Презентаійний матеріал до вивчення оповідання Джека Лондона "Жага до життя"

Тварини Півночі, які зустрічаються герою оповідання Джека Лондона «Жага до життя»

Тундра. Тундра розташована на північ від зони тайги у субарктичному поясі. Розташована уздовж узбережжя Євразії та Північної Америки, включно з Гренландією...

… Біля горизонту тьмяно тліло сонце, майже затягнуте туманом і випарами, які здавалися густою масою без контурів і обрисів… … Подорожній знову обвів очима навколишній світ. Невтішне видовище. Навкруги — розпливчаста лінія горизонту і невисокі горби. Ні дерев, ні кущів, ні трави — нічого, крім величезної пустелі, що вселяла страх, і цей страх майнув у його очах…… Стоячи в каламутній воді, він зіщулився, ніби безмежний простір давив на нього з непереборною силою, приголомшуючи його своєю спокійною величчю…… Сонця не було. Сірий тон землі та неба став ще темніший, ще глибший. Повівав їдкий вітер, і перший лапатий сніг побілив вершини горбів. Поки людина розпалювала багаття і кипятила воду, повітря навколо неї ніби загусло и побіліло. Це пішов сніг наполовину з дощем, лапатими вогкими сніжинками. Спочатку сніжинки розтавали, ледве торкнувшись землі, але потім вкрили землю, погасили вогонь і знищили запас сухого моху…

Олень карибу. Живуть олені в тайзі, хвойних лісах і тундрі Північної Америки (Аляска, Канада) і Євразії, на деяких островах Північного Льодовитого океану. Дані тварини добре себе почувають як у гірській, так і в рівнинній місцевості. Іноді їх можна зустріти на висоті понад 2 000 метрів, однак вони уникають крутих схилів.

…Підвівшись на лікті, подорожній здригнувся від сильного пирхання і побачив самця-карібу , що дивився на нього з настороженою цікавістю. Звір стояв недалеко, не далі, як за п’ятдесят футів, і раптом в уяві подорожнього промайнув шматок оленини, що шкварчав і смажився на вогні, і він навіть відчув її смак. Наосліп схопив свою незаряджену рушницю, прицілився і натиснув на спусковий крючок. Олень пирхнув і, постукуючи копитами, пострибав через кам’яні виступи…

Зграя білих куріпок. Біла куріпка — представник сімейства тетеревиных, причому, досить рідкісний. На жаль, кількість особин цієї надзвичайно красивої пташки з кожним роком тане прямо на очах. Взимку ця птиця відрізняється забарвленням незвичайної краси. Джерело: https://yak-zrobyty.in.ua/bila-kuripka-ptax-opis-osoblivosti-sposib-zhittya-i-seredovishhe-prozhivannya-biloi-kuripki

…Подорожній спустився в долину, де з каміння, залопотівши крилами, злетіла вгору зграя білих куріпок. "Керр-керр-керр!" кричали вони. Подорожній кидав на них камінням, та не влучив ні в одну. Тоді поклав на землю свій клунок і почав підкрадатись до куріпок, наче кіт до горобців. Гостре каміння різало йому ноги, коліна залишали за собою кривавий слід, але із-за мук голоду він не звертав уваги на цей біль. Він повз по мокрому мохові, одежа промокла наскрізь, тіло трусилося від холоду, але подорожній нічого не усвідомлював — таке велике було бажання їсти. А тут куріпки щораз злітали, лопотіли крилами перед ним, аж поки їх "керр-керр-керр" почало йому здаватися глузуванням; він посилав їм прокляття, передражнюючи птахів…

Чорний лис із куріпкою в зубах. Чорнобурка – тварина, яка занесена до Червоної книги. Її відносять до природоохоронних ссавців, статус різновиду цієї лисиці викликає серйозні побоювання. В диких умовах залишилося дуже мало представників чорнобурок.

…Потім назустріч вибігла чорна лисиця, несучи в зубах куріпку. Він закричав. Це був жахливий крик, перелякана лисиця метнулася в сторону, але куріпку не випустила…

Рибка з пічкура. Риба сімейства карпових, що живе у великих зграях. Пічкурі - придонні малорухливі риби, завжди утворюють великі зграї, що складаються з особин різного віку.

… Він марно заглядав у кожну калюжу і, нарешті, з настанням присмерку, побачив в одній такій калюжі рибинку, завбільшки з піскаря. Подорожній встромив у воду руку аж по плече, але рибка втекла від нього. Тоді він почав її ловити обома руками та скаламутив воду до самого дна. Захопившись ловлею, він і сам упав у воду і змок до пояса. Вода так скаламутилась, що рибинку вже не можна було розгледіти: довелося чекати, поки мул осяде на дно…

Куріпка і четверо пташенят. Куріпка сіра нагадує орябка чи невелику свійську курку. Представники виду є середньої величини куріпками. Дзьоб і ноги темного кольору.

… Куріпка, то підлітаючи, то волочачи підбите крило, кинулась тікати, але подорожній не переставав гнатись за нею. Пташенятка тільки роздратували його апетит. Незграбно шкутильгаючи, він кидав на куріпку камінцями і часом хрипко викрикував, потім замовкав, терпеливо підводився на ноги після того, як падав, і протирав рукою очі, борючись з млостю…

Бурий ведмідь. Ведмідь — найбільший хижак, який мешкає на суші, належить до сімейства ведмежих. Місцем проживання цих тварин є переважно північна півкуля. Ареал проживання: ліси, степи, гори й навіть льоди Арктики.

… Він випрямився на весь зріст, міцно стиснув ніж і грізно уставився на ведмедя. Ведмідь незграбно ступив пару кроків, став на задні лапи і несміливо заревів. Коли б людина кинулась бігти, ведмідь погнався б за нею. Але людина не побігла. З відчаю вона запалилася мужністю. Людина й собі заревла дико, страшно, як звір, даючи волю страхові, який невід’ємний від життя і тісно переплетений з самим його корінням…

Вовки. Вовк (Canis lupus L.) — хижий ссавець із роду пес (Canis) родини псових (Canidae), що добуває їжу самостійно активним пошуком та переслідуванням жертв.

… Кругом були вовки. З усіх боків в пустелі чулось їхнє виття, що сповняло повітря погрозою. Ця погроза була настільки відчутною, що подорожній мимоволі, піднімав догори руки, щоб відсунути її від себе, наче то були стіни роздутого вітром намету. Час від часу вовки по двоє й по троє перебігали подорожньому шлях. Та вони пробігали мимо. їх було небагато, до того ж вовки полювали на оленів, які не чинили опору. А ця дивна двонога істота, що тримається вертикально, може, чого доброго, кусатися й дряпатися…

Самотній хворий вовк… Вранці, розкривши очі, подорожній побачив, що на нього дивиться вовк — з тугою і жадібно. Вовк стояв, похнюпивши голову і підгорнувши хвіст, наче бідолашний пес. Звір трусився від холодного ранкового вітру і безнадійно вищирив зуби, коли людина озвалася до нього не голосом, а якимсь хрипким шепотом…