Презентація "Фольклор і міфологія у драмі Лесі Українки "Лісова пісня"

Фольклор і міфологія у драмі Лесі Українки «Лісова пісня»Гаврилюк Галина Петрівна, вчителька української мови і літератури

Щоб зрозуміти творчість Лесі Українки, потрібно заглибитися в чарівний світ Волині, - колиску її душі. На все життя полюбила поетеса росисті волинські луки, тихі й таємничі лісові озера, старезні волинські ліси. Волинь моя, прадавній краю!Русявокоса полісянко,Зеленочубий тихий гаю,Озер манлива колисанко…

Ліс у житті поліщуків завжди відігравав особливу роль. Він був для них своєрідною домівкою. Він давав засоби для прожитку, а в часи лихоліть ставав для людей надійним сховком від ворога. Водночас, як і в «Лісовій пісні» Лесі Українки, ліс ховав у собі багато таємниць.

У драмі-феєрії «Лісова пісня» поетеса по-філософськи осмислює й засобами художнього слова розкриває загальнолюдські проблеми добра і зла, прекрасного і потворного. Органічно переплітаються у творі життя двох світів – природи і людини. Лісове царство представлене образами Мавки, Лісовика, Водяника, Перелесника, Того, що греблі рве та інших. Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють. У них власне розуміння добра і зла, кожен з них наділений певними рисами вдачі.

Щоб глибше пізнати життєву основу «Лісової пісні», познайомимося з фольклорним матеріалом Волинського краю. Найбільше побутує переказів, казок, повір’їв про лісовиків, водяників, русалку польову.

Варто звернути увагу на те, що демонічні сили, зображені у фольклорі Поліського краю, зовсім не страшні, а деякі з них досить-таки привабливі. Поетика поліської демонології найповніше втілена в образі Перелесника – гарного хлопця в червоному одязі з чорними бровами і блискучими очима. Дуже привабливими є також Русалки – водяна і польова.

У фольклорних переказах Волині особливо популярна русалка польова, яка є покровителькою полів. Господарі старалися не гнівити русалок, задобрювали їх, бо вони приносять добробут у родини, у поля несуть життєдайну вологу, щоб добре родило жито.

А ось у фольклорних переказах про лісовиків немає однакового бачення цього створіння. Мешканці полісся вважали, що в кожному лісі живе свій лісовик. Від нього залежало все, що відбувалося в лісі: полювання, життя лісових мешканців, безпека людей. У драмі Лесі Українки Лісовик – це «малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям – дбайливий опікун лісу».

Одним із трагічних епізодів драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» є перетворення Лісовиком Лукаша на вовкулаку. Образ вовкулаки є одним із найпоширеніших у поліській міфології. Слід зазначити, що на це є багато підстав. З наукових досліджень відомих фольклористів довідуємося, що вовк у багатьох слов’янських народів у певні періоди їхньої історії мав значення тотемного предка, засновника –творця роду. Тому у західних поліщуків на Коляду його кличуть разом з небіжчиками і морозом.

Одним з найцікавіших образів «Лісової пісні» є дядько Лев. Він уособлює все найкраще, що є в людській натурі. Мудрий український селянин замовляннями, стосунками з лісовими істотами врівноважує співвідношення добрих і злих сил у драмі Лесі Українки. Таємниці його ворожбитства – у використанні найпоширеніших народних оберегів: Я, небоже, знаю, Як з чим і коло чого обійтися: Де хрест покласти, де осику вбити, Де просто тричі плюнути, та й годі.

«Треба тільки слово знати», – каже дядько Лев у «Лісовій пісні». Слово – найбільший чарівник і найсильніший оберіг. Слово творить дива. Воно може вгамувати найнебезпечнішу стихію, відвернути найсильніше зло , збудити в серці найпалкіші почуття. Мудрий дядько Лев, мабуть, знав те слово, був переконаний, що з добрих уст воно творить добро, а з лихих стає носієм зла. Недарма, як тільки Мати з Килиною обмінюються прокльонами, їх обсідають злидні.

Отже, доброю і щедрою стає природа, якщо людина гармонійно поєднана з нею. Треба тільки бути дбайливим і щедрим, любити природу, оберігати її, жити в злагоді з нею. Якщо ти розумієш, що ти також частинка природи, то й вона наділить свою добру дитину великою силою.

Дякую за увагу!