Презентація "Гендерна не рівність в сучасному світі"

Гендерна нерівність в сучасному світі

Виділяють два постулати такого підходу: 1) гендер конструюється шляхом соціалізації, розподілу праці, системою гендерних ролей, сім’єю, засобами масової інформації; 2) гендер формується і самими індивідами- на рівні їх свідомості (тобто гендерної ідентифікації), прийняття заданих суспільством норм і підлаштування під них (в одязі, зовнішності, манері поведінки тощо). Робити гендер- означає створювати такі відмінності між хлопчиками і дівчатками, чоловіками і жінками, які не є природними, сутнісними чи біологічними.

Для патріархатних установок характерні наступні особливості: 1)переконання, що в суспільних і сімейних відносинах має існувати жорсткий розподіл чоловічих і жіночих ролей; 2)погляд, згідно з яким чоловікові належить провідна, активна роль у сім’ї і суспільстві, а жінці підпорядкована, пасивна; 3)переконання, що життєві цінності жінок і чоловіків різні: сім’я і кохання-основні цінності для жінок; справа, робота, самореалізація поза сім’єю- цінності чоловіків; 4)віддання переваги сімейним відносинам, в яких чоловік є главою сім’ї, вносить основний вклад в бюджет сім’ї; 5)приписування жінці в якості головної її ролі в суспільстві-ролі матері, тобто поведінки пов’язаної з народженням і вихованням дітей; 6)осуд поведінки жінки, в якої домінують орієнтації на самореалізацію поза сім’єю, на кар’єру, професійні досягнення; 7)уявлення про те, що патріархатна модель суспільства природна, зумовлена біологічними відмінностями статей; 8)засудження рівних прав жінки і чоловіка.

Феміністські установки свідомості включають в себе такі аспекти: 1)засудження використання біологічних статевих відмінностей для впровадження жорстко закріпленого, підпорядкованого становища жінки в сім’ї і суспільстві; 2)несприйняття існування в сім’ї і суспільстві строго закріплених чоловічих і жіночих ролей; 3)засудження розподілу сфер суспільного життя на чоловічі і жіночі; 4)переконання, що жінки і чоловіки в сучасному суспільстві мають неоднакові можливості для самореалізації в різних сферах, і такий стан визначається несправедливим; 5)прийняття образу жінки (гендерного ідеалу) , головними рисами якого є енергійність, активність, впевненість у собі, прагнення до свободи і незалежності, діяльність у різних сферах суспільного життя; 6)погляд, відповідно до якого для жінки високу цінність мають професійні досягнення, кар’єра, розкриття власних можливостей і здібностей, прагнення до самореалізації; 7)відання переваги сімейним відносинам, які не зобов’язують жінку всю себе віддавати турботі про інших; 8)погляд на виховання дітей, за яким суспільство повинно максимально прагнути до рівної участі батьків і матерів у житті дитини; 9)осуд ставлення до жінок як суб’єкту сексуального пригнічення; 10)несприйняття подвійних стандартів у суспільній моралі в оцінці поведінки чоловіків і жінок у різних сферах життя; 11)переконання в необхідності глибокого усвідомлення жінками свого підпорядкованого становища, бажання змін у суспільній ролі жінки і розуміння важливості практичних дій у цьому напрямку.

На думку Ю. Радостаєва («Психологія сексуальності»), фемінізм має помилкову установку на формальну рівність у дусі зрівнялівки, коли, наприклад, феміністки виставляють вимогу пропорційного предстаництва жінок у всіх сферах життєдіяльності суспільства, коли професійність управлінського апарату варто визначати не за якісними характеристиками знань і досвіду, а за кількісним співвідношенням чоловіків і жінок в апараті. Йому незрозуміле маніакальне прагнення американських феміністок знищити законодавчо всі зовнішні прояви і ознаки сексуальності, відмінність статей у всіх проявах.

