Презентація досвіду "Особливості становлення особистості норматипових дітей молодшого шкільного віку та дітей із ЗПР в умовах інклюзивного навчання"

Особливості становлення особистості норматипових дітей молодшого шкільного віку та дітей із ЗПР  в умовах інклюзивного навчання

Панфілова Д.О., спец.ІІ к., практичний психолог, асистент учителя

        На сучасному етапі розвитку системи освіти в Україні найбільш актуальною проблемою стає роль психологічного супроводу дітей в умовах інклюзивної освіти. На перший план висуваються завдання створення умов для становлення особистості кожної дитини відповідно до особливостей його психічного і фізичного розвитку, можливостей і здібностей.

       Інклюзивна освіта дає можливість учням із проблемами в розвитку взаємодіяти зі звичайними дітьми, спостерігати за ними, наслідувати їх, отримувати такий же соціальний досвід, як і їхні здорові однолітки.  Спільне навчання стає корисним і для дітей без проблем, оскільки у них формується сензитивність і толерантність до потреб інших, позитивне сприйняття  не схожих на них людей, у них зростає соціальна відповідальність, що сприяє їх особистісному розвитку. Всі діти в системі інклюзивної освіти отримують підтримку і набувають досвід подолання труднощів і перешкод, вчаться досягати успіхів. Це є підтвердженням того, що інклюзивна освіта сприяє особистісному розвитку дітей.

Особливості розвитку норматипових дітей та дітей із ЗПР

      Молодший шкільний вік – один  із сензитивних періодів розвитку дитини. З’являється нова «соціальна позиція» – школяр. Відбувається становлення саморегуляції поведінки.  В цьому віці дитина оволодіває елементарними культурними навичками,  провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил.  З'являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому.  В молодшому шкільному віці закладається фундамент моральної поведінки, відбувається засвоєння моральних норм та правил, починає формуватися суспільна спрямованість особистості. Спираючись на роботи Л.С. Виготського, О.Ю. Єрмолаєва та ін. слід зазначити, що мислення виходить в центр свідомої діяльності дитини, активно розвиваються словесно-логічне мислення, всі пізнавальні процеси, пам’ять (яка стає довільною, свідомо регульованою та опосередкованою), збільшується об’єм уваги, її стійкість, розвиваються навички розподілення та переключення уваги, розвиваються вищі форми запам’ятовування. Відбувається формування довільності поведінки, здатність до рефлексії. Дитина здатна дати оцінку своїм діям з точки зору їх результатів, змінити поведінку, спланувати її відповідним чином.

        Затримкою психічного розвитку (ЗПР), за визначенням сучасних науковців (Ю.Г. Демьянов, І.Ф. Марковська, С.С. Мнухін, М.C. Певзнер, А.Л. Сиротюк), називають тимчасове відставання психомоторних функцій дитини, яке виражається в проблемах мовлення, спілкування, відставання розумових процесів, уваги, сприймання, пам'яті, а також відставання моторної сфери психічної діяльності, пізнавальної та емоційно-вольової сфер.

       Мовлення молодших школярів із ЗПР збіднене і неточне. У більшості таких школярів рівень розвитку наочно-дієвого мислення в нормі. Наочно-образне мислення: більшості дітей потрібне багатократне повторення завдання і надання деяких видів допомоги. Словесно-логічне мислення не розвинене. Спостерігається недостатній рівень уваги. Працездатність на уроці не більше 10-15 хв. Ослаблена увага до вербальної (словесної) інформації, спостерігається нестійкість уваги, знижений об'єм, концентрація та розподіл. Характерна недостатність, обмеженість, фрагментарність знань про навколишній світ. Порушені такі властивості сприйняття, як наочність і структурність. Властива пасивність сприйняття (підміна складнішого завдання простішим), спостерігаються труднощі в орієнтуванні в просторі – орієнтації вправо і вліво. Це негативно позначається на графічному навику. Такі порушення виразно помітні під час виконання учнем методики «Графічний диктант» (найпростіші малюнки даються складно, учень робить 3-5 помилок у найпростішому завданні). Також знижена продуктивність запам'ятовування. Помітне переважання наочної пам'яті над словесною, порушення короткочасної пам'яті, швидке забування матеріалу і низька швидкість запам'ятовування.

        Емоційно-вольова сфера учнів із ЗПР також має свої особливості: є труднощі у вербалізації своїх емоцій, настрою. Як правило, такі учні не можуть дати чіткий і зрозумілий сигнал про настання втоми, про небажання виконувати завдання, про дискомфорт та ін. Це може відбуватися з кількох причин:

а) недостатній досвід розпізнавання власних емоційних переживань;

б) недостатність словникового запасу і елементарного уміння формулювати свої думки для вираження емоційного стану;

г) педагогічна  занедбаність, відсутність зразків ефективного інформування іншої людини про свої переживання.

      Високий ступінь виснажуваності дітей із ЗПР може набувати форми як стомлення, так і збудження. У будь-якому випадку відбувається швидка втрата інтересу до роботи і зниження працездатності. Такі діти менш здібні до мобілізації сил, ніж ті що нормально розвиваються.

