Українознавство-це сукупність багатьох знань про Україну і українство. Джерела фіксують, що ще в докиївськоруський період окреслилося п’ять центрів українознавства, автори яких висвітлювали: 1) образ Праукраїни в давньогрецькій культурі; 2) Україна у пам’ятках писемної культури римської доби; 3) візантійське бачення старожитньої України; 4) у східних середньовічних джерелах про геополітичне розташування та особливості України; 5) скандинавське бачення теренів України доби вікінгів.
ДАВНІ ПАМ’ЯТКИ ПРО УКРАЇНУ «Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану. Там розташовані місто й країна людей кіммерійських, Хмарою й млою повиті. Ніколи промінням ласкавим Не осяває їх сонце в блакиті ясній світлодайне,» – такою побачив праукраїнську землю славетний Гомер, згадуючи в одинадцятій пісні “Одіссеї” кіммерійців, держава яких охоплювала й частину нашого краю. Не лише природу, а й племена Північного Причорномор’я, їх звичаї описав автор поем “Аримаспея”, “Теогонія”, “Про Геракла” сучасник Креза та Кіра Арістей з Проконессу (548–545 рр. до н.е.). Як втілення духу свободи, творчості, знання зобразив Скіфські гори могутній драматург Есхіл у трагедії “Прометей закутий”. Скіфію, таврійську землю описав за дорученням Дарія Скилак Каріондський, роблячи наголос як на різнорідності племен цього краю, так і на тому, що “народом Савроматів керують жінки”.
Україна – етнос; Етнос – це стійка природно та історично сформована на певних територіях динамічна людська спільнота, яка має власну самоназву й усвідомлює свою єдність, протиставляючи себе всім іншим аналогічним утворенням, і відрізняється від них стійкими своєрідними рисами культури, способом життя, етнічними стереотипами. Расові типи українського етносу Території їхнього поширення Ядранський і східноєвропейський ясний і темний Харківщина, півд.-зах. й півн.-сх., Галичина, Лемківщина, півн. Бойківщина ядранський з домішкою арменоїдної Гуцульщина, півн. Поділля, зах. Бойківщина, Херсонщина, Одещина ядранський, середземноморський, темний східноєвропейський Чернігівщина, півд. Поділля, півн.-сх. Полтавщина, півд. Вороніжчина, сер. Галичина, сер. Бойківщина, центральна і півд. Київщина, Дніпропетровщина нордійський з домішкою ядранського півд. Київщина, Волинь, Кубань
Україна – природа, екологія Екологія - 1) інтегрована наука, що досліджує середовище існування живих істот, включаючи людину, та всю сукупність взаємин організмів з їх середовищем, взаємозв’язки біологічних систем різного рівня (особин, популяцій, видів, біоценозів) з навколишнім середовищем, а також вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня та їх роль у біосфері планети; 2) взаємозв’язок людини з навколишнім природним середовищем. Природа – 1) весь світ у різноманітності його форм; вживається в одному ряду з поняттями: матерія, універсум; 2) об’єкт природознавства; 3) сукупність природних умов існування людського суспільства; 4) створені людиною матеріальні умови її існування. Природні ресурси – елементи природи, що використовуються як джерело засобів існування людського суспільства. Природокористування – сфера господарсько-виробничої та наукової діяльності, спрямованої на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища та природних ресурсів із метою забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
Україна - це держава. Вона має свою Конституцію Основний Закон України, тобто правила, за якими живуть українці. їх прийнято Верховного Радою України. 24 серпня 1991 року підписано Акт про оголошення незалежності України. Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Україна –нація, держава; Громадянин - людина, яка постiйно живе у державi, користується її правами i виконує обов’язки, встановленi законами цiєї держави. Декларація – це офіційне проголошення державою основних принципів, а також документ, у якому їх викладено. Суверенітет – це незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.
Україна – мова; Суржик – метафоричне називання суміші мов, коли виникає плутанина українських і російських, українських і польських мовних одиниць тощо, викликаючи ефект неграмотності з огляду на загальнолітературну норму. Українська мова має свою історію. Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність періоду від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українська мова має свою, особливу музикальність. Ця незбагненна душа мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Яскравими представниками української мови є видатні діячі та мистецтвознавці української держави.(Т.Г.Шевченко,І.Франко,Л.Українка,М.Рильський,А. Малишко, Тичина, Сосюра, О.Потебня,)
Україна – культура; Україна – культура, матеріальна й духовна; освіта, мистецтво, література, філософія, релігія, економіка, право, валеологія, наука, військо; Культура — це сукупність матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають досягнутий рівень поступу суспільства й людини, а також втілюються в результатах продуктивної діяльності. Культура є витвором творчої практики людства.
Навіщо треба вивчати українознавство? а) "Треба знати те, як предки на землі цій колись жили, як її грудьми своїми заступали, боронили" (Роман Завадович); б) "На що нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм?" (Тарас Шевченко); в) "Свої здібності і сили розвиваймо раз у раз, щоб народу була втіха, щоб користь була з нас" (Юра Шкрумеляк).