Презентація "Георгій Феодосійович Вороний"

Георгій Феодосійович Вороний – учений зі світовим іменем1868 - 1908 Прилуцька гімназія № 1 ім. Георгія Вороного Турчин С. О.

Прилуцька чоловіча гімназія з ХІХ століття стала джерелом, яке живило вітчизняні та зарубіжні передові ідеї

Серед випускників закладу чимало видатних діячів науки й культури. Левко Миколайович Ревуцький – композитор, народний артист СРСР, педагог, академік АНУРСР Дмитро Миколайович Ревуцький – український музикознавець, фольклорист і літературознавець. Олександр Григорович Шліхтер – професор, академік АН УРСР

Сергій Іванович Маслов – член – кореспондент АН України, доктор філологічних наук. Василь Іванович Маслов – організатор і директор Прилуцького окружного музею. Дмитро Іванович Курський – нарком юстиції РРФСР, перший радянський генерал прокурор. Георгій Васильович Пфейффер – математик, академік АН УРСР

Георгій Феодосійович Вороний. Видатний математик, член – кореспондент Петербурзької Академії Наук, професор Варшавського університету

Георгій Феодосійович Вороний народився 16(28) квітня 1868 року в містечку Журавка колишньої Полтавської губернії (нині село Журавка Варвинського району Чернігівської області) Мальовничий пагорб над річкою Удай у Журавці придбав дід Георгія Яків Вороний, який змолоду чумакував, а, заробивши грошей, вирішив зайнятися селянською справою. Прізвище «Вороний» отримав від далекого предка, козацького осавула, охоронця фортеці, що була десь недалеко від теперішньої Воронівки біля Ічні.

Батьки: Вороний Феодосій Якович та Ворона Клеопатра Михайлівна. Феодосій Вороний (1837-1910), магістр російської філології, - працював професором у Ніжинському ліцеї (1864-1872), а згодом очолював гімназії в Кишиневі, Бердянську, Прилуках. В роки свого студентства в Київському університеті став ініціатором створення безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді, викладав історію в такій школі на Подолі (1859-1861 рр.). Велике значення він надавав просвіті народу моральними науками. У Журавці, Феодосій багато часу приділяв садівничій справі, а остаточно оселившись у ній після виходу на пенсію в 1887 році, брав активну участь у діяльності місцевого сільсько-господарського товариства. Свої просвітницькі ідеї Феодосій Вороний продовжував втілювати в життя і в Журавці: своїм коштом побудував тут школу для сільських дітей. У школі влаштовували лекції, концерти, спектаклі для місцевих жителів, а зібрані гроші йшли на поповнення відкритої в Журавці народної бібліотеки. Вороний Феодосій Якович

Середню освіту Георгій Вороний здобув у Бердянській (до 5-го класу) і Прилуцькій гімназіях. Характеристика«… Уроки відвідував справно. Завдання завжди виконував охайно і ретельно. Письмові роботи виконував старанно і серйозно, однак, через притаманну йому квапливість, вони часто мали недолік, особливо у зовнішньому оформленні. До того, що відбувалося у класі , ставився з активністю, але іноді був неуважним. … При відмінних здібностях має, незважаючи на молодий вік, доволі розвинутий розум і серйозну любов до навчання. З усіх предметів гімназичного курсу отримав дуже добрі знання, а з математики, до вивчення якої виявив особливу схильність і покликання, має знання, які далеко виходять за межі учнівських успіхів».

У 1884 році видатний математик і педагог, професор Київського університету В. П. Єрмаков почав видавати «Журнал елементарної математики», в якому читачам для самостійного твору було запропоновано тему: «Розкладання многочленів на множники на основі властивостей коренів квадратного рівняння». Георгій, будучи гімназистом Прилуцької гімназії, надіслав до редакції свій твір і його статтю було надруковано на сторінках цього видання у 1885 році.Єрмаков В. П. (1845 – 1922)

1885 рік Георгій Вороний приїхав до Петербургу вступати до Петербурзького університету. Серед натовпу на пероні Петербурзького вокзалу він загубив свого супутника – земляка, який обіцяв допомогти з житлом, і змушений шукати собі притулок сам.

1885 рік На прийом до ректора Георгій прийшов з рекомен-даційним листом від Григорія Галагана – відомого україн-ського мецената, політичного діяча. Ректор прийняв його люб’язно та спитав: «Ви, звичайно, вступаєте на свій кошт?» Вороний відповів, що не проти того, щоб і на казенний вступати. На що ректор відповів: «Ви будете відмінно вчитись, обживетесь в Колегії, тоді ми Вас і зробимо стипендіатом». У серпні 1885 року вступає до Петербурзького університету. Григорій Галаган. Петербурзький Імператорський університет

1885 – 1889 роки Матеріальна скрута весь час тяжіла над ним. Коштів, що надсилав батько, було недостатньо, доводилось підробляти, головним чином приватними уроками. Мрія отримати окрему кімнату в колегії також виявилася нездійсненною. Життя в Петербурзі, нове середовище, в яке він потрапив, часто викликало у Вороного почуття самотності. Працювати доводилось дуже наполегливо і ретельно, часто навіть за рахунок свого сну. Але при цьому Вороний не ставав відлюдником, навпаки, він живо відгукувався на всі події. Георгій Феодосійович грав у карти, шахи, крокет, шашки, до безтями любив оперу, бував у балеті, любив танцювати, нарешті, просто поговорити.

