Ми пізнаємо світ не тільки через органи слуху, дотику, смаку, нюху, а й через слово. Саме воно здатне переносити й передавати величезний обсяг інформації з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє. У слові – інтелект і розум народу, його ідеали, його прагнення; з нього починається й закінчується духовне життя людини. «Слово стало тілом і оселилося між нами, повне благодаті й істини». (З Біблії)
Слова поділяються на морфеми – найменші значущі частини (корінь, префікс, суфікс, закінчення). За допомогою префіксів і суфіксів утворюються нові слова та їхні форми, а за допомогою закінчень – лише форми слова. БУДОВА СЛОВА Основа слова Закінчення Префікс Корінь Суфікс Визначає граматичне значення слова Виражає лексичне значення слова Відповідне розміщення морфем у слові є його будовою.
Способи словотворення Суфіксальний осінній осінь + н Префіксальний Премудрий пре + мудрий Префіксально-суфіксальний Запічок за + піч + ок Безафіксний (відкидання морфем) пуск пускати Складання слів або основ слів рута-м'ята рута + м'ята Складання скорочених основ облком обласний + комітет Перехід слів з однієї частини мови в іншу черговий(іменник) черговий (прикметник) учень
Віками народ витворював українську мову, витворив її, одну з найбагатших мов слов'янства; триста тисяч пісень склала Україна цією мовою. I.Прочитайте речення й скажіть, які слова в ньому є різними формами одного й того ж слова, а які — спільнокореневими. В яких словах змінюється лише граматичне значення слова, а в яких — граматичне й лексичне? II. Назвіть способи творення виділених слів.
1)Буква и пишеться в суфіксі -ив(о) іменників, що означають матеріал або продукт праці: (добриво, печиво, паливо але марево). 2)Суфікси –ець,-юган, -ик, -ищ(е), -ен(я),-иськ(о), -оньк(и), -очк(и). –к(и) служать для утворення іменників з відтінками здрібнілості, пестливості, ласкавості, ніжності, зневаги, збільшеності, згрубілості: вітер - вітерець, вітрюган; кіт - котик, котище; хлопець - хлопченя, хлопчисько; діти – дітоньки, діточки, дітки. 3) Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники з наголосом на корені (напруження, удосконалення). Суфікс -инн(я), -інн(я) мають іменники середнього роду, що позначають збірні поняття, речовину (гарбузиння, каміння). 4)У прикметниках після м’яких та шиплячих приголосних твірної основи вживаються суфікси -ев-, -єв-, а після твердих — -ов-, якщо наголос падає на основу (плюшевий, ланцюговий). Якщо наголос падає на закінчення, вживається суфікс -ов- (грозовий, дощовий) 5) У присвійних прикметниках після приголосних, крім й, пишеться суфікс -ин- (Галин, сестрин, Софіїн). 6) Наголошені суфікси –енн -, -анн – ( - янн -) прикметників вказують на збільшену ознаку: невпізнанний, нездоланний, незліченний, незрівнянний, але: невпізнаний, нездоланий, незлічений, незрівняний (дієприкметники).
Винятки: Дамаск – дамаський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський, казах – казахський, Галичина – галицький, баски – баскський. Утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ - Птах, Париж, Прага, француз, Одеса, Запоріжжя, Буг, Дрогобич, латиш, узбек, Кременчук. Давайте згадаємо тему з орфографії - чергування приголосних у суфіксах а) К, Ч, Ц + - ськ(ий) = -цьк(ий) козак - козацький б) Г, Ж, З + -ськ(ий) = -зьк(ий) Париж – паризький в) Х, Ш, С + -ськ(ий) = -ськ(ий) Балхаш – балхаський
Ми пізнаємо світ не тільки через органи слуху, дотику, смаку, нюху, а й через слово. Саме воно здатне переносити й передавати величезний обсяг інформації з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє. У слові – інтелект і розум народу, його ідеали, його прагнення; з нього починається й закінчується духовне життя людини. «Слово стало тілом і оселилося між нами, повне благодаті й істини». (З Біблії)