Пам'ятник письменниці в Стокгольмі А́стрід А́нна Емі́лія Лі́ндгрен (1907 – 2002) Шведська дитяча письменниця, чиї книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. Сьогодні вона найбільш відома завдяки своїм творам про «Карлсона, який живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоху». Також радимо прочитати: «Расмус-волоцюга» «Знаменитий детектив Калле Блюмквіст» «Брати Лев'яче Серце»
У 1958 році Астрід Ліндгрен нагородили медаллю Ганса Крістіана Андерсена, яку називають Нобелівською премією в дитячій літературі. Астрід є також лауреатом Ордену усмішки. 2002 року урядом Швеції, у пам'ять та на честь видатної дитячої письменниці, було засновано премію імені Астрід Ліндгрен.
«Міо, мій Міо», зміст твору Хлопчика на ім'я Буссе (Бу Вільгельма Ульсона) всиновили літні батьки. У прийомній сім'ї дитину не люблять, і Боссе постійно відчуває себе самотнім і нещасним. Одного разу хлопчик зустрічає Фру Лундін, господиню сусіднього магазина. Жінка дає Буссе яблуко і просить відправити за неї листівку. Цікавість змушує хлопчика заглянути в листівку перш, ніж кинути її в поштову скриньку. Фру Лундін написала послання королю якогось незнайомого Буссе королівства. Господиня магазину повідомляє Його Величності, що його син скоро повернеться додому. Впізнати юного принца можна буде за золотим яблуком в руці. Несподівано яблуко, яке Буссе подарувала фру Лундін, стає золотим.
Через деякий час Буссе знаходить пляшку і намагається її відкрити. З пляшки вилітає джин. Побачивши в руках хлопчика золоте яблуко, джин переносить його в країну, де править батько маленького Буссе. Хлопчик дізнається, що його справжнє ім'я – Міо. Сирота, який потрапив на виховання в небагату сім'ю, виявляється спадкоємцем престолу. Так для Буссе-Міо починається нове життя. У нього з'являється друг – хлопчик на ім'я Юм-Юм. Король дарує своєму синові коня, якому дають кличку Міраміс.
Кадр з кінофільму “Міо, мій Міо” Багато років батько розшукував свого сина і тепер хоче надолужити згаяне, обдарувавши Міо ласками і всіма можливими багатствами. Королева, мати юного принца, померла при пологах. Принцу подобається країна, в якій він опинився. Люди тут дуже доброзичливі і ласкаві один до одного. «Королівство мого тата дуже велике. Країна Далека — найбільше з усіх королівств. Вона простягається на схід і на захід, на північ і на південь. Острів, де стоїть палац мого тата-короля, називається Островом Зелених Лук. І він — тільки невеличка частка всього королівства. — Земля Заморська і Земля Загірна також належать нашому королю, — сказав мені Юм-Юм, коли ми гасали луками перед трояндовим садком.»
Хлопці навідались в гості до бабусі Нонно. Вона почастувала їх хлібом (найсмачнішим в світі!), водою з криниці (найсмачнішою в світі!) та дала брунатного плаща від холоду для Нонно і ще 2 плащі. «Бабуся підійшла до старовинної скрині, що стояла в кутку кімнати, й витягла з неї червоного і блакитного плаща. — Це плащі моїх братів, — сказав Нонно й також посмутнів. — А де ж твої брати? — спитав я. — їЇх забрав жорстокий лицар Като, — пошепки відповів Нонно.»
Міо та Юм-Юм прийшли в гості до Їрі. Міо знайшов срібну ложечку. Виявилось, що це ложечка сестри Їрі, яку викрав лицар Като. У дворі був дивний колодязь. «— Що це за такий дивний колодязь? — спитав я Їрі. — Я знаю про нього тільки одне: що він повний казок і пісень, — відповів Їрі. — Це колодязь забутих казок і пісень, таких, що їх колись давно розповідали й співали на світі, а потім так само давно забули. Тільки цей Колодязь, що шепоче ввечері, пам’ятає їх геть усі.»
Незабаром маленький принц дізнається про те, що жителям королівства його батька загрожує страшна небезпека. Злий лицар Като, який живе недалеко від чарівної країни, знищує все живе своєю ненавистю і викрадає дітей. Давнє пророцтво говорить, що саме принц Міо переможе головного ворога королівства. І Міо з Юм-Юмом їдуть рятувати королівство. «— Що то за така моторошна країна? — спитав я Юм-Юма. — Там починається Країна Чужинецька, — відповів він. — Це її прикордонні терени. — Країна лицаря Като, — сказав я. Тієї миті Міраміс затремтів, а від гори відірвався величезний камінь і, страхітливо загуркотівши, покотився вниз. Так, лише одного треба було боятися — лицаря Като. Його я боявся. Дуже боявся! Але не хотів більше думати про це.»