1885 – 1889 роки. У 1885 році для студентів вводиться форма одягу з метою полегшити нагляд за ними, 1887 року плата за навчання підвищується вп'ятеро, щоб перешкодити доступ до вищої освіти малозабезпеченим. Того ж року Г. Вороний був змушений дати розписку в тому, що він зобов'язується не вступати в жодні таємні товариства і навіть ``без дозволу на те не вступати в дозволене законом товариство, а також не брати участі ні в яких грошових зборах''. Вороний болісно це переживає: «Наш час тяжкий, ми не що інше, як жертви жахливого режиму; тепер не можна говорити прямо навіть невинних речей, одразу потрапиш у руки серцевидців...» (29 березня 1887 року)

1885 – 1889 роки Саме в роки навчання в університеті Георгій Вороний остаточно визнав своє майбутнє як ученого – математика. Його юнацька любов до цієї науки поступово переросла у непоборну пристрасть до пошуку нових математичних фактів, зміцнила його віру в свої творчі можливості. До закінчення університету Вороний багато в чому був уже сформованим вченим: він виробив в собі наполегливість та систематичність в дослідницькій роботі, набув впевненості у своїх силах і поєднанні з високою вимогливістю до себе; виробив методику досліджень,якою в значній мірі користувався і в подальшому; виділив ту область математики, де зосереджувалися його наукові інтереси.

Його доля в Богданах Літню відпустку Георгій Вороний завжди проводив у Журавці, у своїх «рідних палестинах». Тут переважають враження від поїздок до Крицьких у сусіднє село Богдани і розвитку його стосунків з Олею Крицькою. Оля Крицька полонила його серце, Георгій визначив для себе однозначно, що доля його - в Богданах, але свою захопленість приховує, бо поки що не має матеріальної основи для того, щоб будувати сім'ю. На цьому рішенні наполягає батько. Невизначеність стосунків завдає йому багато страждань, але він терпляче чекає свого часу, рішуче відкидаючи всі інші захоплення.

1889 рік Восени 1889 року Георгій Вороний блискуче склав випускні екзамени і захистив кандидатську роботу. У листопаді 1889 року на основі представлення, підписаного усіма провідними професорами - математиками: А. А. Марковим, М. А. Коркіним, Ю. В. Сохоцьким, К. А. Поссе, - Вороного залишили при університеті для підготовки до магістерських екзаменів і призначили стипендію (600 крб на рік). Одночасно він був призначений позаштатним вчителем у Петергофській прогімназії. Майбутнє щасливо визначилось. Нарешті Георгій стає нареченим Олі. Науковий наставник – Андрій Андрійович Марков

1894 – 1908 роки Після успішного захисту магістерської дисертації Вороний отримав призначення до Варшавського університету, де працював майже все життя до своїх останніх днів. Спочатку він був призначений «виконуючим посаду доцента» (травень 1894 р.), але до читання лекцій у вересні 1894 року він приступив уже у якості екстраординарного професора. Професорське навантаження в університеті забирало багато часу. Вороний змушений був викладати декілька курсів, оскільки крім нього в цей час у Варшавському університеті було тільки два професори. З осені 1898 року Г. Вороний працював також професором Варшавського політехнічного інституту , був деканом механічного факультету. У 1898 році Московське математичне товариство обрало Вороного своїм членом. У серпні того ж року він брав участь у роботі Х з'їзду російських природознавців і лікарів у Києві, 1901 року він також був учасником наступного, ХІ з'їзду російських природознавців і лікарів (у Петербурзі) і виступив на ньому з трьома доповідями.

Донський політехнічний інститут У зв'язку з революційними подіями 1905-1907 років університет і Політехнічний інститут у Варшаві було закрито. Групу професорів цих вузів (серед них Вороного) було направлено до Новочеркаська для створення там Донського політехнічного інституту. Вороний перебував у Новочеркаську біля року, виконуючи обов'язки декана механічного факультету. Навантаження стало ще більшим, бо він залишився єдиним професором. На допомогу йому було запрошено з Політехнічного інституту професора І. Р. Брайцева. Восени 1908 року заняття у Варшавському університеті поновилися, і Вороний повернувся у Варшаву. Перед від'їздом із Новочеркаська до Варшави, прощаючись зі своїм колегою і добрим приятелем Брайцевим, Вороний зауважив: «Лікарі забороняють мені працювати. Та я й сам помітив, що сильна розумова напруга завжди викликає реакцію у моїй недузі. Але вони не знають, що означає для мене не займатися математикою. Лише моя дружина знає, що математика для мене все».29 грудня 1896 року – Академія Наук присудила премію ім. В. Я. Буняковського1907 рік – удостоєний звання члена – кореспондента Петербурзької Академії Наук