Рівність- це не однакова кількість жінок і чоловіків у парламенті. Це-свобода вільно від стереотипів обирати свій шлях: прати супутникові все життя шкарпетки чи займатися політикою, або ж йти у науку, незалежно від статі. Гендерна рівність-це рівна оцінка суспільством подібності й відмінності між жінками і чоловіками, різних соціальних ролей, які вони виконують; це рівне соціальне становище жінок і чоловіків, яке створюється за допомогою надання їм рівних умов для реалізації прав і творчого потенціалу особистості, здійснення спеціальних заходів для компенсації історичних і соціальних упущень, що заважають статям займати рівні позиції.

Гендер, який є однією з важливих категорій стратифікації, істотно визначає життєві шанси індивіда, можливості формування й реалізації його соціального потенціалу, його соціального статусу. Як наслідок виникають значні розбіжності між формальним і реальним статусом жінок і чоловіків у суспільстві. Соціальний статус індивіда залежить від впливу цілої групи факторів: правових, економічних, політичних, соціально-психологічних, культурних, історичних та інших. Гендерна нерівність не є безпосереднім наслідком біологічних розходжень між статями. Ця форма нерівності виникає не стільки через ці природні розходження, скільки через те, яким чином вони інтерпретуються та впливають на створення та відтворення соціальної ієрархії.

Виділяють фактори, що впливають на формування і реалізацію економічного, політичного, соціокультурного потенціалу жінок і на їх соціальний статус.1. Статусні фактори. Вік є одним із найбільш істотних факторів, що визначають соціальний статус індивідів в суспільстві. В умовах трансформаційних процесів, економічної нестабільності та посилення конкуренції на ринку праці підвищується значення аскриптивних якостей особистості, а приналежність до старших вікових груп суттєво знижує життєві шанси індивіда на збереження (покращення) свого статусу. Це, безумовно, накладає відбиток на соціальне самопочуття як жінок, так і чоловіків.

2. Соціально-психологічні та соціокультурні фактори. У низці соціально-психологічних факторів, що здійснюють вплив на процес реалізації соціального потенціалу особистості, традиційно виділяються: потреби, інтереси, цінності, властивості характеру, що визначають життєву стратегію індивіда. Сукупність цих факторів у значній мірі зумовлює рівень особистої активності жінок в економічній, професійній, політичній сферах життєдіяльності суспільства.

3. Соціально-політичні. Ця група факторів являє собою особливості економічної, політичної ситуації в суспільстві. У низці соціально-політичних факторів особливе місце займає соціальна політика, спрямована на формування гендерної рівності. Ми цілком згодні з думкою деяких дослідників щодо компенсаторного характеру взаємодії вищевказаних факторів на адаптаційні можливості особистості. У даному випадку не сформованість адаптивних характеристик (соціально-психологічних, статусних) вимагає трансформації і підвищення ролі соціально-політичних факторів для покращення адаптивних можливостей.

Можна запропонувати низку практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення статусу жінки в сучасному суспільстві: 1)соціальна політика щодо жінок повинна мати всебічний і самостійний характер, не обмежуючись традиційними уявленнями про сімейно-побутову, материнську функцію жінки. Така політика буде сприяти всебічному розкриттю потенціалу жінки; 2)необхідно активізувати розробку і реалізацію програм, спрямованих на ліквідацію гендерної нерівності в економічній, політичній, освітній сферах, що розширить доступ жінок до ресурсів самореалізації, а отже, підвищить їхні життєві шанси та адаптивні можливості; 3)особливе місце повинні займати програми заохочення само зайнятості жінок, механізми кредитування жіночого підприємництва, психологічні тренінги з формування адаптивного потенціалу, залучення жінок до різноманітних громадських об’єднань.

Сексизм. Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать) — ідеологія і практика дискримінації людей за ознакою статі, пов'язані з наявністю переконання в перевазі однієї статі над іншим у різних сферах життя, а також забобонів по відношенню до представників певної статі.

Ідеологія сексизму. Найчастіше під сексизмом розуміють цілеспрямовану дискримінацію жінок. З точки зору феміністичної теорії, сексизм — це прояв патріархату, тобто такого устрою суспільства, при якому чоловіки як соціальна група володіють владою над жінками як соціальною групою. При цьому в більшості неісламських країн на сьогоднішній день відсутні юридично оформлені норми або політика гендерної сегрегації, в тому числі спрямовані на жінок як соціальну групу.

