Презентація "Формування естетичних смаків та любові до культурної спадщини українського народу"

Підготувала: викладач художньої культури ДНЗ “Чортківське ВПУ” Кудляк Ірина Богданівна

Естетичне виховання – це формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий світ, зберігати прекрасне; одна з важливих і складних сторін системи всебічного і гармонійного розвитку особистості. Воно залучає людину до світу прекрасного, допомагає повніше відчувати, розуміти прекрасне в оточуючому світі, цінувати твори мистецтва, формує негативне ставлення до бридкого; сукупність дій вихователя і вихованців у ході їх діяльності, які забезпечують формування естетичної культури особистості. .

Суть естетичного виховання полягає у формуванні творчої активної особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, бридке в житті та мистецтві, жити і творити за законами краси. З поняттям естетичне виховання пов'язані: естетичний розвиток, художнє виховання, художня освіта.

– розвиток естетичного сприйняття, здатності сприймати прекрасне в природі, мистецтві, оточуючому житті. – виховання естетичного смаку, здатності оцінювати і розуміти прекрасне, відмежовувати справді прекрасне від неестетичного. – виховання естетичної активності – активної діяльності з охорони та захисту всього прекрасного. – розвиток творчих художніх здібностей дітей в різних галузях мистецтв. Завдання естетичного виховання:

Краєзнавчий підхід передбачає опанування надбаннями культури та мистецтва рідного краю з максимальним використанням виховного потенціалу художньо-естетичного середовища і передбачає залучення цінностей українського мистецтва. . Краєзнавчий підхід до художньо-естетичного виховання

Організація спілкування учнів із справжніми цінностями народного мистецтва дає можливість їм засвоювати набутий життєвий досвід людства, сприяє духовному збагаченню. Ознайомлення зі спадщиною минулого дозволяє учням глибше зрозуміти духовний, естетичний світ тих, хто жив і творив до нас, уявити спосіб життя, думки людей, систему цінностей попередніх епох.

Зростає роль музеїв, які здатні сформувати в учнів специфічне, емоційно-ціннісне ставлення до народного мистецтва. На сьогодні музей виступає мовою культурного спілкування людства і, завдяки йому, учні отримують реальну можливість орієнтуватися в соціально-культурному просторі. .

Музей-світлиця ДНЗ “Чортківське ВПУ”

Урок художньої культури в музеї - світлиці

Театр Мистецтво – одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів. Мистецтво служить не тільки для розваги та відпочинку, але й формує світогляд, виступає як знання й просвіта, як формування цілісної особистості. В свою чергу видом мистецтва, в якому розкриваються суперечності часу та внутрішнього світу є театр.

Уривок з поеми-містерії “Великий льох “ Т. Г. Шевченка

Кожна нація, народ, навіть будь-яка соціальна група має свої звичаї, що вироблялися століттями й освячені віками. Звичаї народу – це прикмети, за якими нація вирізняється не тільки в сучасності, а й в історичному минулому. Незважаючи на занепад старих традицій, вертепи залишаються улюбленими формами мистецького вираження різдвяної радості. Вертеп

Вертеп

Графіка Мистецтво, що обходиться без слів, але покликане збудити думку і почуття. Дивним чином в ній переплітаються переживання та осмислення і не буде перебільшенням сказати, що графічні роботи чортківського митця Степана Шевчука – майже ідеальне мистецтво, бо ніби мирить в людській душі два протилежних, але не взаємно виключених начала.