Він прожив лише 40 років. Тіло небіжчика, згідно з його заповітом, було перевезено на рідну землю, у Журавку. Його забальзамоване тіло зберігалося у спеціально збудованому склепі. Слабкою рукою він виводить: «21 жовтня 1908 року. 11 година ночі. Пишу в ліжку». І далі суцільні рядки рівнянь, що несподівано уриваються. … Хвороба прикувала Георгія Вороного до ліжка. І все ж він узявся за написання праці, яка вимагала колосальних розумових зусиль. Остання теорема Ферма стала останньою і для Г. Вороного. «Я так боюся, щоб результати моїх довгих зусиль, здобуті важкою працею, не загинули разом зі мною». Він віддає останні сили улюбленій науці. Він не може інакше: без математики для нього немає життя. Вона його біль і радість, джерело найвищої насолоди. Могила Г. Ф. Вороного у Журавці

1885 «Розклад многочленів на множники, що базується на властивостях коренів квадратного рівняння»1894 «Про цілі алгебраїчні числа, що залежать від кореня незвідного рівняння третьої степені»1896 «Про одне узагальнення алгоритмів неперервних дробів»1898 «Про кількість коренів порівняння третьої степені при простому модулі»1900 «Властивості многогранника, відповідного додатній квадратичній формі»1900 літографічний підручник по аналітичній геометрії1902 «Нові застосування неперервних параметрів до загальної теорії додатних квадратичних форм»1904 «Про одну властивість дискримінанта цілих функцій»190 «Дослідження про примітивні паралелоедри»Замітки з приводу теореми Ферма1905 – 1908 «Замітки про невизначені квадратичні форми»Праці Георгія Феодосійовича Вороного

Олександр Георгійович Вороний. Найстарший син Вороного, Олександр, був лікарем. Він вважав, що електрика в організмі, скерована певним чином, може руйнувати злоякісні клітини. Захоплювався окультними науками. Вивчив санскрит. Деякі види пухлин йому вдавалось ліквідувати. Одужували шлункові хворі. Олександр працював у Яготині. У 1938 році Олександр був заарештований і не повернувся із заслання. Так само загубилися десь на далекому Біломор-каналі сліди і небожа Вороного, Андрія. Олександр Вороний(1892 – 1946)

Юрій, молодший син Вороного, в роки Першої світової війни працював у санітарному загоні, воював у війську Симона Петлюри. Дружина Юрія - Віра Нечаївська, - була членом Центральної Ради від Жіночої спілки. По закінченні Харківського медінституту Юрій працював лікарем-хірургом. Він першим у світі зробив операцію по трансплантації органу людини (1934 рік). Пересаджена нирка функціонувала дві доби. Продовжити свою роботу вчений не зміг через несприятливі політичні умови. Юрій Юрійович Вороний. Юрій Вороний(1895 – 1961)

Найстарша донька, Олександра закінчила Вищі жіночі курси, у 20-тих - 30-тих роках викладала в інституті, де підвищували свою освіту вожді . Десь наприкінці 20-тих років виступала в періодиці зі статтями про українську літературу. Померла в будинку інвалідів. Чоловік Олександри - Костянтин Полуботко, - був науковцем, працював у ВУАН. У 1937 році його заарештували і вислали на північ, на Охотське море, де мусив працювати у риболовецькому господарстві. Він мав погане здоров'я і невдовзі там помер. Олександра Ворона. Олександра Георгіївна Ворона - Полуботко(1894 – 1966)

Марія Георгіївна Ворона - Василенко. Нелегкою була і доля Марії. Вона з сім'єю жила в Білій Церкві, викладала українську мову. Чоловіка її, Василя Василенка, ветлікаря, заарештували і закатували, тому що він відмовився доносити на свого підлеглого, до того ж мав необережність носити українську сорочку. Сама Марія також отримала свій строк - 10 років, - і відбувала його на Далекому Сході. Марія Ворона(1900 – 1984)

Олена Георгіївна Ворона - Гришко. Олена працювала в Запоріжжі акушеркою, а потім стала стоматологом. Чоловік: Гришко Микола Пилипович працював залізничним службовцем. Олена Ворона(1906 – 1991)

Георгій Феодосійович Вороний – це видатний вчений, надзвичайно талановита і вимоглива до себе людина, яка досягла значних висот у своїй справі, дала змогу науці піднятися на кілька сходинок у гору. Роботи Вороного, його ідеї були продовжені багатьма відомими вченими. Не забуваймо своїх талановитих предків – земляків, пам'ятаймо їх і будьмо вдячні за все те, що вони зробили для нас, для наступних поколінь.