Презентація до виховного заходу з правознавства для учнів 9-11 класів «Семінар «Права особистості та суспільні обов'язки на захисті суверенності й державності України», містить наочну інформацію про провідних українських борців за права людини.
Найактивніша частина української молоді наприкінці 50-х – на початку 60-х років почала боротьбу за свої права, рухом протесту заявила про свій розрив з тоталітарною системою. Багатьом цей розрив коштував кар'єри, когось він повів страдницьким шляхом в'язнів сумління, деякі поплатилися за нього найвищою платою – власним життям. Але то були не даремні жертви.
Про «шістдесятників» один із його представників В. Мороз писав: «То було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування... Чорновіл наприклад, був редактором комсомольської загальноукраїнської газети. Дзюба був одним з найважливіших критиків у Спілці письменників України. Стус був аспірантом в Інституті літератури у Києві. Одним словом, це були найкращі люди в розумінні моральному... Вони відчували, що проповідувати те, в що не віриш, просто робити кар’єру, дивитись, як твій народ російщать - це багно. Значить, у цих людей виникло природне бажання вирватись з багна».
Один з лідерів українського дисидентського руху генерал Петро Григоренко виступав на підтримку справедливої боротьби кримських татар за повернення їх на історичну батківщину. За це його спочатку було відправлено до психіатричної лікарні, а потім позбавлено генеральського звання. Через деякий час з Григоренка було знято примусове лікування. Л. Брежнєв заявив: «Цього генерала я знаю… Рано його відпустили. Жаль…»
Василь Стус (1938–1985) Український поет, літературознавець, літературний критик, представник «шістдесятників», учасник акції протесту у київському кінотеатрі «Україна» 1965 р., правозахисник, член Української Гельсінської групи, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», помер у таборі для політв’язнів, автор поетичних збірок «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Дорога болю», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно), Герой України.
Ліна Костенко (1930 р.н.) Українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Перші книги «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961) були новим словом в українській поезії. На початку 1960-х рр. Ліна Костенко брала участь у літературних вечорах Клубу творчої молоді. 1965 р. підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого».
Іван Світличний (1929–1992) Український політичний і громадський діяч, поет, літературний критик, правозахисник, неодноразово засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» до ув’язнення, автор збірки поезій «Серце для куль і для рим», лауреат літературної премії ім. В. Стуса, Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).
Євген Сверстюк (1928-2014) Видатний сучасний український публіцист і літературознавець, активний учасник національно-демократичного руху, один з його інтелектуальних лідерів. Широко розповсюджувалися в самвидаві відомі його есе «Собор у риштованні», «Іван Котляревський сміється», «Остання сльоза», «На мамине свято».
Левко Лук’яненко (1927-2018) Український політичний і громадський діяч, адвокат, правозахисник, один із засновників Української робітничо-селянської спілки (1958 р.) й Української Гельсінської групи (1976 р.), засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» до страти, згодом заміненої ув’язненням, автор книги «Сповідь у камері смертників», автор Акту про незалежність України від 24 серпня 1991 р., балотувався на посаду Президента України, був народним депутатом незалежної України кількох скликань, Герой України
Іван Дзюба (1931 р.н.) Літературознавець, громадський і політичний діяч. Участь у русі за незалежність України він розпочав ще у 1950-і роки. За гострі публіцистичні публікації й відкриті виступи на захист української інтелігенції, самвидавські матеріали, безпрецедентну працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965) у 1972 р. був заарештований, у 2001 р. отримав звання Герой України.
У квітні 1968 р. 139 діячів науки, літератури і мистецтва, робітничої молоді та студентів звернулися до Л.Брежнєва та інших високих посадових осіб, протестуючи проти незаконних репресій і закритих судових процесів, що відбувалися в Україні. Свій підпис поставила і А.Горська. У листопаді 1970 р. А.Горська трагічно загинула. Її знайшли з проламаним черепом. Обставини загибелі з’ясовано не було. Надія Світлична в себе дома зберігала архів А.Горської, який у неї відібрали під час обшуків і арештів 1972 р.
Микола Руденко (1920–2004) Український поет, письменник, правозахисник, один із засновників і голова Української Гельсінської групи, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», перебував на примусовому психіатричному лікуванні, автор заборонених поетичних творів «Всесвіт у тобі», «Хрест», «Я вільний»; Герой України.
В'ячеслав Чорновіл (1937—1999) Український політичний і державний діяч, журналіст, правозахисник, член Української гельсінської групи (1976 р.), неодноразово засуджений за «наклепницьку діяльність на радянський суспільний лад» до ув’язнення, голова Народного Руху України, народний депутат незалежної України, автор книг «Лихо з розуму», «Правосуддя чи рецидиви терору», Герой України.