У нашому житті існують речі, які не втрачають своєї актуальності за будь-яких перипетій. І чи живемо ми у вісімнадцятому, чи двадцять першому столітті, прагнення людини досягнути досконалості, розвинути свої таланти і подарувати цю часточку серця іншим буде струмувати на поверхню животворним джерелом. Промені творчості сучасного майстра декоративно-прикладного мистецтва Ольги Зеленої створюють унікальну ауру тепла і душевності, роботи дарують естетичну насолоду і радість відкриття неповторного світу гармонії і барв. Аплікація – унікальне явище мистецтва

Вибрані роботи Ольги Зеленої

Тетяна та Михайло Витягловські – єдині на наших теренах члени Національної спілки художників України. Тетяна професійно вправляється в текстилі, Михайлова стезя – модернова пластика в дереві. Колекція гобеленів майстрині справді унікальна. Кожна робота – згусток її душі, до того ж, з філософсько-романтичним забарвленням. Творчість чортківських майстрів – справді високого карбу, з філософським підтекстом. Виставлялися не лише в Україні, а й у Німеччині, Польщі, США.. Талант, вроджена вимогливість до своїх творів, надзвичайна працездатність поєдналися в цьому подружжі, чия творчість звучить розкриленим дуетом... Гобелени та дерев’яна пластика

Мистецтво Тетяни Витягловської

Архітектура Архітектура – одна з форм носіїв культури, тому що культура кожного народу віддзеркалюється, в тому числі, й у його архітектурі Місто Чортків багате на архітектурні споруди, які спроможні зачарувати уяву гостей. Ці славні пам’ятки свідчать про високу культуру та духовність наших предків, вони гармонійно вписалися у сучасний ландшафт міста.

Виховний ресурс мистецтва архітектури – це сукупність його художніх властивостей, які наділені величезним потенціалом естетичного впливу на людину. Вони акумульовані в тих архітектурних творах, що мають якості мистецтва (адже далеко не всі архітектурні об’єкти є мистецтвом). У першу чергу – це пам’ятки історії і культури, у яких знайшли вираження духовні пошуки, провідні ідеї, художні смаки свого часу: церкви і собори, старовинні замки, палаци, садово-паркові комплекси, історична забудова старовинних міст, народна архітектура, а також сучасні споруди, що мають художньо-естетичну цінність.

Її збудовано з ініціативи міського братства, членами якого було багато ремісників міста. Одним із ініціаторів побудови церкви став кушнір Микола Драчук, а згодом – швець Гаврило Журавель. Будувалася церква з 1581 по 1584 рік. Тричі вона зазнавала страшних руйнувань під час пізніших нападів турків і татар, але кожного разу люди відновлювали її. Цей храм – цінна пам’ятка архітектури, до того ж одна з найдавніших не тільки на Чортківщині, а й на Поділлі. Церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Синагога Вважається, що перша синагога в Чорткові побудована у 1682-1686 роках за часів польського короля Яна Собєського, який прихильно ставився до євреїв.

Старовинну божницю ("Стару синагогу") й сьогодні можна побачити в центрі міста, неподалік від нової ратуші. Та в одноповерховій будівлі з товстими стінами синагоги вже давно немає…

Побудована в романтичному стилі з використанням мавританських мотивів, божниця була схожою радше на фешенебельний палац, ніж на будинок молитви. Розкішності їй надало оздоблення різьбою, виконане італійськими майстрами. Головний фасад споруди складається з центрального ризаліту, який приховує під собою покритий чотирисхилим дахом об’єм будівлі, одноповерхових флігелів та розміщених по краях двоповерхових гранованих башт.

Костел св. Станіслава Шедевр архітектури виконаний в переважаючому готичному стилі з романськими елементами. Вдала компоновка тесаного каменю фундаменту, світлих піщаних блоків у центральній частині та різнобарвної цегли в основному периметрі за підтримки виразних декоративних різьблених елементів вносять живий струмінь гармонії складових частин костелу святого Станіслава.

