Презентація "Доба європейського Відродження"

Доба європейського Відродження Ідейний рух гуманізму

Відродження або Ренесанс — епоха у культурному розвитку людства. Хронологічно як єдиний рух воно розгорнулось у межах ХІV — початку ХVІ століття і охопило всю Західну та Центральну Європу. Встановлена періодизація літератури Відродження: І період — Передвідродження (друга половина ХІІІ — ХIV століття) — коли складаються передумови для ренесансного перевороту; ІІ період — раннє Відродження (XV століття); ІІІ період — Високе і пізнє Відродження (кінець ХV — початок ХVІI століття).

Ці періоди виділяються у кожній національній літературі, але в різних країнах не збігаються за часом. Передусім Відродження розпочалось в Італії, а тоді у Німеччині, Франції, Англії та Іспанії. Відродження виникає на ґрунті Пізнього Середньовіччя, коли з’являються наступні явища: Піднесення економіки та культури міст; Поява нових технічних винаходів; Розвиток мореплавства та великі географічні відкриття; Початок книгодрукування; У сфері культури — боротьба за звільнення від авторитету церкви.

Існує декілька факторів, які відіграли вагому роль у становленні та розвитку літератури Відродження. Першим було формування нової культури, яка відкидала духовну диктатуру церкви і була звернена до земних справ, прагнень людей. Другим фактором стала античність, звідки пішла і назва доби. Її культурні діячі зуміли відродити античну спадщину і надати їй практичного значення. Античність сприймалась як найвищий авторитет, ідеал людської культури.

Античність позначилась на формуванні провідної ідейної течії доби Відродження — ренесансного гуманізму. Його сутність можна визначити як прояв пристрасного інтересу до земного життя. Культурних діячів доби почали називати гуманістами. Гуманізм став вираженням нового світосприйняття, нового розуміння сутності людини і земного життя.

Гуманісти поставили у центрі світу не Бога, а людину, звеличили її, проголосили найціннішою істотою, здатною у всьому піднестися до самого Творця. Вони вірили у пізнавальні і творчі можливості особистості, невичерпність її здібностей. Гідність людини гуманісти вбачали у її особистих чеснотах, освіченості і діяльності, не оцінювали її за походженням чи багатством, расовою чи релігійною приналежністю. Їх ідеалом була духовно розкріпачена, гармонійно розвинена особистість, людина високої інтелектуальної культури.

Розвиток ренесансної літератури ґрунтувався на широкому використанні не тільки традицій античності і середньовіччя, але й народнопоетичної творчості. Проте усе це переосмислювалось у дусі гуманістичного світогляду і служило створенню літератури нового типу, особливістю якої є пристрасний інтерес до реального світу і вироблення реалістичного методу його змалювання.

Література Відродження пройшла у своєму розвитку етапи становлення, розквіту і занепаду, поступившись місцем новим явищам. На ранньому етапі вона була пройнята оптимізмом, наприкінці епохи розпочинається криза гуманізму: колишній оптимізм і життєрадісність заступає трагічне світосприйняття. І письменники починають змальовувати у своїх творах поразку героїв, які втілювали та відстоювали ідеали гуманізму. Але не зважаючи на трагізм становища, і герої, їх творці відстоювали ці ідеали і тим заповідали їх наступним поколінням.

У галузі літератури і мистецтва доба Відродження виплекала таких велетнів, як Данте Аліг’єрі, Франсуа Рабле, Мігель Сервантес, Вільям Шекспір, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Джотто, Тіціан, Дюрер та інші. Їх твори і до сьогодні зберігають значення неперевершеного взірця.

Підготувала учитель зарубіжної літератури Кременецького ліцею імені Уласа Самчука Мельник Т.А. 2018 рік