Прояви сексизму. Сексизм проявляється на різних соціальних рівнях і в різних соціальних сферах. Історично жінки були, а в деяких країнах залишаються обмежені у громадянських правах порівняно з чоловіками — наприклад, позбавлені виборчих прав. Майже у всьому світі жінки непропорційно представлені в органах влади. Наприклад, в США жінок більше за чоловіків, проте в конгресі 109-го скликання жінок було лише 82 людини, зокрема жінки-сенатори — 14 осіб (14 % від загальної кількості), а серед членів палати представників жінки становили 68 осіб (15,6 %).

Доброзичливий сексизм. Сексизм не завжди приймає відкрито ворожі форми. Часто для виправдання дискримінації жінок використовується риторика турботи. Як відзначають феміністки, доброзичливий сексизм «описує жінок як чисті, тендітні створіння, яких треба оберігати, захищати і захоплюватися ними, і чия любов необхідна будь-якому чоловікові, щоб залишатися чоловіком. Така ідеалізація жінок автоматично передбачає: жінки слабкі і вони зобов'язані виконувати традиційні жіночі ролі». Важливу роль у риториці доброзичливого сексизму грають відсилання до материнства.

Рух проти сексизму. Сьогодні у всьому світі (особливо в країнах Заходу) проти сексизму виступають багато політичні та культурні течії суспільства, переважно лівого спрямування. На антисексистских позиціях стоїть і частина «неформальних» соціальних груп і рухів, таких як хіпі, анархісти, антифа. У той же час у багатьох держав як і раніше сильні або набирають чинності позиції релігійних і світських громадських рухів, організацій і діячів, що стоять на позиціях сексизму.

Виявлення ґендерної нерівності у сфері освіти та науки. Жінки переважають у кількості студентів вузів, проте слід зазначити, що у сфері науки і освіти протягом багатьох років спостерігається ґендерна сегрегація (це ситуація, коли жінки і чоловіки нерівномірно розподілені між різними видами діяльності) серед наукових напрямів у той час, як оптимальне функціонування сфери науки та освіти можливе за умови рівної участі жінок на всіх рівнях. Так, жіночими напрямками можна вважати медицину – 87 % студенток, гуманітарні науки – 83,2 %, соціальні науки – 82,7 %. Така сама картина спостерігається у розподіленні за напрямами аспірантів та докторантів.

Ґендерні відмінності на робочому місці залишаються значущими. Це можна бачити не тільки в структурі зайнятості — чоловіки та жінки не мають однакову роботу (серед чоловіків значно більше клерків, менеджерів продажу, чоловіків значно більше на професійних та управлінських посадах) — але й в межах однієї професії — чоловіки займають більше управлінських та вищих позицій.

Ключові положення. Дві третини працюючих— заміжні або живуть разом з партнером. Це означає, що рішення про працевлаштування та кількість робочих годин впливають не тільки на життя однієї людини, але й його чи її партнера. Разом партнери витрачають на роботу близько 62 годин. Пари, які мають фінансові труднощі, витрачають значно менше годин (53 години) на працю, ніж пари, які вважають себе заможними.

У книзі Джона Масіоніса «Соціологія» вказані риси, які американці традиційно пов'язують з «фемінною» і «маскулінною» поведінкою:

Основні прояви ґендерної дискримінації:• Безробіття серед жінок, як приховане, так і зареєстроване, вище, ніж у чоловіків.• Заробітна плата жінок складає 72,5% від заробітної плати чоловіків.• Жінки здебільшого працюють у тих сферах (освіта, медицина, соціальна сфера тощо), де заробітна плата значна нижче, ніж у середньому по народному господарству, що призводить до зростання економічної нерівності чоловіків та жінок.• Через 20-30 років заробітна плата жінок складатиме лише 40-50 % пенсії чоловіків.

Дякуємо за увагу