Всередині тринавова базиліка під хрестовими склепіннями з різьбленим дерев’яним вівтарем у глибині вузького спланованого увись простору прикрашена білокам’яними приосадкуватими круглими колонами і різьбленими скульптурами майстрів минулого

Чортківський замок Замок у плані п'ятисторонній, на кутах височіли наріжні башти. До перебудови, замок по периметру був забудований жилими та господарськими приміщеннями, зовнішні стіни будов були оборонним муром фортеці. Від них залишилися лише підвали. Дві башти виступали за лінію мурів. Південно-західна п'ятигранна, має два яруси та великі підвали. Північно-західна - чотиригранна, має один ярус з підвалом. Перекриття башт не збереглися. Після перебудови палац зайняв західну частину замку. Прямокутний в плані, обома торцями примикає до кутових башт замку, які фактично стали його продовженням. Ренесансний по стилю замок мав з двору два поверхи, які прикрашали вишукані аркадні галереї. По зовнішньому фасаду палацу між баштами була облаштована тераса, в нижній частині якої розмістилися великі підвали.Тераса виходила назовні красивою аркадною композицією,була прикрасою замку. Південна чотиригранна башта збереглася на рівні першого ярусу.

Сучасний Собор Петра і Павла Ця модерна велична споруда (архітектор С. Гора) насамперед вражає своєю архітектурною витонченістю і розмірами: висота – 51 м, діаметровий перетин – 40 м. Куполи собору символізують державний герб України – тризуб, що особливо зачаровує уяву у світлий погожий день, коли небо чисте і блакитне.

Стара ратуша Двоповерхова цегляна оштукатурена будівля старої ратуші Чорткова, розташована на правому березі річки Серет, являє собою Г-подібний периметр (44м х 22м) зі скошеним зверненим на північний схід (в сторону древнього замку) кутом. З особливості її побудови слід зазначити оперізуючий периметр торгових рядів суцільний дерев’яний балкон, який спирається на тонкі Т-подібні стовпи, утворюючи відкриту галерею по першому ярусу. Родзинкою ж споруди служить виконана з використанням характерного для північної Європи стилю “фахверк” квадратна в плані одноярусна вежа-надбудова під ромбовидним дахом з гострим шпилем в центрі, увінчаним характерним флюгером-півнем. Чільне її місце над торговими рядами в серці міста підкреслено розташованими на її гранях циферблатами швейцарського годинника.

Чортківська ратуша (нова) Споруда квадратна у плані, двоповерхова, з внутрішнім двором. З лівого боку головного фасаду прибудована наріжна ратушна вежа. Вона має три поверхи і також квадратна у плані. На вежі міститься восьмигранне приміщення для механічного годинника, який має чотири циферблати діаметром близько 1 м. Завершує ратушну вежу оригінальна велика баня з маківкою. Ратуша побудована в 1926-1930 рр. Її будівництвом керував польський інженер з Перемишля Юзеф Кунцевський і місцевий житель Андрій Дражньовський. Споруда зведена у стилі конструктивізму — так званому «блоковому» стилі.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці Будувалась церква у 1903 – 1905 роках. 14 жовтня 1905 року, на свято Пресвятої Покрови, церкву було освячено і проведено Службу Божу. З 1989 року настоятелем храму Святої Покрови є митрофорний протоієрей Михайло Левкович.

Проходячи повз дзвіницю, на мить зупиняє задумливий і благословляючий погляд Богородиці з мозаїчного образа на фронтоні дзвіниці. Екстер’єр дзвіниці доповнюють мозаїчні зображення Першоверховних апостолів Петра і Павла, Святого Миколая, Архангелів Михаїла та Гавриїла. На дзвіниці встановлено скульптури святих Володимира і Ольги, зображення Всевидючого Божого Ока, яке ніби застерігає від гріха, заглядає у найпотаємніші закутки людських душ. Не тільки сюжети відіграють роль у церковному мистецтві. Світло, колір і вся система символів, що відображають конкретні знаки, образи. У реалізації прекрасного важливу роль відіграє колір, що модифікує світло. Особливий ефект при осягненні храмового дійства досягається саме за певного мінливого освітлення в «задіянні» світла/кольору ікон, розписів, мозаїк.