Презентація «Екуменізм та його значення»

Екуменізм та його значення. Авторка: Яковець Ольга

Екуменізмом називають рух християнських церков проти роз'єднаних і ворожих відносин між церковними силами. Екуменізм — це прагнення до єдності релігійних громад у світовому масштабі. Перші відсилання до екуменічного руху виникли на початку ХХ століття. 

Завдяки протестантським церквам США і Західної Європи, в останні півстоліття екуменізм поширився і отримав визнання Всесвітньої асамблеї церков. Ця організація всіляко підтримувала екуменічні настрої, що в 50-х роках минулого століття призвело до створення Всесвітньої ради церков — органу, що відповідає за об'єднання і координацію заходів, що проводяться екуменічними церковними організаціями. 

Базисна, віроучительна основа екуменізму полягає у вірі в Триєдиного Бога. «Ісус Христос — наш Господь і Спаситель», — так звучить одноголосний догматичний мінімум екуменічного світогляду.

Незважаючи на те, що виникнення екуменізму датують лише 1910 роком, з початку двотисячолітньої історії християнства, збори церковникіа, носили назву екуменічних соборів, а Константинопольський патріарх нагороджував героїв «екуменічним» титулом. Тим не менше прагнення до загального єдності постійно протистояло релігійній роздробленості, що в кінцевому рахунку призвело до виникнення таких новоутворень, як розколи, секти і гілки християнства. Отже, екуменізм — має свою давню історію. Церква почала пошук рішення проблеми в 10 році ХХ століття, коли була проведена Единбурзька місіонерська конференція. На засіданні обговорювалися питання важливості та пріоритетності міжконфесійної взаємодії всупереч будь-яким конфесійним кордонам. Осяжна історія екуменізму продовжилася в 1925 році. На одній з Загальних християнських конференцій піднялося питання загальнохристиянської позиції і шляхів її розвитку. Через три роки Лозанна прийняла гостей першої Всесвітньої конференції «Віра і церковний устрій». Вона була присвячена основам базисних християнських єдностей. З гаслами про християнську єдність пройшли і наступні зустрічі 1937-1938 років, в Англії та Нідерландах відповідно. Протягом цих років було створено Всесвітню раду Церков, чиє засідання з причини початку Другої світової війни вдалося провести лише через 10 років.

Проведення двосторонніх зустрічей і богословських діалогів Церков з різними традиціями та конфесіями можна вважати головним досягненням екуменізму.

Екуменізм в Православній Церкві зміцнюється, але й досі позиція ПЦ не є однозначною, через протиріччя в середині самої ПЦ. Для католицького християнства також характерне неоднозначне ставлення до екуменічного руху: всупереч тому, що при певному запереченні екуменізму, представники римо-католицької віри не заявляли, що вони не є його частиною. Хоча, Другий Ватиканський Собор Римо-Католицької Церкви, здавалося, що займає позицію, що нагадує рух проти екуменізму, підкреслював протиприродність поділу. «Розколи розходяться з волею Христа», — стверджував декрет 1964 року «Про екуменізм». До всього іншого, варто відзначити, що діячі цієї гілки християнства беруть участь у діяльності комісії «Віра і церковний устрій».

Екуменісти не позиціонують себе і свої настрої як віровчення, ідеологію чи церковно-політичний рух. Ні, екуменізм — це ідея, прагнення до боротьби проти розколу між тими, що моляться Ісусу Христу. По всьому світу смислове навантаження екуменізму сприймається по-різному, що, у свою чергу, впливає на проблему створення остаточного визначення цього руху. 

На даний момент термін «екуменізм» розділяють за трьома змістовними течіями:мета екуменізму — спілкування християнських конфесій;лібералізм в екуменізмі;об'єднання релігій світового масштабу як основне завдання екуменізму.

Як бачимо, екуменізм не має на меті із усіх релігій створити такий собі релігійний венігрет чи одну світову релігію. Екуменізм має на меті віднайти шлях до єдності серед християн. Екуменізм просить Бога і роз’єднаних братів про прощення провин, живить надію проти всякої надії та питає не тільки: «Чи спільно можемо приймати Євхаристію?», але рівно ж ставить питання: «Чи вільно нам взаємно відмовляти собі в Євхаристії?».

Дякую за увагу!