Презентація "Дослідження Засуха"

Система протидії засухам у своїй місцевості.

Одними із найзагрозливіших, глобальних і швидкоплинних процесів сучасності є засухи, що ведуть до розширення опустелювання, повного знищення біологічного потенціалу Землі, що приводить до умов природної пустелі.

Опустелювання або дезертіфікація - деградація земель в арідних, полуарідних (семіарідних) і посушливих (субгумідних) областях земної кулі, викликане як діяльністю людини (антропогенними причинами), так і природними факторами і процесами.

Термін "кліматичне опустелювання" був запропонований в 1940-х роках французьким дослідником Обервілем. Поняття "земля" в даному випадку означає біопродуктивну систему, що складається з грунту, води, рослинності, іншої біомаси, а також екологічні і гідрологічні процеси всередині системи.

Деградація земель - зниження або втрата біологічної та економічної продуктивності орних земель або пасовищ в результаті землекористування.

Характеризується висушуванням землі, в'яненням рослинності, зниженням звязанності грунту, в результаті чого стає можливою швидка вітрова ерозія та утворення пилових бур.

Опустелювання відноситься до наслідків кліматичних змін, що важко компенсуються, так як на відновлення одного умовного сантиметра родючого грунтового покриву сягає в аридної зоні в середньому від 70 до 150 років.

Причини опустелювання земель. Водний дефіцит. Відсутність потрібної кількості грунтових вод для забезпечення норм водного балансу для різних видів рослинності і сільськогосподарських культур.

Тривала посуха. Спровокована змінами в кліматі, засуха впливає на екосистему в цілому. Процес опустелювання в такому випадку прискорюється.

Кліматична аридизация. Надмірне пониження вологості повітря через збільшення температури і низького рівня опадів.

Збільшення поголів’я худоби. Це призводить до надмірного пророрідження рослинності пасовищ. Через це кількість вологи в грунті значно зменшується. Особливо до висушення грунту призводить вибір пасовища біля джерел води, наприклад, свердловин.

Вирубка лісів. При різкій вирубці лісу може початися ерозія грунту, особливо на схилах гір. Утворюються яри. Через зменшення лісових насаджень змінюється баланс вологи, тому не відбувається поступового танення снігу і збереження вологи в грунті.

Соленакопичення. Збільшення рівня солей в грунті. Також соленакопичення може бути викликано техногенною діяльністю.

Вітряний клімат. Через вітер, який переносить породи, відкриваються більш глибокі шари грунту.

Відходи шахт, фабрик і металургійних заводів зазвичай накопичуються в ярах і низинах. Звідти з грунтовими водами хімічні речовини потрапляють в грунт.

Низький рівень грунтових вод. Основною причиною цього є природне осушення водойм. Повязаний цей процес зі зниженою кількістю опадів, які не можуть заповнити і нормалізувати потрібний водний баланс. Також рівень грунтових вод може знижуватися через штучно створених дренажів.

Помилки у веденні сільського господарства. Надмірне осушення дрібних водойм для зрошення угідь і для підтримки рибних господарств призводить до опустелювання. Порушується водний баланс регіону, і це приводить або до осушенню грунту, або до підвищення рівня солей.

Також сприяє висушенню грунту вирощування надмірно вологолюбних культур. На їх зрошення потрібно буде витратити куди більшу кількість води.

Постійна експлуатація родючих грунтів призводить до виснаження грунту і ерозії.

Способи ліквідації опустелювання1. Способи запобігання і впливу на фактори опустелювання різні. Оскільки однією з основних причин висушення грунту є соленакопление в грунті і рух грунтів, то дуже допомагає меліорація пасовищ. У зоні з сухим кліматом, при низькому рівні опадів, висаджують трави та чагарники. Попередньо грунт обробляється добривами. У випадку більш пустельного клімату застосовується ще й оазисне зрошення.

2. Боротьба з опустелюванням також ведеться після гірничодобувних робіт. Після закінчення даних робіт проводиться т.зв. рекультурізація. Це відновлення рослинного покриву штучним шляхом.

3. У сільському господарстві змінюють напрямок оранки. Великі території оставляются, а замість цього поля, що знаходяться близько пагорбів, піддаються т.зв. контурної обробки. Основну роль тут також грає агромеліорації. Цей процес полягає в степовому лесоразведении, освіті грунто - та лісозахисних порід рослин.

Стан проблеми в Україні. Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України, має дуже невелику частку територій, які ще зберігають залишки степових природних комплексів і є останніми місцями збереження генофонду всього степового біологічного різноманіття.

Степова рослинність складає близько 1 % від загальної площі території України і є притулком для десятків видів рідкісних та зникаючих, ендемічних та реліктових видів тварин і рослин, що охороняються не тільки вітчизняним природоохоронним законодавством, але й міжнародним. Саме ці обєкти повинні стати мережею перспективних природно-заповідних обєктів та основою екологічної мережі регіону.

Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням всіх зникаючих степових видів тварин і рослин та призведе до остаточного знищення степів на території України.

Південно-східній частині України наразі загрожує опустелювання, що тягне за собою деградацію значних площ сільськогосподарських угідь та втрату їх для економіки України. На жаль, причиною опустелювання є не лише зміна кліматичних умов, а і несвідома діяльність людини. Внаслідок неправильної агротехнічної практики на багатьох полях після збирання зернових хлібороби випалюють стерню

Спалювання стерні на полях нерідко стає причиною вигоряння прилеглих до агроугідь лісосмуг. Зникнення лісосмуг, які на даному етапі вже значною мірою втрачені, призводить до вітрової ерозії, вивітрювання, пилових буранів та опустелювання родючих українських земель.

Шляхи і способи розвязання проблем. Стан родючості грунтів значною мірою залежить від діяльності людини. Особливо це стосується посушливої зони з нестійкими екосистемами, які легко руйнуються при використанні нераціональних технологій і втрачають здатність до відновлення.

зменшення змиву і розмиву ґрунтів, а також захисту населених пунктів, сільськогосподарських угідь та виробничих обєктів від підтоплення і затоплення шляхом будівництва нових та реконструкції існуючих протиерозійних, гідротехнічних, берегоукріплювальних, протизсувних та інших споруд, забезпечення їх надійності;

впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з меліоративною організацією території;

впровадження науково обгрунтованих сівозмін, прогресивних технологій збереження та відтворення родючості грунтів і ведення землеробства;

запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву на найбільш ерозійно небезпечних територіях, зокрема на землях сільськогосподарського призначення, консервація деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель;

створення та відновлення полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень на землях сільськогосподарського призначення (у ярах, балках, на пісках, уздовж берегів річок, водойм та на деградованих і забруднених сільськогосподарських угіддях);

розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель.дно Каховського водоховища