Презентація до уроку "Життєвий і творчий шлях О.Ю.Кобилянської".

Номінація “ Творчий проект “ Духовність народжується від духовності “ Тема :“ Корифеї української літератури ”Підготував Ченгар Ілля,учень 8-А класу. Донецького НВК №91 Учитель: Лотоцька Оксана Миколаївна. Донецьк 2014ppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_x

Ольга Юліанівна Кобилянська - ” робітниця свого народу ” , “пишна троянда в саду української літератури”(1863-1942)

Мета: ознайомитись із життєвим і творчим шляхом Ольги Кобилянської, простежити формування світогляду письменниці, її новаторські пошуки; з`ясувати роль письменниці в розвитку української літератури.

Актуальність: письменниця однієї з перших в літературі змалювала образи жінок-інтелігенток, яким притаманні вищі духовні інтереси , прагнення вирватись із тенет буденщини, духовного рабства. Проза О. Кобилянської сприяла розширенню світового резонансу українського художнього слова. Сповнені гуманістичного пафосу, пройняті любов'ю до людини, до всіх скривджених і знедолених її твори й сьогодні виконують свою високу миротворчу місію, зміцнюють нашу віру в торжество добра і справедливості, збагачують душу непересічними художніми цінностями , тому залишаються актуальними й досі, чим і приваблюють мене.

Завдання:познайомити з життєвим і творчим шляхом письменниці;простежити формування світогляду, її новаторські пошуки;з'ясувати роль О. Кобилянської в розвитку української літератури. ppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_x

О. Кобилянська побачила світ у далекому карпатському закутку Південної Буковини, серед розкішної природи,яка наповнила її душу вічно живою красою. Замолоду полюбила цю землю: стрімкі потоки, високі смереки, зелені полонини. Згодом зійшла з карпатських вершин на буковинські доли, осягнула своїм проникливим зором весь простір рідної Вітчизни, відчула себе дочкою всієї української землі. Прийняла в своє серце її болі, страждання і надії, полюбила всією душею. Родина. Дитинство

Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863р. у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині.

Батько. Батько, дрібний урядовець Юліан Кобилянський, народився в Галичині . Належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетство з легковажної руки Якова Кобилянського (батька Юліана і діда Ольги Кобилянської) не були нотаріально підтверджені, бо той вважав, що синові буде достатньо для заробітку його розумної голови. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці.

Мати. Мати, Марія Вернер, походила зі спольщеної німецької родини. Її родичем був відомий німецький поет-романтик Захарій Вернер. З любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала всіх дітей у пошані та любові до українства.

Ольга була четвертою дитиною в сім'ї, після неї народилися ще два брати й сестра . Брат Ольги Степан був живописцем (серед його робіт  - портрети сестри). Ще один брат  - Юліан  - прославився як філолог, автор кількох підручників з латинської мови.

У Південній Буковині, заселеній переважно німцями й румунами, жили й українці. Але українських шкіл чи культурно-освітніх закладів у 1860—1880-ті роки тут не було. Німецька школа не могла дати Кобилянській будь-яких знань з історії культури українського народу.ppt_xxshearppt_x

У 1877році закінчила чотирикласну німецьку школу в Кімполунзі, далі продовжувати навчання не судилося (в батька не вистачило грошей для оплати подальшого навчання доньки) . Проте вона навчалася самостійно: багато читала, брала приватні уроки з української мови.

1881р. – Кобилянська зустрілася з Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок Галичини. Перед Ольгою Кобилянською постає питання: якою мовою писати, хто буде її читачем. Тоді Софія Окуневська переконливо радить писати українською мовою. ІІ. «Я не дамся добровільно кинути себе в пітьму»Проблема емансипації жінки у творчості О. Кобилянської

О. Кобилянська залишає таке щиросердне зізнання про свою старшу подругу: ,,Від неї пішло мені те світло, за яким я тужила, невиразно мліла. Вона заговорила до мене українською мовою, переконуючи, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу - по-українськи…” Згодом Окуневська познайомила молоду авторку з українською письменницею Наталею Кобринською, яка пропагувала жіночий рух у Галичині.

Тоді ж вона бере активну участь у так званому феміністичному русі, який зачепив чимало наболілих питань, над якими замислювалися представники передової інтелігенції. Ставши в 1894 році однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за її право на гідне життя.

