Ознайомитися зі змістом твору, основними елементами сюжету та композиції; порівняти мрії головних героїв; формувати вміння осмислювати протилежне, порівнювати, робити висновки; виховувати повагу до людських чеснот, намагання реально оцінювати себе і власну поведінку, неприйняття прагнення людей привласнити собі те, що тобі не належить, формування людської гідності і поваги до інших незалежно від їхнього соціального стану.
Історія написання твору Одна з них — трагедія першого господаря будинку Карпа Адамовича, який вважав себе уродженим шляхтичем, дворянином другого розряду і затято домагався, щоб його прізвище визнали «шляхетним». Карпо Адамович довгі роки позивався в суді про повернення їхньому роду дворянства, і коли, здавалося, позов уже був виграний, хтось із канцеляристів виявив, що в старовинних паперах значиться прізвище ТобЕлевич. Через одну цю буквочку позивачеві у дворянстві відмовили, і він ледь не занедужав від горя. Усі документи, герб і грамоту Карпо Адамович заховав на дно скрині — геть із-перед очей. Ніхто з домочадців не смів згадати про це, щоб не засмучувати батька. Коли через багато років І.Карпенко-Карий написав на основі цієї сімейної історії знамениту п’єсу«Мартин Боруля», він наважився прочитати її батькові. Кажуть, старий заплакав, слухаючи п’єсу.
Літературний аналіз твору аналіз твору 1.Тема твору . Бездумна гонитва за чином Максима Борулі, бажання стати дворянином. 2. Ідея . Висміювання шляхтича Мартина Борулі, який протягом довгого часу добивався дворянського звання, доклавши стільки зусиль, коштів, часу, потріпавши удосталь нерви домашніх, він не отримує нічого. Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєї рідної землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаїв. Головне — не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.
Сюжет і композиція твору Трагікомедія складається із 5 дій. Зав'язка - Мартин Боруля подає в суд на Красовського, котрий його, «уродзоного шляхтича», назвав бидлом, а сина — телям. Розвиток дії - гумористичні сцени з життя заможного хлібороба Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Кульмінація - із Сенату надійшла відмова, бо в одному з документів написано не «Боруля», а «Беруля». Розв'язка - Нарештi, одна лiтера в прiзвищi (Боруля — Беруля) кладе край його змаганням за дворянське звання: рiд Мартина не визнали дворянським.
Дати відповіді на питання ? 1.Довести ,що Максим Боруля все ж таки непогана людина. 2.Що ж особливого шукає Максим Боруля у дворянстві ? 3. Чи зіпсував Максим Боруля членів своєї родини ? Кого ? 4. Чи має шанс Боруля повернутися до нормального життя ? 5. Чи є такі , як Максим Боруля у наш час ?
Сюжет комедiп «Мартин Боруля» письменник будує на дiйсних фактах з життя родини Тобiлевичiв: батько драматурга, який довгий час служив управителем помiщицьких маєткiв, вирiшив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пiшло чимало часу i марно: дворянство не було доведено, оскiльки прiзвище в старих документах було Тобелевич, а в нових Тобiлевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висмiяти намагання простоп людини вибитися в дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь вивищитися над iншими. Комедія з’явилася на світ 1886 року. У 1669 році Париж відвідав турецький посол Солиманага. Він недостатньо захоплено відгукнувся про королів-ський палац, а також дозволив собі некоректні слова на адресу самого короля. Король-Сонце такого стерпіти не міг. Він вислав неугодну персону з Франції, а своєму комедіографу Мольєру та композитору Люлі доручив висміяти турецькі церемонії в наступній комедії. Так створювався «Міщанин-шляхтич». Прем’єра відбулася 14 жовтня 1670 року.
ВИСНОВКИ Комедії І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» та Мольєра «Міщанин-шляхтич» уже більше ніж сто років не сходять зі сцени. Секрет їх довголіття не лише в неперевершених комічних епізодах, а в тому, що драматурги порушили одну з вічних людських проблем — підміну особистісних етичних цінностей (чесність, порядність, працьовитість, кохання) становою приналежністю (повагою за чином). Від свого прагнення стати «за паперами» дворянином постраждав і сам Боруля, і його сім'я. Марисю ледь не від- дали заміж за дворянина Націєвського. Степан займався чужою йому справою, їх мало не вигнали з орендованої землі. І сам малограмотний Мартин, і його рідні не розуміють суті вищого класу.Кожен має займатися тою справою, до якої він має нахили та здібності.
Психологічне дослідження: «Скільки в кожного з нас від Мартина Борулі?» (розв’язання ситуативних завдань). Свій вибір обґрунтуйте. Ви батьки . У вас є донька, яка хоче вийти заміж за кохану людину. Але хлопець із незаможної родини , і до того ж не має вищої освіти. Ви пропонуєте доньці а) зачекати ,поки він здобуде освіту й почне заробляти гроші; б) приймете сторону доньки, хоча утримувати прийдеться двох студентів; в) дозволите доньці самій зробити свій вибір,зауваживши,що позбавите спадку.
Ви підприємець. Завтра тендер, на якому можна укласти дуже вигідні угоди. Але увечері раптом ви захворіли, у вас висока температура. Ви: а) посилено лікуєтесь самотужки і їдете на тендер, отримуєте значний прибуток, але хвороба дає ускладнення; б) звертаєтеся до лікаря і лікуєтеся. Угода зривається; в) підключаєте помічників, членів родини, які все-таки укладають угоду, але не таку вигідну, ви втрачаєте половину прибутку. Обговорення результатів дослідження.
Тести( так, ні). У Мартина Борулі було троє дітей. Марися була закохана в Миколу. Найбільшим ворогом для Борулі був Красовський. У місті в Омелька вкрали лише чоботи. Націєвський не прийняв пропозиції Мартина приїхати в гості. Батько змушує Марисю грати на фортепіано. Незмінним атрибутом Націєвського була гітара. Мартин і Палажка сваряться, бо не можуть дійти згоди, хто буде хрещеними батьками їх онуків. Степан на службі зробив собі непогану кар'єру. Мартин Боруля захворів, бо застудився, доглядаючи господарство. М. Боруля погоджується на шлюб Миколи та Марисі й благословляє їх. М. Боруля так і не усвідомив, що дворянство - не головне в житті.
Кожен по-своєму прагне до щастя : Хтось хоче грошей, побільше багатства. Інший – містечко тепленьке у владі. Буде й повага, якщо при посаді. В іншого щастя – смачненько поїсти. Хтось має спонсора – треба в артисти. Ницу ж людину ще й заздрість з'їдає. Щастя, що в інших, їй так заважає. З горя чужого дехто радіє… Тільки за власний добробут лиш мріє, Забувши про честь і про совість умить, Бо горе чуже, і воно не болить. Хтось щастя вбачає у власній родині. Дарує тепло своє власній дитині. Інший радіє , що є батько й мати. Хоче їм шану належну віддати. Ось саме таких наше щастя шукає. Забувших про гідність і честь обминає. Бажаю усім вам те щастя здобути, Й не втратити душу – людиною бути ! Мрії про щастя або кожному своє Баклажова С.А.
Напишіть есе на тему: «Чи можливо у наш час досягти своїх мрій, не втрачаючи свого “Я” ?» Скласти тестові завдання до твору. 3. Характеристика другорядних образів. Словничок: Есе (від французької essai- спроба, начерк) – прозовий твір невеликого обсягу, що виражає індивідуальне враження і міркування з певного питання.