Презентація до заняття присвяченого Дню народження Т.Г.Шевченка "Душа його святая живе в святих його речах"

Значення творчості Т.Г.Шевченка - художника Шевченко стоїть у ряду великих універсальних геніїв людства, вивчення творчості яких допомагає створенню справжньої традиції національної культури в багатьох її галузях-у філософії, естетиці, драматургії, поезії, живопису, музиці Маріета Шагінян

Мета: Показати неповторність творчої спадщиниТ.Г.Шевченка, його значення для розвитку, мистецтва домогтися усвідомлення студентами того, що кожна людина неповторна особистість; виховувати інтерес до спадщини Т.Г.Шевченка, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів письменника, літератури про нього.

Портрет батька Папір, туш, перо, пензель [Вільнюс]. [1829 — 1830]. На малюнку під портретом чорнилом напис: Се мій батько

Поетична спадщина Тараса. Шевченка, налічує понад. 240 творів, а живописна спадщина — близько 1200 робіт

Портрет Павла Васильовича Енгельгардта Брістольський картон. Зліва аквареллю дата і підпис автора: 1833, Шевченко

Люди , які відкрили шлях Т. Шевченку до великого мистецтва Карл Брюлов Василь Жуковський

“Циганка-ворожка” “Катерина”

Живописна Україна

Почаївська лавра

“Костьол у Києві”

Картини Т.Г.Шевченка періоду заслання

Шхуни Кос -Аралу

Пожежа в степу

Форт Кара - Бутак

Новопетровське укріплення на півострові Мангишлак

“Байгуші” казахські діти просять у російських солдат

Автопортрет 1840 р. Протягом свого короткого життя Шевченко створив близько 60 автопор -третів.

1845 р. 1847 р. Орськ

Оренбург 1849р.

Новопетровське укріплення 1857

Автопортрети 1860 р.

Автопортрети 1860 р. (офорт)

Портрет В. Жуковського Портрет М. Рєпніна

Діти В. Рєпніна Портрет М. Щепкіна

Любов у житті Тараса Шевченка Лірика Шевченка крізь призму кохання

Тарас Шевченко кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал

Першим коханням Тараса була Оксана Коваленко - сусідська дівчинка, на три роки молодша від поета. Їй присвяче на поема «Мар’яна-черниця», про неї згадує він у своїх автобіографічних віршах «Мені тринадцятий минало», «Ми в купочці колись росли». Оксана Коваленко

Юна Беатріче його поезії була занапащена москалями і стала покриткою. До змалювання долі покриток Шевченко звернеться ще в поемах «Катерина», «Наймичка», «Капітанша», «Слепая», у яких поет засуджує розбещеність панів.

Нам здається, що схожою на Оксану була польська швачка Гусинська, теж «чорнобрива» — друге юнацьке кохання Шевченка, овіяне чарівністю великого міста Вільно, чужого народу й чужої мови. Вона навчила дворового козачка пана Енгельгарда польської мови, по-сестринськи жаліла його, допомогла йому відчути різницю між долями хоч і бідної, але вільної людини і раба. Євдокія Гусіковська

Студентом Академії мистецтв у Петербурзі Шевченко переживає своє захоплення натурницею, яку він вивів під іменем Паші в повісті «Художниця». 16- річною входить у його академічну мансарду ця дівчина, а тридцятирічною, знову в 1859 році відвідує ту саму майстерню і тепер уже немолодого хворого Шевченка. 1839 року студент Шевченко малює портрет молодої натурниці з розпущеним волоссям, напівдитячим ротом і великими очима. На цій акварелі художник вперше і востаннє підписався не Шевченко, а Чевченко. Марія Європеус

Шевченко їде в 1843 році в рідну Україну. І саме в ці роки 1843–1847 переживає він справжнє, своє єдине велике кохання. До цього він зовсім не думав про шлюб. Але після подо рожі в Україну у поета з’являється те характерне для нього і вже нез -мінне упродовж усього життя бажан ня мати свою родину, свій дім, дру- жину, тихий і надійний захисток. Це бажання невдовзі переросло в гос -тру душевну потребу. Він намалю -вав її портрет, присвятив вірш «Немає гірше як в неволі…» та кілька віршів-спогадів про Україну. Ганна Закревська