ІІІ. “ Читання книги-отрута?”Першим прозовим твором О. Кобилянської була повість «Гортенза» (1880) , написана німецькою мовою«Доля чи недоля?!»(1883) — оповідання німецькою мовою(1886)  (1901) (1895)(1908)ppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_x

« Жебрачка »(1888) « У св. Івана »(1890) — оповідання« Він і вона »(1895) — оповідання« У св. Івана » (1895) — оповідання« Банк рустикальний » (1895) — оповідання« Рожі »(1896) — мініатюра« Некультурна » (1897) — новела« Поети »(1897) — мініатюра« Вовчиха »(1923) — оповіданняppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_x

У 1894р. в журналі «Зоря »з'явилась повість “Людина” (перероблене з урахуванням І. Франка оповідання “Вона вийшла заміж”) Твір присвячений Н. Кобринській. А ще більше в “Царівні” особисте щастя героїнь Кобилянської більшою чи меншою мірою вже пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з обставинами, що сковують розвиток її духовних сил. У 1899р. – вийшла друком перша збірка новел “ Покора ”, яка письменниці принесла славу і визнання.

Продовжуючи проблематику “Людини”, повість “Царівна” (1895) свідчила про розширення світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу. Повість має складну творчу історію. Писалась вона і доопрацьовувалась тривалий час (1888 — 1893), первісний текст її був німецький, пізніший — український. Надрукована повість була в газеті “Буковина” (1895) і того ж року вийшла в Чернівцях окремим виданням. 

У 1899 році на неї звернула увагу Леся Українка. Спочатку вони листувалися, а в 1901р. – зустрілися. Леся Українка була вражена силою таланту О. Кобилянської . “Хтось чорненький “ ,- зверталась Леся до Ольги. “Хтось біленький“ ,- писала Кобилянська. Усе життя жінки підтримували одна одну в тяжкі моменти , які вдосталь відміряла їм доля. ІV “Хтось чорненький “

У 1918р., після розпаду Австро-Угорської імперії, Буковину окупувала Румунія. О. Кобилянська із гіркотою писала : ,,Тутешнє життя, а особливо не румунам , стає з дня на день невідрадніше . Нема сонця в наших вікнах , нема і в душі. Пишу і працюю, скільки сили мені позволяють …”V .“Я любила народ , і люблю його до сьогоднішньої хвилі… Я хотіла би, щоби всі українці були орлами ”ppt_xxshearppt_x

На відміну від румунів, радянська влада оцінила літературну діяльність письменниці . Протягом 1926-1929рр. у Києві вийшли твори О. Кобилянської в дев'яти томах . Радянський уряд призначив їй персональну пенсію. У 1940 році, коли Буковину приєднали до УРСР, О. Кобилянську прийняли до спілки письменників .

Почалася Друга світова війна , похилий вік і хвороба не дали письменниці евакуюватися .21 березня 1942р. Ольга Юліанівна померла. Спочиває Ольга Юліанівна в родинному склепі на Чернівецькому кладовищі. Її ім'я присвоєно Чернівецькому обласному музично-драматичному театру, вулицям у Чернівцях, Вижниці. У селі Димка відкрито музей письменниці.

,,Пишучи що-будь, довше чи коротше, я лише одно мала на душі – Україну, ту велику, пишну, пригноблену, сковану, її одну й нічого інше ”. О. Кобилянська ppt_xxshearppt_x

«Ольга Кобилянська була великою письменницею, бо час нічого не  заподіяв її творам, а тільки утвердив  їх у нашому народі...»  (Василь Земляк)  «Пишна троянда в саду української літератури.» (М. Старицький)

Джерела: Врублевська В. Емансипантка: Повість про Ольгу Кобилянську.-К.,1989 Гундорова Т. Кобилянська – Довженко: навколо землі або різниця аналогій // Слово і час, 1997.- №11 Дзюба І. Читаючи Кобилянську//Українська мова і література в школі, 1986.-№2 Ковальчук О. Ольга Кобилянська та її повість “ Людина ” // Дивослово, 2002.-№12 Семчук Д. Вивчення творчості Ольги Кобилянської у школі.- Тернополь,2008 Филипович П. Ольга Кобилянська в літературному оточенні // Филипович П. Літературно - критичні статті .-К., 1991 ppt_xxshearppt_x