небагатьох – такий широкий мати діапазон... Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх поколінь надбання. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю... Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа».

Павло Тичина народився 23 січня 1891 року, в селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії, в Російській Імперії. Його охрестили 27 січня. Батько Павла, Григорій Тимофійович Тичина (1850–1906), був сільським дяком і одночасно вчителем у школі грамоти. Поет згадував: «У нашій хаті в першій кімнаті із земляною долівкою (а була ще й друга кімната, з дерев’яною підлогою) стояли дві довгі парти. На кожній парті сиділо душ по 10 або ж по 12 учнів. Не знаю, скільки мені тоді вийшло років, коли я однієї зими вже підсідав то до одного, то до іншого учня і якось швидко, непомітно для себе вивчився читати». Мати Марія Василівна (уроджена Савицька (1861—1915)). Павло Тичина мав 12 сестер і братів. Найвідомішим із братів у суспільному та науковому житті був Євген Тичина, який працював педагогом у Харкові.

Спочатку Павло вчився в земській початковій школі. Його вчителькою була Серафима Миколаївна Морачевська. За добре навчання вона подарувала Павлові декілька українських книжок. Серед них «Байки» Леоніда Глібова, оповідання Марії Загірньої (Грінченко) про шахтарів — «Під землею». Першій учительці поет присвятив поему «Серафима Морачевська» (залишилася незавершеною; уперше опубліковано 1968 року в № 9 журналу «Прапор»). Морачевська, оцінивши чудовий голос і слух хлопця, порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова. Крім того, дітей у хорах також навчали. Оскільки інших можливостей дати синові освіту Тичини не мали, вони прислухалися до поради вчительки.

Перша книжка поезій Павла Тичини з незвичайною назвою «Сонячні кларнети» (тоді писалося «Соняшні») вийшла друком у 1918 р. На обкладинці — соняшники. Кларнет — духовий інструмент. Назва його походить від латинського clavus, що означає «ясний». Так названо інструмент за його звук — чистий, ясний, бадьорий. Сонячні кларнети — музика сонця, а сонце — джерело всього живого, символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений у заго­ловок книжки цей незвичайний образ-символ якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Назва збірки — це поетичне вираження авторського розуміння гармоній всесвіту.«Сонячні кларнети» — збірка Тичини, яка стала епохальною книжкою поезій, про яку заговорила вся літературна Європа. В. Стус у книжці «Феномен доби» пише, що «компліменти були великі».

Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція Тичини, унікально виражена за допомогою поетичних засобів: звукових, зорових, формальних тощо. Під час сталінських репресій, щоб вижити, знищив свій геніальний дар і був змушений прославляти партію занепадає як поет і як ообистість

“Ви знаєте, як липа шелестить?” Ви знаєте, як липа шелестить. У місячні весняні ночі? —Кохана спить, кохана спить,Піди збуди, цілуй їй очі,Кохана спить…Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаєте, як сплять старі гаї? —Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов’ї…«Я твій»,— десь чують дідугани. А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Аналіз поезії “Ви знаєте, як липа шелестить?”Рік написання: 1911 Збірка: «Сонячні кларнети». Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш або елегія. Вид лірики: інтимна та пейзажна. Напрям: модернізм («кларнетизм»). Тема: вираження перших і тендітних емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя.Ідея: хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, уславлення гармонії. Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.«Ви знаєте, як липа шелестить…» перегукується з віршем “Чари ночі”.

Аналіз поезії “Ви знаєте, як липа шелестить?”Віршовий розмір: ямб Римування: перехресне. Художні засоби: епітети (місячні, весняні ночі, старі гаї); метафори (сплять гаї, вони все бачать крізь тумани); оксиморон (сплять старі гаї – вони все бачать крізь тумани); анафора (ви знаєте…); асонанс та алітерація; риторичні питання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»), риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!); синекдоха „дідугани” (дерева). Символи: небо – безмежжя; місяць – символ вічності, світла; зорі – символ кохання, радості; липа – символ жіночності, кохання; золотий колір – багатство, радість, життя.

