Презентація до уроку "Життєвий і творчий шлях О.Ю. Кобилянської" стане гарним надійним супроводом уроку української літератури в 10 класі, дозволить розв'язати основні завданнями: формувати компетентність саморозвитку і самоосвіти; розвивати аналітичне мислення учнів через інтеграцію знань про історію, літературу; виховувати шанобливе ставлення до українських митців, розширювати межі знань учнів через інтеграцію в інші навчальні предмети.
Номінація “ Творчий проект “ Духовність народжується від духовності “ Тема :“ Корифеї української літератури ”Підготував Ченгар Ілля,учень 8-А класу. Донецького НВК №91 Учитель: Лотоцька Оксана Миколаївна. Донецьк 2014ppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_x
Актуальність: письменниця однієї з перших в літературі змалювала образи жінок-інтелігенток, яким притаманні вищі духовні інтереси , прагнення вирватись із тенет буденщини, духовного рабства. Проза О. Кобилянської сприяла розширенню світового резонансу українського художнього слова. Сповнені гуманістичного пафосу, пройняті любов'ю до людини, до всіх скривджених і знедолених її твори й сьогодні виконують свою високу миротворчу місію, зміцнюють нашу віру в торжество добра і справедливості, збагачують душу непересічними художніми цінностями , тому залишаються актуальними й досі, чим і приваблюють мене.
О. Кобилянська побачила світ у далекому карпатському закутку Південної Буковини, серед розкішної природи,яка наповнила її душу вічно живою красою. Замолоду полюбила цю землю: стрімкі потоки, високі смереки, зелені полонини. Згодом зійшла з карпатських вершин на буковинські доли, осягнула своїм проникливим зором весь простір рідної Вітчизни, відчула себе дочкою всієї української землі. Прийняла в своє серце її болі, страждання і надії, полюбила всією душею. Родина. Дитинство
Батько. Батько, дрібний урядовець Юліан Кобилянський, народився в Галичині . Належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетство з легковажної руки Якова Кобилянського (батька Юліана і діда Ольги Кобилянської) не були нотаріально підтверджені, бо той вважав, що синові буде достатньо для заробітку його розумної голови. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці.
1881р. – Кобилянська зустрілася з Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок Галичини. Перед Ольгою Кобилянською постає питання: якою мовою писати, хто буде її читачем. Тоді Софія Окуневська переконливо радить писати українською мовою. ІІ. «Я не дамся добровільно кинути себе в пітьму»Проблема емансипації жінки у творчості О. Кобилянської
О. Кобилянська залишає таке щиросердне зізнання про свою старшу подругу: ,,Від неї пішло мені те світло, за яким я тужила, невиразно мліла. Вона заговорила до мене українською мовою, переконуючи, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу - по-українськи…” Згодом Окуневська познайомила молоду авторку з українською письменницею Наталею Кобринською, яка пропагувала жіночий рух у Галичині.
Тоді ж вона бере активну участь у так званому феміністичному русі, який зачепив чимало наболілих питань, над якими замислювалися представники передової інтелігенції. Ставши в 1894 році однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за її право на гідне життя.
ІІІ. “ Читання книги-отрута?”Першим прозовим твором О. Кобилянської була повість «Гортенза» (1880) , написана німецькою мовою«Доля чи недоля?!»(1883) — оповідання німецькою мовою(1886) (1901) (1895)(1908)ppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_x
« Жебрачка »(1888) « У св. Івана »(1890) — оповідання« Він і вона »(1895) — оповідання« У св. Івана » (1895) — оповідання« Банк рустикальний » (1895) — оповідання« Рожі »(1896) — мініатюра« Некультурна » (1897) — новела« Поети »(1897) — мініатюра« Вовчиха »(1923) — оповіданняppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_xppt_xxshearppt_x
У 1894р. в журналі «Зоря »з'явилась повість “Людина” (перероблене з урахуванням І. Франка оповідання “Вона вийшла заміж”) Твір присвячений Н. Кобринській. А ще більше в “Царівні” особисте щастя героїнь Кобилянської більшою чи меншою мірою вже пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з обставинами, що сковують розвиток її духовних сил. У 1899р. – вийшла друком перша збірка новел “ Покора ”, яка письменниці принесла славу і визнання.
Продовжуючи проблематику “Людини”, повість “Царівна” (1895) свідчила про розширення світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу. Повість має складну творчу історію. Писалась вона і доопрацьовувалась тривалий час (1888 — 1893), первісний текст її був німецький, пізніший — український. Надрукована повість була в газеті “Буковина” (1895) і того ж року вийшла в Чернівцях окремим виданням.
У 1899 році на неї звернула увагу Леся Українка. Спочатку вони листувалися, а в 1901р. – зустрілися. Леся Українка була вражена силою таланту О. Кобилянської . “Хтось чорненький “ ,- зверталась Леся до Ольги. “Хтось біленький“ ,- писала Кобилянська. Усе життя жінки підтримували одна одну в тяжкі моменти , які вдосталь відміряла їм доля. ІV “Хтось чорненький “
У 1918р., після розпаду Австро-Угорської імперії, Буковину окупувала Румунія. О. Кобилянська із гіркотою писала : ,,Тутешнє життя, а особливо не румунам , стає з дня на день невідрадніше . Нема сонця в наших вікнах , нема і в душі. Пишу і працюю, скільки сили мені позволяють …”V .“Я любила народ , і люблю його до сьогоднішньої хвилі… Я хотіла би, щоби всі українці були орлами ”ppt_xxshearppt_x
На відміну від румунів, радянська влада оцінила літературну діяльність письменниці . Протягом 1926-1929рр. у Києві вийшли твори О. Кобилянської в дев'яти томах . Радянський уряд призначив їй персональну пенсію. У 1940 році, коли Буковину приєднали до УРСР, О. Кобилянську прийняли до спілки письменників .
Почалася Друга світова війна , похилий вік і хвороба не дали письменниці евакуюватися .21 березня 1942р. Ольга Юліанівна померла. Спочиває Ольга Юліанівна в родинному склепі на Чернівецькому кладовищі. Її ім'я присвоєно Чернівецькому обласному музично-драматичному театру, вулицям у Чернівцях, Вижниці. У селі Димка відкрито музей письменниці.
Джерела: Врублевська В. Емансипантка: Повість про Ольгу Кобилянську.-К.,1989 Гундорова Т. Кобилянська – Довженко: навколо землі або різниця аналогій // Слово і час, 1997.- №11 Дзюба І. Читаючи Кобилянську//Українська мова і література в школі, 1986.-№2 Ковальчук О. Ольга Кобилянська та її повість “ Людина ” // Дивослово, 2002.-№12 Семчук Д. Вивчення творчості Ольги Кобилянської у школі.- Тернополь,2008 Филипович П. Ольга Кобилянська в літературному оточенні // Филипович П. Літературно - критичні статті .-К., 1991 ppt_xxshearppt_x