Тарас ШЕВЧЕНКО   На память 9-го ноября 1843 года. Княжне Варваре Николаевне Репниной. ПОСВЯЩЕНИЕ Душе с прекрасным назначеньем Должно любить, терпеть, страдать; И дар господний, вдохнвенье, Должно слезами поливать. Для. вас понятно это слово!.. Для. вас я радостно сложил Свои житейские оковы, Священнодействовал я снова И слезы в звуки перелил. Ваш добрый ангел осенил Меня бессмертными крылами И тихостройными речами Мечты о рае пробудил. Тризна

Що саме: соціальна нерівність, чи відсутність справжнього почуття з боку Шевченка стали на шляху до поєднання його долі з долею Варвари Рєпніної, дочки російського державного діяча, генерала кавалерії? Ця таємниця назавжди схована в їхніх серцях. Але той факт, що Шевченко подарував їй свій автопортрет, присвятив поему російською мовою «Тризна», є переконливим свідченням глибокої симпатії до цієї неординарної жінки. Варвара Рєпніна була гідна любові Тараса. Її інтелект, духовне багатство, поетичне світосприймання сповнили хвилюванням серце поета, але не спричинили бурі. Варвара Рєпніна

Взимку 1854–1855 років йому знову з’явилося кохання — і обірвалося. Це була дружина коменданта Новопетровської фортеці — Агата Ускова, яка здалася йому уособленням досконалості. Але тверезий розум Тараса Григоровича, на хвилину затьмарений почуттям, побачив Ускову такою, якою вона була насправді: звичайною манірною провінційною дамою з міщанськими інтересами. Агата Ускова

У Нижньому Новгороді Шевченка застало чергова поетично-любовне захоплення: Катерина Піунова - молоденька 16-річна акторка. Катерина Піунова

27 липня 1860 року він посватався до Ликери Полусмакової. Не судилося стати Шевченковою долею і Ликерії Полусмаковій. Згодом вона виходить заміж за перукаря Яковлєва. А серце поета переповнюють біль, розпач, безнадія від усвідомлення страшної всеохопної самотності. Ликера Полусмак

Прагнення простого людського щастя виявилося в Тараса Григоровича таким жагучим, що навіть в останній строфі останньої поезії, вміщеній у «Кобзарі» ( « Чи не покинуть нам, небого…»), за кілька днів до того, як відійти у вічність, він пише: …над Стіксом, у раю, Неначе над Дніпром широким, В гаю – предвічному гаю, Поставлю хаточку, садочок Кругом хатини насаджу… Самотність , нерозділеність кохання – ось ті струни, на яких звучить Шевченкова пісня печалі.

Такою жахливою була трагедія самотньої душі великого Поета Тараса Григоровича Шевченка... Минули літа молодії, Холодним вітром від надії Уже повіяло. Зима! Сиди один в холодній хаті, Нема з ким тихо розмовляти, Ані порадитись… («Минули літа молодії»)

Поступово вимальовується Шевченків ідеал кохання: єдинолюбство, щирість і повна відданість у почуттях, незрадливість у стосунках і велика-превелика ніжність закоханих. А який же ідеал коханої поета? Це зовнішньо гарна дівчина (жінка), неодмінно кароока, чорнобрива, з гнучким станом, легкою ходою. Поет був тонким цінителем українки-вродливиці, підносив і опоетизовував її красу. Ідеал жінки

План хати 1860 р

Пам'ятники Кобзареві Вашингтон Будапешт

У своїх ліричних творах Т.Шевченко засуджував: зраду розбещеність панів; (“ Катерина ”, “ Наймичка ”) соціальну нерівність; (“ Тризна ”) Возвеличував: взаємне кохання; щирі почуття; самозречення заради своєї дитини.(“ Марія ”) Висновок: