Номер слайду 11
1)Буква и пишеться в суфіксі -ив(о) іменників, що означають матеріал або продукт праці: (добриво, печиво, паливо але марево). 2)Суфікси –ець,-юган, -ик, -ищ(е), -ен(я),-иськ(о), -оньк(и), -очк(и). –к(и) служать для утворення іменників з відтінками здрібнілості, пестливості, ласкавості, ніжності, зневаги, збільшеності, згрубілості: вітер - вітерець, вітрюган; кіт - котик, котище; хлопець - хлопченя, хлопчисько; діти – дітоньки, діточки, дітки. 3) Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники з наголосом на корені (напруження, удосконалення). Суфікс -инн(я), -інн(я) мають іменники середнього роду, що позначають збірні поняття, речовину (гарбузиння, каміння). 4)У прикметниках після м’яких та шиплячих приголосних твірної основи вживаються суфікси -ев-, -єв-, а після твердих — -ов-, якщо наголос падає на основу (плюшевий, ланцюговий). Якщо наголос падає на закінчення, вживається суфікс -ов- (грозовий, дощовий) 5) У присвійних прикметниках після приголосних, крім й, пишеться суфікс -ин- (Галин, сестрин, Софіїн). 6) Наголошені суфікси –енн -, -анн – ( - янн -) прикметників вказують на збільшену ознаку: невпізнанний, нездоланний, незліченний, незрівнянний, але: невпізнаний, нездоланий, незлічений, незрівняний (дієприкметники).