Факти про Україну у Другій Світовій війні Загальні демографічні втрати України – становлять не менше 14 млн. чоловік. У Другій Світовій війні загинув кожен п’ятий українець. В Україні Червона армія практикувала “достроковий” призов юнаків. Їх без підготовки та часто погано озброєних відразу кидали в бій, в результаті чого вони масово гинули
Після визволення 29-30 жовтня 1943 року всіх чоловіків села Косаківка з 18 до 50 років призвав польовий військомат. Їх необстріляних кинули відразу на передову. Більшість з них загинуло під Верхнім Рогачиком та Катеринівкою (Великолепетиського району), а в селі розмістився пересувний польовий госпіталь
За одну ніч 19-річний сапер здійснив два подвиги. Спочатку він знешкодив до 20 мін на мінному полі. А потім у складі групи розвідників одним з перших вірвався до окопу ворога і в бою закрив своїм тілом кулемет. Ціною свого життя врятував товаришів , дав можливість виконати завдання. За добу Іван Григорович Галенко помер
Війна на сході України проти російської агресії триває вже довше, ніж окупація України під час Другої світової війни За повідомленням Головного військового прокурора А.Матіоса від 25 квітня 2018 р., з початку проведення АТО статус учасника бойових дій отримали майже 326 тис. осіб, 8489 з них отримали каліцтва і поранення, 3 784 військовослужбовців загинули.
Стрелюк Олександр Олександрович Народився 1982 року на Херсонщині, в селі селі Косаківка Нижньосірогозького району, у багатодітній родині — був старшим з п'ятьох дітей. 1988 переїхав з родиною до села Рубанівка Великолепетиського району,закінчив Рубанівську загальноосвітню школу № 2. Служив у міліції, — в Управлінні Державної служби охорони при МВС. З 17 січня 2015 брав участь в АТО, на півдні Донецької області, — кулеметник.
старший сержант 801-го окремого загону боротьби з підводними диверсійними силами та засобами. Загинув 2 березня 2015 року в селі Гнутове на Донеччині. За особисту мужність та героїзм, виявлені при виконанні військового обов’язку в умовах, пов’язаних із ризиком для життя, нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Він стоїть... Кам'яне мовчання Поглядає на нас з висоти... Зникла в мами надія остання: Не повернеться син із війни. І тепер уже мама не випере Для синка кам'яну сорочку, Її вітер гарячий висушить, І дощі у росі прополощуть. Він зостався — гранітний велетень Між будинків цементних і сірих. Та для мами він — білий лебідь, Що ніяк не повернеться з вирію. М. Станович