В лісовій хатинці хлопці побачили жінку-ткалю, що ткала чарівне полотно. «Я віддаю свою найкращу тканину тому, хто врятує мою любу доню, — сказала ткаля. — А ще я дам тобі хлібину, що втишує голод. Їж цей хліб ощадливо! Бо ти їхатимеш голодними стежками.» «На другому боці озера, на найвищій скелі стояв великий замок. У ньому світилося лише одне вікно. Воно скидалося на лихе око, жорстоке, небезпечне, моторошне око, що дивилося на нас із ночі і бажало нам зла. Замок лицаря Като!»
«— Атож, у нього кам’яне серце, — сказав Зброяр. — І ще залізний пазур. — У нього залізний пазур? — перепитав я. — А ти хіба не знав? — мовив Зброяр. — Правої кисті в нього немає, а замість неї — залізний пазур. — Що ж він робить тим пазуром? — спитав я. — Видирає в людей серце з грудей, — відповів Зброяр» Зброяр дав Міо меча, що може розрубати камінь. Міо та Юм-Юм попливли на човні до замку Като посеред озера. Їм допомагали хвилі озера та птахи (на них Като перетворив дітей)
Хлопці потрапили в замок. Але стали бранцями Като. «Зайшов лицар Като, і ми на власні очі побачили, який він страшний. Ми дивилися на його жахливе обличчя, а він мовчки дивився на нас. І його зло лилося на нас, мов холодний струмінь, палило наші обличчя, мов пекучий вогонь, просякало крізь наші голови, крізь наші руки, ятрило нам очі, заповнювало легені, коли ми дихали.»
Хлопців замкнули до вежі, щоб вони померли з голоду. Але їх урятувала чарівна ложечка. Тканина, подарована ткалею, виявилась плащем-невидимкою. А птахи дістали з дна озера меч і принесли у вежу Міо. «Тепер, Юм-Юме, — сказав я, — для лицаря Като настала година його останнього бою.» Під час двобою Міо переміг Като, влучив чарівним мечем йому в серце. І від Като лишилась лише купа каміння.
Тестові запитання на розуміння сенсу твору 1.Чому прийомні батьки не люблять хлопчика на ім'я Буссе, якого вони всиновили? А хлопець погано поводиться; Б приходить додому надто пізно; В вони хотіли всиновити дівчинку. 2. Хто переносить Буссе у Країну Далеку? А фру Лундін; Б джин з пляшки; В чудовий батьків кінь Міраміс. 3. Казка вчить: А бути вірними в дружбі; Б терпіти образи із вдячності; В добре ставитися до прийомних дітей. 4. Казка вчить, як треба ставитися до обіцянок: А ніколи їх не давати; Б треба виконувати обіцянки; В виконувати обіцянки, якщо є така можливість. 5. Прикладом всеперемагаючої любові батьків до дітей є: А . жінка-ткаля; Б батько друга Міо-Буссе; В фру Дундін. 6. Символом необхідності збереження природи у казці є А Мертвий Ліс; Б озеро біля замку лицаря Кото; В садок короля.
Тестові запитання на розуміння сенсу твору 7. Про необхідність збереження фольклору у творі Ліндгрен свідчить: А легенда, що розповів Міо його батько; Б пісня, що награє на сопілці пастушок Нонно; В Чарівна криниця. 8. Шо є, за змістом казки, найсмачнішою стравою? А яблука фру Лундін; Б тістечка у королівському палаці; В чорний хліб, яким пригощає хлопців бабуся Нонно. 9. Чарівний плащ ткалі, чарівний меч Зброяра символізують А справжню майстерність; Б дива, що зазвичай відбуваються у казках; В нездатність героїв казки обійтися без чарівних речей. 10. Навіщо лицарю Като залізний пазур? А він символізує залізний характер лицаря; Б лицар використовує його як звичайний протез; В лицар вириває ним людські серця. 11. На кого перетворює Като викрадених дітей? А на мертві дерева; Б на птахів над озером; В на риб в озері. 12. Яке серце ми називаємо кам'яним у переносному сенсі? А хворе; Б байдуже; В жорстоке.