Презентація "Форми організації навчальної діяльності на уроках математики. Їх недоліки та переваги з точки зору диференціації"

Форми організації навчальної діяльності на уроках математики. Їх недоліки та переваги з точки зору диференціації

Технологія диференційного навчання передбачає таку його організацію, за якою одному учневі або групі вчитель пропонує в певній послідовності посильні завдання різної складності й тим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

Способи диференціювання навчальних завдань відрізняються за змістом. При цьому форма виконання таких завдань може бути різноманітноюфронтальною індивідуальною груповою та інші.

Пропонуємо з’ясувати сутність кожної з форм навчальної діяльності та визначити особливості доцільного їх поєднання в системі уроків математики.

Фронтальна (колективна) діяльність передбачає виконання всіма учнями класу під безпосереднім керівництвом учителя однакових завдань. Переваги організація всього класу на діяльність в одному темпі;прагнення впливати одночасно на всіх учні;Недоліки складно забезпечити високу активність усіх учнів;пристосування вчителя до середнього рівня готовності учнів =˃ учні з низьким рівнем не спроможні сприйняти й осмислити матеріал у повному обсязі, а для сильних учнів темп виявляється низьким і не дозволяє розкрити і задовольнити їхні навчальні можливості повною мірою.

Але:незамінна на уроках математики на етапі первинного сприймання та засвоєння нового матеріалу;використовується з метою накопичення учнями досвіду самостійної роботи; дозволяє донести нову інформацію одночасно до значної кількості учнів. обмежені можливості реалізації навчального спілкування школярів;активно працюють, як правило, не всі учні

Наприклад: тема уроку «Розв’язування прикладів на додавання виду 27+36»

Організація фронтальної роботи таким чином призводить до того, що з повною віддачею працює, як правило, лише учень біля дошки, а решта пасивні слухачі і виконавці. Незважаючи на очевидну перевагу фронтальної діяльності, на етапі первинного сприймання та засвоєння матеріалу вона має бути обмежена в часі та поєднуватися зіншими формами.

Індивідуальна форма – це одноосібне вирішення школярем навчальних задач, повна самостійність у засвоєнні навчального матеріалу. Дидактична суть цієї форми навчання полягає в тому, що їй властива не пряма взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем, опосередковані різною мірою педагогічної допомоги. Організація індивідуальної навчальної діяльності має бути ретельно і всебічно продумана, навчальні можливості учнів враховані, а завдання – посильні й зрозумілі.

Мета індивідуалізації:для дітей з низьким рівнем підготовки – допомогти усунути прогалини в засвоєнні навчального матеріалу;для учнів з достатнім рівнем підготовленості - розширити їхні знання, збагатити пізнавальний досвід.

Таким чином, завдяки організації індивідуальної роботи на уроках математики створюються можливості для діяльності учнів в особистому темпі.

Групова форма – спрямована на досягнення освітніх, виховних і розвиваючих цілей навчально-виховного процесу. Дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги й співробітництва, що є одночасно умовою й результатом її здійснення. Створення можливості вчитися один у одного. Побудована на спільних узгоджених діях і спілкуванні.

Під час групової діяльності:діти опитують один одного;спільно працюють над виконанням завдань і вправ;перевіряють правильність, оцінюють досягнуті результати навчання кожного члена групи;активізується діяльність учнів;розвивається й удосконалюється мовленнєва діяльність школярів;

формуються організаційні та лідерські вміння дитини: прийти на допомогу іншим, пояснити, перевірити, порадити тощо;учні привчаються мислити , оскільки контакти й обмін думками істотно стимулюють його.

На уроках математики доцільно створювати групи змішаного складу та невеликі за кількістю осіб (2-4)Групова навчальна діяльність школярів може бути доцільною на різних етапах уроках: на початку з метою оперативного усного опитування учнів всього класу; перед поясненням нового матеріалу з метою актуалізації попередньо здобутих знань; під час пояснення з метою ефективнішого засвоєння нової інформації; після пояснення нового матеріалу з метою його закріплення і систематизації.

Її ефективність залежить від правильного поєднання з фронтальною та індивідуальною діяльністю учнів.

Треба пам’ятати,що для ефективної реалізації диференційного навчання потрібно продумувати та взаємопов’язувати різні форми організації навчання та намагатися врахувати індивідуальні особливості учнів та рівень їхньої загальної готовності до навчання.