Експозиція. Зав’язка. Розвиток діїКульмінація. Розв’язка. Біл кидає свого напарника напризволяще. Знесиленого , у нестямі чоловіка побачили з корабля та взяли на борт. Двоє чоловіків рухаються полярною Безплідною землею до Компанії Гудзонової затоки. Герой , відчуваючи нестерпний голод і біль, переживаючи невдалі полювання, до останнього бореться за життя. Знеможений золотошукач здобуває рятівну перемогу над вовком. Увідповідніть елементи сюжету з подіями твору «Жага до життя»12345
Відчуття фізичного болю виявилось найменшим, що довелося пережити герою. Голосно зойкнувши з болю…З несамовитим відчаєм, незважаючи на біль, здерся він на горб…Кісточка дуже боліла. Він оглянув її — суглоб розпух і став завгрубшки з коліно. Він одірвав довгу смужку з одного укривала і туго перев'язав кісточку. Стогнучи, він через силу звівся на ноги. Нога набрякла, і він кульгав дужче, але цей біль був за дурницю проти болю в шлунку. Хоч він і охляв до краю, проте болю не відчував.
Голод був сильнішим і нестерпнішим випробуванням для героя. Два дні в нього не було й ріски в роті, і вже хтозна-відколи він не наїдався досхочу. Голод гриз йому нутрощі. Він так допікав, аж забив йому памороки…Страшна втома змагала його, кортіло лягти й заснути, але бажання дістатись до Країни Патичків, а надто ще голод гнали його вперед. Кісточку боляче смикало. Але його діймав лише голод…Його пойняло одне бажання — їсти. Виголоднів він просто до знетями.муки голоду щоразу повертали розум до дійсності. Це був уже не страх перед голодним сконом, тепер він боявся вмерти наглою смертю ще до того, як тривалий голод до решти вб'є в ньому прагнення до життя.
Холод – постійний супутник у Північній Пустелі…вода була холодна, як лід, така холодна, що аж кісточки почало ломити, а ступні зразу отерпли. Подорожній проснувся промерзлим і зовсім хворим. Сонця не було. Сірий тон землі та неба став ще темніший, ще глибший. Повівав їдкий вітер, і перший лапатий сніг побілив вершини горбів. Сніг змінився холодним дощем. Настали страшні дні — падав сніг та йшов дощ.…трусився від холодного ранкового вітру
Страх - випробовування на міцність. Страх за своє здоров’я (підвернув ногу, фізичний біль, холод, відсутність засобів до існування)Страх голоду, голодної смерті ( неможливість добувати собі їжу, їїї відсутність, невдалі спроби полювання)Страх того, що залишився один (зрада товариша, відсутність маршруту руху, страх заблукати, не дійти до корабля, померти наглою смертю)«Ні дерев, ні кущів, ні трави — нічого, крім величезної пустелі, що вселяла страх, і цей страх майнув у його очах.»
Відчай, розчарування, переосмислення моральних цінностей – найважчий урок життя. Переродження героя. Стоячи в каламутній воді, він зіщулився, ніби безмежний простір давив на нього з непереборною силою, приголомшуючи його своєю спокійною величчю. …він весь зіщулився і безсило впав на мокру землю. Спочатку заплакав тихо, потім заридав голосно, звертаючись до немилосердної пустелі, яка оточувала його навколо, і довго не міг заспокоїтись, схлипуючи без сліз.І таке воно, життя. Марне й недовге. Тільки воно й причиняє муки. Ну що ж, Білл покинув його, але він не візьме золота Білла й не буде смоктати його кісток...
Жага життя – гімн людині, її силі волі, вірі, можливостям. Він не зупинявся. З відчаєм, що доходив до безумства, незважаючи на біль, він спішив піднятися до гребеня горба… Мозок її працював так само наполегливо, як і тіло, і людина старалась думати... Подорожній повинен був думати так, бо інакше йому лишалось лягти й умерти, а не боротись. Опівдні ноша стала непосильно важкою. Знову подорожній розділив золото, на цей раз просто висипавши половину на землю. Надвечір він викинув і решту,Людина примусила себе підвестися і пішла далі. Тепер інший страх охопив її. Людина боялась не того, що може вмерти з голоду. Страшно, що може загинути не своєю смертю раніше, ніж голод виснажить останні сили і заглушить останнє прагнення зберегти життя. …все-таки подорожній хотів жити. Як можна вмерти після всього, що довелося перенести! Доля вимагала від нього занадто багато. І, вмираючи, він боровся зі смертю. Зусилля його здебільшого були марними, але воно намагалося-таки просуватися вперед і посувалося…I, вмираючи, він відмовився скоритися смерті. Може, це було й божевілля, але, потрапивши в лабети смерті, він кинув їй виклик і відмовився помирати.
У лиху годину щоб пізнати людину. Не той друг, хто медом маже, а хто правду каже. Треба з’їсти не одну хлібину пізнаєш людину Про дружбу(Друга за гроші не купиш.) Про батьківщину(В рідному домі і стіни допомагають.) Про віру(Не рий яму іншому, бо в неї втрапиш.) Про силу волі(Кожна людина - загадка.) Про життя(Ніхто не знає, що його в житті чекає. Сіяти добро — добро і пожинати.)Я це знаю. Розвиток мовлення. Підібрати прислів’я на означення визначених цінностей. Відтвори прислів’я, з’єднавши його частини
Особливості художнього стилю Джека Лондона в оповіданні «жага до життя»Побіля обрію дотлівало сонце, ледве проглядаючи крізь запону туману й мли, що налягали на землю без чітких обрисів, наче гуща. Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в його очах нараз проблиснув страх. Ніде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця. Сонця не було. Земля й небо стали ще сіріші, аж темні. Віяв холодний вітер, і перший сніг побілив вершки горбів. Поки він розпалив вогонь і нагрів води, повітря сповнилось білою гущею. Почав падати мокрий лапатий сніг. Попервах він танув, ледве торкаючись землі, але дедалі снігопад густішав, і зрештою сніг укрив землю суцільним завоєм, погасив вогнище й замочив запас моху. Які кольори переважають у художніх пейзажах? Чому їх називають «холодними»?Які засоби художньої виразності допомагають створити картини природи суворого північного краю?Що , на твою думку , символізує сонце, сніг, сіре небо, пустеля?
Як колір та його відтінки у творі впливають на емоційний стан героя?Сірий - шумовиння, туман, дим, небо, каміння…Білий – потік, сніг, куріпки, біле вітрило. Блакитний – море, пагорби, далечінь, небо Бузковий – імла, пагорби, обрій, вода в озері Жовтий – руді вуса, сонце, вогнище, корінці рогозу, бабине літо, золотий пісок, торбинка з лосячої шкіри, золоті самородки. Червоний – ягоди, кривавий слід від рани, язик звіра Зелений – зелене море моху, низини, рогіз, кислувата повзуча рослина. Сріблястий – сяйво моря, кружало сонця, іскристе море, яскраве сонце