“О панно Інно…”О,панно Інно, панно Інно!Я — сам. Вікно. Сніги…Сестру я Вашу так любив —Дитинно, злотоцінно. Любив? — Давно. Цвіли луги…О,панно Інно, панно Інно,Любові усміх квітне раз – ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги…Я Ваші очі пам’ятаю,Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий — я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів!І раптом — небо… шепіт гаю…О ні, то очі Ваші. — Я ридаю,Сестра чи Ви? — Любив…

Аналіз поезії“О панно Інно” Рік написання: 1915. Збірка: «Сонячні кларнети»). Рід: лірика. Жанр: ліричний вірш (інтимна лірика). Тема: звертання Павла Тичини до панни Інни зі своїми почуттями та спогадамиІдея: утвердження думки про непостійність і суперечливість кохання як великого почуття; своєрідна сповідь-звернення ліричного героя перед собою про свої почуття. Головна думка: передача ніжних та щирих почуттів. Намагання відкрити своє серце панні, яку кохає. Провідний мотив твору: туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього. Напрям: модернізм

Аналіз поезії“О панно Інно” Художні засоби: епітети (зимовий вечір); метафори (любові усміх квітне – ще й тлінно); порівняння (очі пам’ятаю, як музику, як спів); рефрен (О, панно Інно, панно Інно); авторські неологізми (дитинно, злотоцінно); персоніфікація  («шепіт гаю…); риторичне питання (…Сестра чи Ви?). Віршовий розмір: ямб. Римування: кільцеве. Символи: вікно – розлука, вічність; сніги – холод душі, смерть надії, самотність, безнадія; квітучі луги – розквіт кохання; небо – безмежжя, потяг до високого; блакитний колір – легкість, далечінь; золотий – багатство почуттів, радість, життя; білий – чистота і, в той же час, фатальність. Вірш присвячений першому коханню юного Тичини до Поліни Коновал, але оскільки дівчина не відповіла взаємністю, він, переживши нерозділене кохання, пише вірш і дарує Поліниній сестрі Інні.

Пам'яті тридцяти. На Аскольдовій могиліПоховали їх —Тридцять мучнів українців,Славних, молодих…На Аскольдовій могиліУкраїнський цвіт! —По кривавій по дорозіНам іти у світ. На кого посміла знятись. Зрадника рука? —Квитне сонце, грає вітерІ Дніпро-ріка…На кого завзявся Каїн?Боже, покарай! —Понад все вони любили. Свій коханий край. Вмерли в Новім ЗаповітіЗ славою святих. —На Аскольдовій могиліПоховали їх. Аскольдова могила

Аналіз вірша "Пам'яті тридцяти"Вірш “Пам’яті тридцяти” розповідає про події, що відбулися 29 січня 1918 року. Автор прославляє героїзм студентiв та учнiв, які билися під Крутами.  Рік написання: 1918 Літературний рід: лірика. Вид лірики: громадянська. Жанр: вірш-реквієм (твір, присвячений пам’яті померлих героїв)Тема: зображення самопожертви заради Батьківщини.Ідея: утвердження патріотизму і гуманізму, осудження жорстокості, терору, класової ненависті. Провідний мотив: самопожертва юних патріотів заради Батьківщини.

Аналіз вірша "Пам'яті тридцяти"Віршовий розмір: хорей. Римування: перехресне. Напрям: модернізм (символізм)Художні засоби: епітети (український цвіт, кривава дорога, коханий край); метафори (квітне сонце, грає вітер); риторичні оклики (на Аскольдовій могилі український цвіт!, Боже, покарай!); риторичні питання (На кого посміла знятись зрадника рука?, На кого завзявся Каїн?); рефрен (На Аскольдовій могилі); анафора (на Аскольдовій могилі). Символи вірша: сонце –  символ Всевидящого божества; осяяння; слави; величі; правосуддя; вітер – символ духу, невловимості; швидкості; шкоди, руйнації і водночас оновлення; Дніпро – символ України; долі народу; величі, нездоланності, слави; козацької волі, звитяги; священної ріки українців; кривава дорога — нещасливе майбутнє; Каїн – зрадник свого народу.

Перевір себе!

Дякую за роботу!