      Як впливає взаємодія норматипових учнів та учнів із ЗПР на розвиток їх особистісних якостей. Опис досвіду.

      З 2016 року у школі запрацював клас з інклюзивною формою навчання. Результати спостережень за діяльністю учнів в класі та психодіагностичних досліджень дали змогу побачити, що взаємодія норматипових учнів молодшого шкільного віку та учнів із ЗПР позитивно впливає на розвиток особистості дитини. Норматипові діти молодшого шкільного віку показали себе більш толерантними, співчутливими, чуйними в порівнянні із їх однолітками, які навчаються в звичайних класах без включення учнів із особливими освітніми потребами. Навчаючись поруч із дитиною з ООП молодші школярі набувають навички взаємодопомоги та підтримки. Значно зменшився рівень конфліктності та проявів агресії. Діти почувають себе комфортно та турботливо ставляться до свого «особливого» однокласника. Учні стають більш відповідальними, оскільки піклуються про свого однокласника з особливостями психофізичного розвитку.

    Позитивні зміни відбуваються й  у розвитку особистісних якостей молодшого школяра із ЗПР. Корекційно-розвивальна робота проводиться не лише індивідуально, а й в групі норматипових однолітків, що сприяє більш якісному засвоєнню знань та формуванню навичок соціальної взаємодії. Зокрема, за допомогою застосування методичної гри «Емоції» (від DGroup Ю.Даценко, Ю.Коваленко), методики «Монстрики емоцій», релаксаційних вправ на зниження напруження та тривожності, вдалося сприяти розвитку емоційно-вольової сфери учня із ЗПР. Почалося формування соціально прийнятних способів вираження своїх емоцій та розуміння емоцій, які проявляють оточуючі. Поступово знижується рівень агресії та з’являється зацікавленість у прояві ініціативи у спілкуванні із однолітками. За допомогою застосування ігрових вправ на розвиток дрібної моторики вдалося досягти значних успіхів у розвитку мовлення (учень почав формулювати свою думку хоча й простими реченнями, але логічно пов’язуює слова між собою). Збільшився та збагатився словниковий запас. Впровадження у навчальний процес ігрових моментів («Знайди скарб» на уроках фізкультури; «Визнач відмінності» на уроках природи та ін.) сприяє корекції об’єму уваги, її концентрації та розподілу. Все це свідчить про позитивний вплив включення дітей з ООП до навчання у загальноосвітніх навчальних закладах і дає надію, що Україна зможе перейти від інклюзивних класів до інклюзивного суспільства.

Практичні вправи для корекційної роботи з учнями із ЗПР.

      Вправи на розвиток мислення та мовлення

Вправа «Ким був раніше?». Ви називаєте предмет (тварину, рослину), а діти повинні назвати, чим (ким) він був раніше: курка – яйцем; риба – ікринкою; кінь – лошам; яблуня – зернинкою; корова – телям; хліб – борошном і т.д.

Гра «Зайчик». Потрібно прочитати склади, «стрибаючи», як зайчик, «із однієї купинки на іншу»: По гу сам то зе бо ка до у ло лі зує ро а

                                 1  6    8   12 14 10 2   4  9 11 13 3   5   7

Вправа «Схожий – не схожий»:

Мета: навчити порівнювати предмети, знаходити спільне та відмінності, пізнавати їх за описом.

Хід вправи: Можна виконувати індивідуально чи в групі. Дітям пропонується задумати два предмета і згадати що в них спільне, що відмінне та розповісти іншим, а діти повинні відгадати. Наприклад: «Повзли два жуки. Один маленький, червоний, з чорними цяточками, а інший великий, коричневий. Один не дзижчить, інший дуже сильно дзижчить (божа корівка та майський жук) і тому подібні завдання.

Вправа «Час та античас». Учню пропонують описати якусь подію: екскурсію, вчорашні значущі події, кіно, мультфільм і т.д. Спочатку – правильно, а потім – задом на перед, від завершення до початку.

Вправа «Розташуй події по порядку». Учню пропонують розташувати події у правильній послідовності (можна використовувати малюнкові зображення події): 1) я лягаю спати; я обідаю; я дивлюся телевізор; я чищу зуби; я граю у комп’ютерні ігри, тощо. 2) Листя опадає; розпускаються квіти; йде сніг; спіє полуниця; відлітають перелітні птахи, тощо. 3) Через рік; позавчора; сьогодні; завтра; місяць тому, тощо.

Література

1. Бех I. Д. Виховання особистості: навч. метод, посіб,: у 2 кн. Кн.2. Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади /1. Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - 342 с.

2. Ілляшенко Т. Затримка психічного розвитку у дітей: причини виникнення та корекція: науково-методичний збірник / Ред. кол. Н. Софій (голова), І. Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор) та ін. – К.: Контекст, 2000. – 336 с.

3. Колупаєва А.А., Таранченко О.М. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально-методичний посібник. – К.: «АТОПОЛ». – 2010. – 96 с. - (Серія «Інклюзивна освіта»)